Записки ботаніка

Мабуть, у кожного є своя улюблена квітка. Моя улюблена — Квітка Цісик. Проведімо невелике ненаукове дослідження феномену Квітки — знаменитої української співачки в Канаді, яка завтра могла б відзначити свій 57–й день народження.

Ненаукова частина

Змінюється час, міняється мода на пісні та виконавців. Але деякі з них не підвладні часові. У березні згадуємо про композиторів Володимира Івасюка, Ігоря Білозіра та співачку Квітку Цісик. На жаль, із приводу їх передчасної смерті. Їхні долі дивовижним чином переплелися. Коли Ігор Білозір з ансамблем «Ватра» повернувся з гастролей по Америці, він привіз аудіокасету Квітки Цісик «Два кольори». Для композитора то був, мабуть, найцінніший сувенір: незвична манера виконання, неймовірної краси голос, ледь помітний акцент співачки і високий професіоналізм. Ігор Білозір устиг познайомитися з Квіткою Цісик, йому навіть пощастило домовитися про перші спільні гастролі в Україні. Але цим планам, на жаль, не судилося здійснитися...

Квітка Цісик народилася 4 квітня 1953 року в місті Квінс (штат Нью–Йорк, США) у сім’ї українських емігрантів. Тільки у віці 30 років їй вдалося відвідати Україну, яку вона любила всім серцем. Квітка приїхала на батьківську землю разом із мамою в 1983 році — перший і, як виявилося, останній раз. Навіть не встигла виступити з концертами, про які так мріяла. Залишилися нездійсненою мрією і плани записати третій україномовний альбом. То могли бути колискові для її маленького сина Едварда–Володимира чи сучасні українські пісні.

«Квітка» і «Два кольори»

Батьки були великими друзями, вчителями та підтримкою своїм донькам. Це вони навчали своїх дітей рідній мові та українським пісням. «Володимирові Цісику, скрипалеві–віртуозу, моєму незабутньому батькові присвячую цю збірку пісень» — читаємо посвяту на диску «Квітка».

У Квітки був рідкісної краси голос — колоратурне сопрано. Ще студенткою Нью–Йоркської консерваторії часто співала в хорі, до речі, з майбутнім королем поп–музики Майклом Джексоном. Тоді ж змінила своє милозвучне, але не зрозуміле американцям ім’я Квітка на Кейсі: дівчині з емігрантської сім’ї нелегко було пробитися на американський музичний олімп.

«Я всім розповідала, яка в Україні красива, мелодійна музика і народ співучий. Але не було жодного запису, зробленого на професійному рівні. І я зрозуміла, що повинна записати українські пісні. Не тільки для своїх приятелів — для всіх українців. Це був би такий подарунок! Я мріяла, що в Україні мене почують...» — говорила Квітка Цісик. У шаленому темпі її життя знайшлися час і бажання заспівати для батьківського краю. І так, як це зробила вона, не зміг повторити ніхто. Перший диск українських пісень «Квітка» був записаний у 1980 році, другий — «Два кольори» — у 1989–му. Вони зібрали цілий вінок нагород у Канаді, а в 1990–му були номіновані на премію «Греммі» в категорії contemporary folk.

У роботі над записами дисків Квітці велику допомогу надали її чоловіки. Альбом «Квітка» допомагав записувати її перший чоловік, композитор–аранжувальник Джек Корнер. «Він музикант і композитор, але нічого не чув про Україну. Тепер знає про неї дуже багато. До кожного твору Джек ставився дуже відповідально: щоб не змінити його, не зробити американським, а залишити неповторний український мелос. Всі пісні я спеціально перекладала йому англійською — він так хотів, щоб зрозуміти і відчути зміст», — розповідала Квітка Цісик.

Згодом Квітка розлучилася, вдруге вийшла заміж. Її другий чоловік, інженер звукозапису Едвард Раковіч, допомагав працювати над альбомом «Два кольори». Епіграфом до другого альбому стали слова: «Ця збірка пісень — бажання мого українського серця вплести радісні нотки в розпатлане життям полотно, на якому вишита доля нашого народу».

Легенди про Квітку

Інформації про Квітку Цісик дуже мало, відповідно її просто переписують одні в одних. Іноді цей процес нагадує гру «поламаний телефон». Деякі з неправдивих легенд удається частково розвіяти — в цьому допомагають розповіді людей, які безпосередньо знали чи зустрічалися з Квіткою. Уляна Глібчук у своєму інтерв’ю з Христиною Лев розвінчує найпоширеніші міфи про співачку. З уривків розмов постає справжній людський, не міфологічний, образ Квітки Цісик.

За легендами і переказами, в українській діаспорі Квітку Цісик не сприймали. Христина Лев частково підтверджує цю тезу. На питання, чи спілкувалася її кузина з українською діаспорою, відповідає: «Не дуже. Всі хотіли, щоб вона виступала на різних святах, зустрічах, ювілеях, хотіли залучити її до своєї справи. А їй було легше відмовити всім, аніж казати одному «так», а другому «ні». Можливо, Квітку не сприймали ще й тому, що вийшла заміж за американця, дотримувалася прагматичного американського стилю життя. Пані Христина розповідає: «У неї були близькі друзі, але вона віддавала себе родині. Спілкувалася із сестрами, племінницями».

