По той бік монітора

В Україні 78 відсотків дітей користуються інтернетом. Такі дані отримали фахівці Інституту соціології НАН, опитавши 25 тисяч школярів. Дослідження також показало, що малеча починає знайомитися зі всесвітньою мережею мало не в підгузках — із шести років. «Діти краще розбираються у комп’ютерному світі, ніж дорослі, — коментує результати дослідження директор із соціальних та освітніх програм компанії «Майкрософт Україна» Кортні Зукоскі. — Але якщо діти проводять багато часу в інтернеті, це свідчить про погану якість їхнього життя». Часто вони просто «тікають» в інтернет, не знайшовши у реальному світі підтримки батьків та друзів.

Сайти можуть не лише шокувати дитину «недитячим» вмістом — вони можуть ще й навчити виготовляти вибухівку чи підштовхнути до самогубства. За кордоном нині справжнім лихом став так званий «чорний» маркетинг — яскрава реклама, спрямована на дітей. Юні користувачі інтернету настільки захоплюються купівлею товарів, що витрачають усі гроші з батьківських кредиток. Ця тенденція вже підбирається до нас, тож українським батькам теж варто пильнувати. А Кортні Зукоскі радить навчити малечу, як правильно поводитися у світовому «павутинні».

Зовсім не Пухнастик

...Замість звичайного уроку в шестикласників Київської середньої школи № 215 — спеціальний тренінг, присвячений безпечному інтернету. Дітлахи вигадують собі «ніки» (імена, під якими вони хотіли б спілкуватися у все­світній мережі), записують їх на кольорових папірцях та вивішують на дошці. Тренер по черзі називає імена та пропонує школярам вгадати, хто з їхніх однокласників замаскувався під «ніками». Діти далеко не з першого разу вгадують, хто такі Пухнастик, Суперстар та Деп. «Так само — і в інтернеті, — каже їм тренер. — Ви ніколи не знаєте, хто насправді ховається під тим чи іншим ім’ям».

Координатор програми безпечного інтернету для дітей Артур Кочарян проводить подібні тренінги по всій Україні. Адже більшість школярів навіть не підозрює, яка небезпека чатує на них по той бік монітора. На запитання шестикласникам «Чим може загрожувати інтернет?» перше, що спадає їм на думку, — шкідливий вплив комп’ютера на зір. Далі лунають такі варіанти загроз, як спам та віруси. Про те, що «павутиння» може загрожувати їхньому життю, учні не здогадуються. А дарма: безліч дітей по всьому світу викрадають саме за допомогою інтернету. Злочинці реєструються на різних форумах, у чатах, і, маскуючись за чужими фотографіями та вигаданими іменами, пропонують дітям дружбу і запрошують зустрітися. Звісно ж, на таку зустріч приходить не 12–річний «Пухнастик», а дорослий чоловік, якого навряд чи цікавить тільки дружба.

«В Україні дуже багато дітей знайомляться через інтернет та домовляються про зустріч, на яку приходить зовсім інша людина», — коментує начальник Служби у справах дітей КМДА Микола Кулеба. Це можуть бути і педофіли, і злодії, які легко входять у довіру, випитують домашню адресу та з’ясовують, чи є хтось удома з дорослих. За словами чиновника, «комп’ютерні» проблеми у дітей виникають через брак батьківської уваги. «Дорослих найбільше хвилюють власні заробітки та кар’єра, а на дітей вони майже не звертають уваги, — стверджує Микола Кулеба. — За статистикою, дорослі приділяють своїм дітям не більше 15 хвилин щодня. Упродовж цього часу вони, зазвичай, питають, як справи та що нового у школі...»

Комп’ютер до коми доведе

«У тому, щоб підтримувати гарні стосунки з дітьми, немає нічого складного, — переконана дитячий і сімейний психолог Ірина Колесник. — Варто лише поговорити з дитиною. І тут важливий не час, проведений разом, а якість цього спілкування. Якщо батьки можуть хоча б годину на день поговорити з дитиною, це вже непогано. Головне — розмовляти про життєві радощі і проблеми, а не лише про досягнення у школі». Психолог також радить батькам бути вдячними слухачами і слухати дитину стільки часу, скільки вона захоче говорити. Якщо дитина буквально «живе» у комп’ютері, це вже певний сигнал для батьків: одного дня вона може дійсно піти з дому до «кращої компанії» — друзів з інтернету.

