Комік-лицар

      Мініатюрні вусики, круглий циліндр, ціпок, куций піджак і «фірмова» хода... Напевне, сучасні іміджмейкери від подібного «комплекту» для творення відомого персонажа, в якому немає навіть натяку на солідний кошторис, спершу випали б в осад, а потім, оговтавшись, почали строчити заяви про звільнення за власним бажанням, аби не отримати вовчий квиток з тавром профнепридатності. Чарлі Чаплін блискуче обійшовся цим мінімалізмом і надовго забезпечив собі звання найсмішнішого коміка планети. Його персона в історії світового кіно продовжує стояти ніби над усім тим, що відбувалося, відбувається і відбуватиметься на знімальних майданчиках та кінофестивалях. Хоча й офіційних нагород та відзнак у цього майстра не бракувало й за життя: Міжнародна премія миру, спеціальний «Оскар», Золотий приз МКФ у Венеції... У 1992 році Рiчард Аттенборо зняв художнiй фільм «Чаплін» — історію про маленького смішного чоловічка з великим серцем та сумними очима.

Коміки народжуються в  Лондоні

      Чарльз Спенсер Чаплін народився 16 квітня 1889 року в Лондоні, в родині артистів мюзик-холу. Не дивно, що вже у семирічному віці майбутній геній німого кіно співав і танцював на сцені, вочевидь, переконуючись у тому, що нікуди йому з цієї сцени вже не подітися. У шістнадцять років Чарлі залишив батьків і вирішив спробувати на смак самостійне життя. Спершу влаштувався у театрі, а в 1907 році його зарахували до відомої трупи пантоміми Карно. Наступним і вирішальним кроком у кар'єрі Чапліна стали гастролі до Америки (1913 рік), коли молодого артиста помітив продюсер Мак Сеннетт. Далекоглядний Сеннетт запропонував Чапліну контракт iз кінокомпанією «Кістоун». Першою стрічкою у фільмографії Чарлі Чапліна стала комічна історія «Заробляння на життя» (1914). Того ж року у картині «Дитячі автогонки у Венеції» він уперше з'явився в знайомому для всіх образі, який відразу ж «приклеївся» до нього назавжди. Напевне, з огляду на темпи розвитку сьогоднішнього кіно, цей факт звучатиме неправдоподібно, але протягом 1914 року Чарлі знявся у 34 (!) картинах («Жорстоке, жорстоке кохання», «Його друг бандит», «Реквізитор»...) І примусив говорити про себе як про одного з найталановитіших комедійних акторів американського кіно. Сумний комік перебував у постійному русі — емоційному, професійному, життєвому. А тому у наступних картинах — «Цирк», «Вогні великого міста» — він ще виразніший, ще глибший. Від картини до картини цей волоцюжка, якому так хотілося бути джентльменом, тільки те й робив, що бігав, вар'ював, метав торти в обличчя опонентів і отримував ці десерти навзамін... Утім відгукнутися про це мистецтво якось поверхово, побіжно навряд чи хтось наважиться — була у цьому чоловічку якась зворушливість і талант тримати увагу глядача до останнього кадру.

      Згодом Чарлі засновує власну кіностудію — він хотів робити картини повнометражні, складніші за сюжетом і художніми прийомами. Там Чаплін був не лише актором, а й режисером, сценаристом, композитором. «Золота лихоманка», «Великий диктатор», майже автобіографічні «Вогні рампи» — у цих та інших стрічках Чарлі щедро демонстрував свій талант сміятися. І над собою — у першу чергу. «Я вірю, що могутність сміху та сліз зможе стати протиотрутою від ненависті та страху», — казав Чаплін. «Життя — це трагедія коли бачиш її великим планом, і комедія, коли дивишся на неї здалеку», — додавав він, звертаючись до тих, хто першу тезу сприймав недовірливо.

Жінки та діти

      Невеличкий зріст та «немужній» образ зовсім не заважали Чапліну користуватися величезною популярністю у жінок і у справах амурних він був справжнім асом: лише офіційно Чарлі був одружений чотири рази і, на заздрість борцям за демографічні показники, залишив після себе 11 дітей. Першим коханням Чапліна — а всі його романи неодмінно потрапляли на перші шпальти періодики — була актриса Мілдред Гарріс. Шлюб був вимушеним — порядний Чарлі одружувався на вагітній Мілдред, і трагічним: немовля, що народилося, прожило всього лише три дні, після смерті первістка подружжя розлучилося. Чарлі виплатив 100 тисяч відступних і заручився обіцянкою колишньої дружини, що та ніколи не висуватиме йому жодних претензій.