Телеоператор Євген Возняк наприкінці 80–х — початку 90–х побував у США. Його запрошували на урочистості, які організовувала українська діаспора. На одному з таких заходів уперше почув виступ Квітки Цісик. Як пригадує пан Євген, концерт проходив у невеликому залі, тож він був недалеко від сцени. Цісик — симпатична молода жінка, невеликого зросту. Була вдягнена в елегантний костюм стриманого кольору (тут пан Євген скоса глянув на мою маринарку кольору фуксії). Голос Квітки полонив його, як і мільйони інших слухачів. Євген мав нагоду ще раз зустрітися з чарівною співачкою. На іншому заході його представили Кейсі, вона стримано відповіла на вітання. Так прийнято в американському суспільстві: тільки рекомендації та домовлені зустрічі... «Якби ж я тоді знав, із ким розмовляю!..» — із жалем говорить пан Євген.

Інша легенда: Квітка не погодилася на концерти в Україні, бо її не влаштував гонорар. Дехто говорив навіть, що не стільки її, скільки чоловіка і продюсера Едварда Раковіча. Виник міф, ніби Квітка морально й матеріально залежала від чоловіка. Христина заперечує: «Квітка була абсолютно незалежна, студія — її власність. Ще до того, як вони одружилися, Едуард працював на неї». Підтвердження того, що Квітка Цісик прагнула відвідати Україну, знаходимо у словах кузини: «Вона цікавилася моїми подорожами Україною (я тоді працювала в газеті й багато писала про Україну), рідним Львовом, у якому народилися її батьки. Вона навіть чоловіка вчила українській, щоб разом із ним приїхати».

Квітка зі своїм другим чоловіком жила в одному з найдорожчих районів Нью–Йорка — Централ Парк. Вони мали власну студію звукозапису, на якій записували пісні таких зірок першої величини, як Мадонна, Джордж Бенсон. Можливо, через те народилася легенда, що на запис альбомів Квітка Цісик витратила 200 тис. доларів. Як стверджує телеоператор Євген Возняк, це нереальна, фантастична сума. Кейсі цілком могла заплатити її, проте не було такої потреби. Справді, до запису дисків були залучені найкращі музиканти, але навіть у наш час це досить значна сума, не кажучи вже про фінансову ситуацію 20–річної давності. Хоча сам факт того, що співачка вклала значну суму в проект, який не передбачав ніякої комерційної вигоди, окрім як морального обов’язку перед батьківською землею, вже вартий пошани.

Квітка Цісик, її мати і сестра померли від раку молочної залози. Дехто називає це фатальністю, містикою. Хоч жінки у родині Цісик майже одночасно захворіли на однакову хворобу, та це не генетичне, вважає її двоюрідна сестра Христина Лев. У тому містечку, де вони жили, було дуже багато жінок із таким діагнозом. Як ставилася до хвороби Кейсі? «Вона не хотіла помирати», — розповідає Євген Возняк. «Вона не впускала у себе страх. Знала, що хвора і повинна лікуватися, вона це зробить і переможе. До хвороби ставилася як до тимчасової проблеми і ніколи не боялася її», — згадує Христина Лев.

Спогади про Квітку

У Сполучених Штатах на знак пам’яті про Квітку Цісик і її талант заснували Фонд підтримки музично обдарованих дітей. На згадку про її сестру Марію засновано Фонд «Адже життя прекрасне», який збирає кошти на закупівлю мамографічного обладнання для України.

У 2007—2010 роках в Україні та США відбулися заходи першого українсько–американського проекту «Незабутня Квітка», присвячені пам’яті Квітки Цісик. У Львові, Івано–Франківську та інших містах регіону пройшли вечори пам’яті, на яких відбулися зустрічі родини Квітки з України та США. 22 січня 2010 року у Львові, на фасаді будинку №8 на вулиці Глибокій, відкрили меморіальну дошку, присвячену Квітці Цісик. На табличці викарбувано: «У цьому будинку до 1944 року мешкала славетна родина Левів, у якій у 1953 році народилася відома американська співачка українського походження Квітка Цісик». Іменем Квітки Цісик назвали вулицю, планують зняти про неї фільм, організувати фестиваль. Але поки що це все у планах. Та голос маленького українського соловейка за океаном — Квітки Цісик — завжди буде звучати у наших серцях.

Христина Лев в інтерв’ю Уляні Глібчук розповідає про Квітку Цісик: «Вона цінувала гарні речі. Все її помешкання було вмебльоване у дусі тридцятих — вона любила цей стиль. А з прикрас носила тільки діамантовий перстень (також у дусі тридцятих), який подарував чоловік Едвард».

«Вона була спортивною, мобільною. Уміла використовувати кожну вільну хвилину. А ще Квітка дуже любила коней. Як тільки закінчувалася робота у студії, вона сідала у спортивне авто і їхала до свого  заміського будиночка. Там подружжя тримало коней...Вона дуже тонко відчувала мистецтво. Коли 1995 року я збиралася в Україну, Квітка мене просила привезти роботи українських художників. Їй хотілося підтримати українське мистецтво».

Олександра ЧАУС