Перші ознаки комп’ютерної залежності, які мають насторожити дорослих, дуже просто розпізнати. «Коли дитина замикається, перестає спілкуватися з «домашніми», і батьки давно не чули, щоб до їхньої дитини телефонували друзі чи однокласники, варто замислитися, де вона живе. Може у квартирі перебуває лише її оболонка, а сама вона вже давно мешкає в комп’ютері?» — каже Ірина Колесник.

Комп’ютер може загрожувати дітям не лише непотрібними знайомствами чи сайтами з «дорослим» умістом, а й такими невинними на перший погляд речами, як ігри. Відомі випадки, коли діти настільки втягувалися у гру, що проводили за комп’ютером по 22 години без перерви. Дехто від цього навіть непритомнів або впадав у кому.

Ірина Колесник стверджує, що всі ігри, в яких дитина дивиться на події крізь «мушку» або лобове скло машини, мають згубний вплив на дитячу психіку. Такі забавки викликають звикання за кілька хвилин, адже гравець ніби опиняється всередині гри та особисто переживає всі пригоди. Комп’ютерні ігри, які передбачають рухання якимись істотами чи об’єктами на відстані, не такі шкідливі, проте теж можуть призвести до серйозних наслідків. Коли дитина завершує гру та вимикає комп’ютер, її мозок і далі перебуває у збудженому стані. Так навіть невроз можна «заробити».

Цих проблем можна уникнути, привчивши дитину до правильного користування комп’ютером та всесвітньою мережею. Психологи радять знайомити дитину з інтернетом не з раннього віку: до семи років малечі там нічого робити. Починати таке знайомство слід із тих сайтів, які стануть для дитини цікавими та, водночас, корисними. Наприклад, з розважально–пізнавальних порталів. Тоді дитина зрозуміє, що у всесвітній мережі міститься багато корисної інформації, потрібної для її розвитку. Звісно ж, перші кроки дитини в інтернеті мають відбуватися під пильним контролем дорослих.

«Якщо відкрився «поганий» сайт — кличу старшого брата»

Когось може здивувати те, що діти взагалі користуються інтернетом. Мовляв, він створений для дорослих людей, а малеча нехай бавиться іграшками. Але сучасним дітям цього мало: інтернет їм потрібен, щоб підготувати домашнє завдання. «Зазвичай, інтернет допомагає мені зробити уроки, — розповідає шестикласник Микола Кабанюк. — Там можна знайти та прочитати якусь книжку, якщо в підручнику є лише уривок із неї».

А от однокласниця Миколи Вікторія Білоус зізнається, що шукає в інтернеті також інформацію про свої захоплення. «Я відвідую сайти, присвячені шоу–бізнесу та подіям, які стаються у Києві. Заходжу на різноманітні сайти, але найчастіше — на портали з рефератами, — каже дівчинка. — Буває, що мимоволі відкриваються й «погані» сторінки. Це мене дивує, бо не розумію, як це стається. Одразу намагаюся закрити цей сайт, але якщо не виходить — кличу старшого брата. Він блокує його. Інтернет не завжди буває безпечним... Але все–таки я вважаю, що він корисний — там можна дізнатися багато нової пізнавальної інформації».

«Для того щоб уберегти дітей від згубного впливу інтернету, треба працювати у «трикутнику» — з батьками, дітьми та шкільними педагогами, — переконана директор столичної середньої школи № 215 Людмила Весельська. — Ми спілкуємося з дорослими на батьківських зборах. Контролювати батьків удома неможливо, але ми можемо навчити їх користуватися комп’ютером разом із дитиною». Проте головна порада для батьків, які хочуть уберегти свою дитину від загроз віртуального світу, — звичайне спілкування. Найголовніше — бути другом своїй дитині, тоді вона своїми радощами та проблемами буде ділитися з дорослими, а не з віртуальними «друзями»...

ДО РЕЧІ

Згідно зі статистикою, 28% українських дітей, які користуються інтернетом, отримували пропозиції зустрітися від своїх віртуальних знайомих. Більше того — 30% з них приходили на ці зустрічі. Діти не тільки охоче йдуть на контакт із незнайомцями, а й розкривають особисту інформацію про себе: 28% пересилали свої фотографії, 17% — інформацію про родину. Тому з нинішнього навчального року тема безпеки в інтернеті внесена Міністерством освіти та науки у шкільну програму 5—12 класів.