НаОЧНА загроза

Глаукому називають дуже підступною та мінливою Вона наче хамелеон. Відчувши симптоми цієї хвороби, пацієнти не одразу здогадуються, у чому річ: вони вважають винними у дискомфорті короткозорість, катаракту чи навіть мігрені. Не одразу сможуть розпізнати глаукому й лікарі. Проте ті, кому вдалося діагностувати глаукому на некритичних стадіях, мають усі шанси зупинити згасання зору та уникнути сліпоти.

«Око боліло без упину»

Колишній льотчик Микола Романов із Рівного на власному досвіді пізнав увесь жах сліпоти. Його праве око, уражене глаукомою, перестало бачити місяць тому. Ліве око, в якому виявили катаракту, відмовилося «працювати» ще раніше, тож 58–річний чоловік геть осліпнув. Як і більшість хворих на глаукому, Микола Павлович вирішив боротися із недугою та принаймні спробувати врятувати хворе око. Для цього він приїхав до столиці — тут, у Центрі мікрохірургії ока, таким пацієнтам роблять операції.

Дружина пана Миколи — Софія Павлівна — не відходить від нього ні на секунду: осліплий чоловік почувається геть безпомічно. «Шість років тому в мого чоловіка діагностували цукровий діабет. А ця хвороба «з’їдає» капіляри очей, тому діабетики мають проблеми із зором та часто сліпнуть, — розповідає Софія Павлівна. — Нам і раніше пропонували зробити операцію, але ми вагалися — все–таки це ризик повністю втратити око».

Коли чоловік зовсім утратив зір, родина все ж таки зважилася на операцію. «Найголовніше, що підштовхнуло нас на цей крок — це больовий синдром, — каже жінка. — Око в Миколи боліло без упину, тож йому доводилося приймати сильне знеболювальне».

Микола Павлович ставиться до операції з оптимізмом: радіє, що принаймні не втратить орган. «Лікарі сказали, що уражене око знову буде бачити. Ще невідомо, який відсоток зору відновиться, але я знову зможу побачити бодай щось», — каже він.

Операція лише «консервує» глаукому

Випадки, схожі на той, що стався з Миколою Романовим, на жаль, зустрічаються доволі часто. Особливо — серед людей старшого віку. Лише у Києві протягом минулого року було зареєстровано 16,5 тисячі хворих на глаукому.

«Фахівці нашої лікарні торік зробили близько 1600 хірургічних втручань із приводу глаукоми, — каже заступник головного лікаря з лікувальної роботи Центру мікрохірургії ока Наталія Обухова. — Мета таких операцій — зниження внутрішньоочного тиску, яке має завадити атрофії зорового нерва. Ми не можемо покращити зір пацієнтів із глаукомою, але нам цілком під силу зберегти зорові функції». Часто око, хворе на глаукому, вимагає не одного хірургічного втручання. Якщо після операції зір і далі погіршується, пацієнтові можуть зробити другу й третю операції. Буває, що хірурги змушені «прикладатися» до хворого ока до шести разів, але такі випадки лікарі називають дуже запущеними.

Коли око уражене одночасно і глаукомою, і катарактою (помутнінням кришталика), пацієнтам роблять комбіновану операцію, знижуючи очний тиск та замінюючи кришталик. «Глаукома разом із катарактою зустрічається доволі часто — у 40—50 відсотків пацієнтів. Ці процеси пов’язані один з одним, — стверджує Наталія Обухова. — Якщо ми робимо комбіновані операції, то отримуємо кращі результати, ніж при оперуванні лише однієї глаукоми».

Пані Обухова називає глаукому підступним захворюванням, адже далеко не всі хворі знають, що в них саме ця недуга. «Пацієнти не звертають уваги на погіршення зору, бо думають, що у них розвивається катаракта. Глаукома часто маскується під це захворювання та псує зір, який потім неможливо буде відновити», — каже вона. І поки пацієнт потрапить до кабінету лікаря, його глаукома може розвинутися до критичної стадії.

Невесела веселка

Зазвичай при слові «глаукома» спадає на думку підвищення внутрішньоочного тиску. Проте це лише частина згубного процесу — насправді все набагато складніше. «Наше око постійно виробляє рідину, яка потрібна для його роботи. Коли настає час виведення цієї рідини з ока, вона виходить крізь своєрідне сито», — пояснює природу захворювання головний офтальмолог Міністерства охорони здоров’я Сергій Риков. — Якщо воно чимось забивається (наприклад, дрібнесенькими шматочками відмерлого епідермісу), рідина в оці накопичується, що й призводить до підвищення тиску. Око тисне на зоровий нерв, і той починає деформуватися. Коли він повністю помирає — настає сліпота».

