«Регіони» прийшли — Сталіна привели?

Ідея спорудження в Запоріжжі пам’ятника Сталіну — «під шумок» святкування 65–річчя Перемоги та приходу до влади дружніх для Компартії «регіоналів» — набуває дедалі реальніших обрисів. Комуністи як автори цього проекту запевняють, що ніщо і ніхто не завадить їм до 9 травня спорудити на приватній ділянці статую чи, радше, бюст авторитарного «батька народів». Секретар Запорізького обкому КПУ Олександр Зубчевський повідомив журналістам, що це буде «напівфігура у військовій формі генералісимуса із зіркою Героя соціалістичної праці». За словами комуніста, проект передбачає, що скульптурна композиція на постаменті з червоного граніту матиме загальну висоту три метри.

Ініціатори увічнення радянського ката в незалежній Україні досі утаємничують і місце встановлення пам’ятника, й ім’я столичного скульптора, котрий «ліпить за ідею» (однак принаймні половину вартості роботи воліє отримати готівкою), і загальний кошторис провокації. Водночас «УМ» вдалося дізнатися, що місце для п’єдесталу Сталіну відведено в районі майдану Фестивального.

Як сталіністам обійти законодавство

Місцеві комуністи мали намір відзначити 130–річчя тирана ще 21 грудня — але не статуєю, а пам’ятним знаком. Не вдалося. Розлючені невдачею, комуністи намітили іншу круглу й «червону» дату, яку відзначатиме вже вся держава офіційно.

У пошуках коштів ініціатори ходять із «шапкою по колу», аби знайти спонсорів проекту серед співчутливих товстосумів. Наразі зібрано 35 тисяч гривень — звісно, цього замало. «У підпілля» ленінці пішли з огляду на вірогідність «провокацій» націоналістів. Подейкують, червоні «монументалісти» планують навіть встановити цілодобове відеоспостереження на місці спору­дження пам’ятника.

Логічне запитання: а дозвіл на це є? Товариш Зубчевський каже, що «встановлення пам’ятника відбувається у рамках законів України». Отже, за згоди місцевої влади? Але заступник міського голови Запоріжжя із земельних питань Сергій Гладченко запевняє, що комуністи не подавали жодних заявок, і мерія не поступалася жодним клаптем території.

За інформацією ж неофіційною, міськвиконком де–факто проконсультував симпатиків Сталіна: не потрібно жодних узгоджень, якщо це буде об’єкт «малої архітектурної форми», встановлений на приватній ділянці, а не тій, що належить міській громаді.

З огляду на таку обставину видається марною спроба керівництва УНП, «Свободи» та інших патріотично налаштованих політичних і громадських організацій привернути увагу правоохоронців до кричущого неподобства. Адже Сталін у постгеноцидній Україні, та ще й у Запоріжжі, — це ще більш обурливо, ніж монумент імператриці Катерині в Одесі. За словами члена УНП Степана Хмари, споруджувати статую Сталіна аморально й протиправно хоча б тому, що минулого року Парламентська Асамблея ОБСЄ спеціальною резолюцією прирівняла злочини сталінізму до злочинів, скоєних нацистами, а 13 січня 2010 року апеляційний суд Києва підтвердив висновки слідчих СБУ щодо організації в УРСР особисто Йосипом Сталіним Голодомору — геноциду українців — у 1932—1933 роках.

Про «губернаторів» і собачі будки

Якщо від міської влади ініціатори провокації де–факто одержали мовчазну згоду, то вже колишній голова Запорізької облдержадміністрації Олександр Старух ще у грудні 2009 року на брифінгу заявив, що не дасть увічнити вождя–вбивцю. Принагідно нагадавши, що до мартирологу жертв сталінських репресій занесено 900 осіб із прізвищем «Симоненко» (як у лідера КПУ), 600 — «Карташов» (як у мера Запоріжжя) та 480 — «Бабурін» (лідер комуністів Запорізької області). Нардеп Олексій Бабурін тоді опустився до публічних образ на адресу Старуха, заявивши: «Відміннику, який не збудував навіть собачої будки, ніхто не давав права вирішувати, які повинні бути пам’ятники у Запоріжжі». Певно, краще б комуністи збудували в місті хоч десяток будок для безпритульних псів замість псувати імідж столиці козацького краю монументом кривавому вбивці.

Новий «губернатор» від Партії регіонів — Борис Петров — наразі відмовчується.