Джордж Буш першим із президентів США визнав за Ізраїлем право залишити за собою окремі арабські землі, які ця країна окупувала з часу війни 1967 року, повідомила агенція «Франс Пресс». Така заява прозвучала під час зустрічі президента США з прем'єр-міністром Ізраїлю Аріелем Шароном у Вашингтоні. Більше того, Буш заявив, що палестинці не мають права повертатися на свої рідні землі, з яких вони були вигнані 1948 року, коли Ізраїль самовільно розширив свої кордони. Іншими словами, Ізраїль не змусять повертатися до більш вузьких кордонів, які були визначені йому 1947 року резолюцією ООН №181. Хазяїн Білого дому також побічно схвалив зведення Ізраїлем так званої захисної стіни, яка на значному відтинку проходить палестинськими теренами, хіба що зазначив, що вона «повинна бути тимчасовою, а не постійною, і не визначати умов остаточного врегулювання, включно з кордонами». Буш уголос висловив те, про що його попередники у Білому домі, можливо, лише потайки думали. США скрізь і завжди послідовно виступали на боці Ізраїлю, але посередницьку роль Джорджа Буша у залагодженні ізраїльсько-палестинського конфлікту відтепер можна порівняти з посередницькою роллю сокири, яку різник заносить над головою курки.
Палестинські лідери з обуренням відреагували на заяви Буша. Прем'єр-міністр Палестинської Автономії Ахмед Кореї охарактеризував їх як неприйнятні та такі, що руйнують близькосхідний мирний процес. Палестинський речник Саїб Ерекат продемонстрував гарантійний лист, що його видав лідерам Організації визволення Палестини 1991 року президент Джордж Буш-старший, в якому він зобов'язується перед ОВП, що буде досягнуто угоди про остаточний статус кордонів i вирiшено проблему палестинських біженців лише в процесі переговорів між двома сторонами конфлікту на підставі резолюцій ООН, відміняти які ніхто не має права. В тому ж листі Буш-старший обіцяв, що Ізраїль повернеться до кордонів 1967 року. Таким чином, Буш-молодший порушив обіцянки, які дав палестинцям його батько. Газета «Нью-Йорк Таймс» повідомила, що найближчим часом президент США виступить із заявою, в якій визнає за Ізраїлем право зберегти за собою частину окупованих палестинських територій з урахуванням «демографічних реалій», які склалися після 1967 року. Маються на увазі сотні тисяч єврейських поселенців на окупованих палестинських землях.
Незадоволення зміною курсу Вашингтона в близькосхідній політиці висловив і Європейський Союз, зазначає «Німецька хвиля». Зокрема, Рейо Кемпінен — речник президента Європейської комісії Романо Проді — зробив у четвер наступну заяву: «Звичайно, ми підтримуємо кожну пропозицію, яка допоможе принести мир на Близькй Схід, на основі збереження двох життєздатних суверенних і незалежних держав. Але не складно помітити, що та пропозиція, яку підтримав президент Буш, істотно відрізняється від позиції лідерів держав та урядів ЄС, яку було вироблено на саміті у березні». Нагадаємо, що тоді країни-члени Євросоюзу ухвалили заяву, де підкреслюється, що зміна кордонів після ізраїльської окупації 1967 року лише тоді буде міжнародно визнаною, коли це питання вирішать між собою палестинці та ізраїльтяни. Зміни у близькосхідній політиці США відверто розкритикував генсек ООН Кофі Аннан, який вважає, що, надавши односторонню підтримку Ізраїлю, президент Буш зігнорував інтереси палестинців.
На позавчорашній прес–конференції, як «УМ» вже повідомляла, начальник обласного управління охорони здоров’я Богдан Ониськів зазначив, що від наразі незрозумілої недуги померли семеро людей. Однак уже наступного дня, за неофіційною інформацією з компетентних джерел, стало відомо, що в області сталося щонайменше десять летальних випадків. Серед осіб, які померли, — і дві студентки одного з тернопільських вузів. А ще — не менше десятка людей перебувають у лікарнях у важкому стані. >>
«У «темниках» було вказано: обов'язково акцентувати на тому, що Янукович сидів поруч iз Путіним, — розповіла мені приятелька з ТБ. — Він що, тримав Путіна за ....., що на цьому так важливо наголошувати?!». Переглянувши російську пресу, стає зрозумілим, що не Янукович Пітуна, а Путін Януковича, а на додачу ще й Кучму тримав. Російський президент, запрошуючи високих київських гостей у підмосковну резиденцію Ново-Огарьово буцімто на святкування дня народження (келейне святкування і запізніле: день народження минув 7 жовтня, а випити на своє 52-річчя Володимир Володимирович більше нікого з високих гостей не запрошував), уже знав: він заявить про підтримку Москвою спадкоємності влади в Україні. Він не вельми симпатизує Януковичу, але за «підписки» Леоніда Даниловича той став єдиною наразі силою в Україні, яка робить Путіну те, що жінки роблять чоловікам, і задоволений Путін, за відсутності альтернативи і наполегливості люблячих киян, згодився. Ось як описує «новоогарьовський процес» російська газета «Коммерсантъ», якій не пощастило отримати «темника» з київської вулиці Банкової: «Спершу з машини вийшов Кучма. Він вийшов і поцілував Путіна кудись у шию. За ним до російського президента підійшов Віктор Янукович... і старанно зробив те ж саме, силкуючись скопіювати всі рухи душі старшого товариша. Це було непросто, позаяк Янукович значно вищий за Кучму. Але йому вдалося». >>
Учений зі світовим ім'ям, засновник і президент Міжрегіональної Академії управління персоналом, голова правління Всеукраїнського благодійного фонду «Милосердя» 50-річний Георгій Щокін потрапив до лікарні внаслідок побиття. Як повідомив «УМ» керівник центру громадських зв'язків столичної міліції Дмитро Андрєєв, напад вчинили четверо невідомих, озброєних дерев'яними палицями-кийками. Сталося це позавчора на початку 12-ї години дня. Від нападу пана Щокіна не змогли захистити навіть двоє охоронців, які разом з президентом МАУП потрапили до лікарні. >>
Маршрутні таксі стають дедалі небезпечнішим видом транспорту, адже рідко який тиждень нині вони не фігурують у зведеннях Державтоінспекції. Минулий тиждень не став винятком, відзначившись аж двома ДТП за участю маршруток — на Рівненщині та в Криму. >>
Банк Швеції вчора оголосив прізвища лауреатів Премії з економічних наук ім. Альфреда Нобеля за цей рік. Вона заснована вже після смерті Нобеля, але за своєю значимістю прирівнюється до Нобелівської премії. >>
У суботу в Афганістані відбулися перші демократичні президентські вибори. Інтерес до них був надзвичайний. З 10,5 мільйона мешканців країни з правом голосу до виборчих дільниць з'явилися більше 10 мільйонів. І не побоялися при цьому погроз талібів влаштувати терористичні замахи, не побоялися вистоювання у довжелезних чергах, в яких вони гаяли час, вигукуючи: «Демокрасі, демокрасі!». >>