За словами лікаря, спочатку глаукома протікає безсимптомно. Людина втрачає зір, але не помічає цього, адже поле зору звужується поступово. Інколи при глаукомі людина бачить веселку навколо ламп чи ліхтарів, проте не сприймає це за тривожний сигнал. Так сталося з пацієнткою директора одеського Інституту очних хвороб та тканинної терапії ім. Філатова Наталії Пасечникової. Жінка почала бачити кольорові смужки і списала ці «видіння» на свої надмірні переживання. «Ця жінка працювала акторкою, — згадує Наталія Пасечникова. — Одного разу вона розповіла мені, що, виходячи на сцену, настільки переживає, що починає бачити навколо світла софітів таку собі веселку. Коли я перевірила їй внутрішньоочний тиск, виявилося, що він просто зашкалює».

Окрім веселкових смужок, хворих на катаракту можуть турбувати туманна «картинка» після ранкового пробудження та часті головні болі. «Буває навіть таке, що лікарі плутають напад глаукоми з отруєнням — на такий діагноз їх наводить високий тиск та головний біль пацієнта», — каже Наталія Пасечникова.

Від операцій до очних крапель

Фахівці стверджують, що глаукома «чіпляється», передусім, до людей поважного віку. Проте і молоді не варто розслаблятися: ця хвороба може «вполювати» будь–кого. «Звісно, 80% хворих на глаукому — це люди старшого віку. Є навіть думки, що ця хвороба — це своєрідна форма старіння, — коментує президент Асоціації глаукомотологів України Геннадій Жабоєдов. — Але не варто забувати, що існує також вроджена глаукома, дитяча, юнацька та глаукома дорослого населення».

Протягом останніх десятиріч в Україні кардинально змінилася система лікування глаукоми. «Раніше ми лікували глаукому лише операціями, тоді як у цілому світі вже почали застосовувати краплі та лазер. Тепер і ми до цього прийшли, — стверджує Геннадій Жабоєдов. — Стереотипне лікування полягає в медикаментозній складовій, лазерній та оперативній. Якщо пацієнтові не допомагають очні краплі, лікарі застосовують лазер, і лише потім — хірургічне втручання».

Українські медики ствер­джують, що упродовж минулого року їм удалося зменшити кількість «глаукомних» операцій на 16 тисяч. Це сталося завдяки вчасному встановленню діагнозу та сучасним підходам до лікування глаукоми. Іншими словами, хірургічне втручання замінили ефективними краплями для очей.

Правда, в технічного прогресу є й інша сторона медалі. Сподіваючись на можливості сучасної науки, хворі відкладють свій візит до лікаря до останнього. «Коли я працював в Об’єднаних Арабських Еміратах, до мене часто зверталися пацієнти з проханням замінити втрачене через глаукому око. Один із них сказав, що щойно замінив фару у своїй машині, тож не бачить перешкод для заміни власного ока. Люди просто перебувають у полоні прогресу», — дивується Геннадій Жабоєдов.

ДОВІДКА «УМ»

Глаукома — основна причина сліпоти в усьому світі. Кожні 10 років кількість хворих на цю недугу на нашій планеті збільшується на 20 мільйонів. В Україні ж щорічно виявляють 25 тисяч нових випадків хвороби.

ПРОФІЛАКТИКА

Нині у світі лікарі діагностують 65 різних форм глаукоми. Усі вони різняться між собою та мають різні причини. І далеко не в кожному випадку лікарі можуть установити причину появи глаукоми. Чинників, які можуть призвести до глаукоми, так багато, що єдиного «рецепта» профілактики цього захворювання не існує. Тому зазвичай лікарі радять просто вести здоровий спосіб життя: правильно харчуватися й не курити. Крім того, великий відсоток «глаукомників» з’являється внаслідок перебування на шкідливому виробництві, тож медики рекомендують утримуватися від такої роботи.

Досягнувши сорокаріччя, кожна людина має раз на три роки міряти внутрішньоочний тиск. Це можна зробити у спеціальних глаукомних кабінетах, які працюють у всіх областях України. Лікарі стверджують: якщо людина, в якої виявили глаукому на початковій стадії, візьметься за своє здоров’я, вона ніколи не осліпне.

ДО РЕЧІ

Чинники, які збільшують імовірність розвитку глаукоми: вік, старший за 40 років, наявність цієї хвороби у родичів, короткозорість, судинна патологія (мігрені, цукровий діабет), куріння і травми або операції на оці.

Для діагностики глаукоми лікар може запропонувати пройти такі обстеження: перевірка гостроти зору за допомогою таблиці, дослідження полів зору (втрата частини бічного зору має насторожити), дослідження очей із розширеною зіницею (перевірка сітківки й зорового нерва).