      Після короткого й стрімкого роману з відомою німецькою акторкою Полою Негра Чарлі знайомиться з Літою Грей. Дівчина була симпатичною, молодою, їй ледь виповнилося 18 і вона також завагітніла... Цей факт, утім, аж ніяк не вплинув на плани актора, який завзято відмахувався від Літи, пропонував їй гроші й не хотів дублювати попередній варіант одруження. Дівчина не погоджувалася ні на які суми й, погрожуючи судом, таки одружила на собі Чапліна. Втім і цей шлюб розпався, не врятувало його навіть народження двох синів. Але це розлучення було значно резонанснішим за попереднє. Статистка Літа прагнула «відтяпати» у Чарлі все: гроші, акції, студію і навіть права на щойно відзняту «Золоту лихоманку». Відступні цього разу були значно більшими — 600 тисяч екс-дружині особисто й по 100 тисяч на утримання синам.

      Наступне кохання Чапліна народилося на знімальному майданчику стрічки «Нові часи», головну роль у якій виконувала Полетт Годдар. З Полетт актор прожив вісім років, зняв її також у «Великому диктаторі», але одного дня Годдар зібрала свої речі і залишила родинне гніздечко у Беверлі Хіллз.

      ... Він шукав героїню на роль Бріджет для картини «Привид і дійсність», а знайшов велике кохання, якого чекав усе життя. Актриса-початківець Уна О'Ніл, донька відомого драматурга, подарувала Чапліну своє серце. Не зупинила її ні різниця у віці (Уні виповнилося 18, Чаплін відсвяткував п'ятдесятирічний ювілей), ні безпідставні натяки на те, що про якісь почуття і не йдеться — просто дівчисько забажало багатенького чоловіка... Після одруження Ума зізналася, що не хоче ні театру, ні кіно і бажає бути просто коханою дружиною. «Кіно втратило хорошу комедійну акторку з тонким почуттям гумору, — напишуть потім біографи, — а Чаплін отримав віддану та люблячу дружину». Вони оселилися у Швейцарії, неподалік невеличкого містечка Вев. І жили, немов у казці: довго і щасливо. Отанню дитину Ума народила, коли великому коміку було 72 роки.

Кумир — це не назавжди...

      Своєму улюбленцю Америка не вибачила фільм «Мсьє Верду» — картина вийшла на екрани у 1947 році, у ній Чаплін показав своє бачення сучасного американського суспільства. Воно не є ідеальним, казав Чарлі, воно суворе і похмуре... Стрічку заборонили у деяких містах, а потім узагалі зняли з прокату. Чаплін полишив Голлівуд, він дещо продовжував знімати в Європі, але, як зізнавався сам, найкомфортніше почувався у колі своєї багатодітної родини.

      Помер Чарлі Чаплін, який в активному творчому житті протримався близько півстоліття, у різдвяний день, 25 грудня, 1977 року. За два роки до смерті королева Єлизавета ІІ посвятила його в лицарі.

ДО РЕЧI

      У 2001 році паризька кінокомпанія МК2 викупила світові права на реставрацію і ексклюзивний показ колекції чаплінських фільмів. Для відновлення картин спеціалісти використовували найновішу техніку цифрової реставрації в режимі «высокого разрешения» «Сканлаб». Окремо сканувався кожний кадр негатива, потім зображення звільнялося від подряпин, «дощу» і властивої старій плівці зернистості, прибиралась зайва контрастність, що з'явилася з часом і заважала побачити оригінальне зображення в повному обсязі. Картинка, висвітляючись, ставала чіткішою, і ті нюанси чаплінської міміки, які губилися в старому зображенні, нарешті змогли роздивитися глядачі. Недарма ж молоді критики після прем'єри оновлених чаплінських шедеврів на Каннському кінофестивалі в 2003 році казали, що конкурсні стрічки у порівнянні з цією «старорежимною» класикою не йдуть ні в яке порівняння, бо те, що робив Чаплін за допомогою однієї лише акторської майстерності, не під силу відтворити сьогодні жодному комп'ютеру. Для друку нових копій застосовувалися останні розробки в галузі фотохімічних процесів  лазерного друку, які точно відтворюють всю палітру відтінків, які були в оригіналі.

      Президент МК2 Марін Карміц був упевнений, що шедеври Чапліна надзвичайно сучасні, їх потрібно тільки вивести на технічний рівень демонстрації — і це буде справжнім відкриттям для нових поколінь глядачів. Тобто теоретично ми теж можемо побачити в кінотеатрах старі чаплінські фільми у новій технічній якості, от тільки хто захоче витрачатися на дiдуся Чарлi?