«Гіацинтове сонце» для лікаря з оркестром

Двадцять років не виходило жодної нової книжки поетеси Ліни Костенко, і ось за два тижні — дві! Минулого понеділка в «Українському домі» презентували перевидане і геніально (правда, без перебільшення) проілюстроване Сергієм Якутовичем «Берестечко», у Вербну неділю в тому ж залі — збірку «Гіацинтове сонце» вкупі з двоплитником Ольги Богомолець (обидва носії доповнено картинами Івана Марчука). Видавництво «Либідь», яке видало обидві книжки, і редактор обох видань Світлана Головко — іменинники на всю Україну, романтична деталь, яку переповідають усі причетні, — книжка «Гіацинтове сонце», куди ввійшли ті вірші Ліни Костенко, які стали піснями Ольги Богомолець, Світлані Головко... наснилася. Тепер ті, хто був малим, коли востаннє видавали поезію Ліни Костенко (1989 рік — «Вибране»), і ті, в кого взяли «почитати» цей раритетний томик назавжди, мають офіційну «Біблію» Ліни Василівни — нехай усього 35 віршів, але вичитаних, без помилок виданих, з авторськими комами і тире, словом, канонічних.

«Гіацинтове сонце» — це імпресіоністична скринька: лілова — гіацинтова — обкладинка з видовженим жіночим обличчям пензля Марчука і срібні букви; потім фактично автобіографія Ольги Богомолець із віршами–віхами Ліни Костенко — так щиро й відверто про себе вже не пишуть (тепер зрозуміло, чому авторитетний лікар, меценат, колекціонер, співачка сказала «УМ», що це були найважчі п’ять сторінок тексту в її житті); безберега лірика Ліни Костенко і химерні пейзажі та космічні обличчя Івана Марчука; потім стаття Оксани Пахльовської «Київ, Сибір, Сен–Жермен» і поруч фотографія богемного паризького «Кафе де Флор» (це, по суті, акварельний груповий портрет авторів цієї книжки з делікатним акцентом на Ольгу Богомолець — у контексті світової культури); далі ноти до всіх пісень; список ілюстрацій «Кольорові візії Івана Марчука»; відомості про авторів. Такі видання класифікують як подарункові, для нас така книжка, без перебільшень, — подарунок долі.

Ліну Василівну на презентації вітали стоячи, а наприкінці концертно скандували «Ліна! Ліна!». «Ото ви думаєте легко після стількох років самотності, безвиході, Чорнобиля слухати аплодисменти?!» — однією фразою заспокоїла зал поетеса. Але настрій мала хороший, усім дякувала, щедро обдаровувала близьких по духу людей прикметниками найвищого ступеня порівняння.

Найбільше хвилювалася Ольга Богомолець, яка виступила упорядником книги, вона ж і презентувала вперше свої пісні в нових аранжуваннях, зроблених Олександром Прощенковим та сином — Андрієм Богомольцем, з оркестром «Київська камерата». Її красивий оксамитовий голос, що сам як музичний інструмент, спочатку шукав взаємності зі скрипками, арфами, роялем, а далі, коли пані Оля забула про техніку і вся до останку вклалася в слова — інструменти ніби самі лягли на голос. Коли Ольга Богомолець говорила, що в новій музичній інтерпретації її пісні будуть зрозумілішими молодому поколінню, уява малювала радикальні музичні експерименти — електронно–клубні версії, реп чи реггі, виявилося, що йдеться просто про інструментальну оркестровку. Напевне, пані Оля вважає, що авторська пісня, у жанрових рамках якої вона виконувала свої твори досі, неактуальна для цього часу. Люди, які слухають її пісні в акустичній версії, відтак матимуть ще й інструментальний варіант. У цьому проекті важливе інше: Ольга Богомолець кожного разу ставить планку вище і вище: ще один крок — оркестровки, ще крок — заспіваю з оркестром, ще — проект «книжка плюс диск», ще — приурочити проект до ювілею і цілий вечір співати, коли у залі Ліна Василівна. Не хвилюватися нормальна людина не може. От Богомолець хвилюється, співає і радіє. Далі вона хоче проїхати туром по Україні з Ліною Василівною і передати ці книжки і диски в усі бібліотеки, щоб поезія Ліни Костенко розбудила душі людей, як колись збірка «Вибране» розбудила душу Ольги Богомолець. Крім усього, це ще й благодійний проект, бо «Гіацинтове сонце» видане коштом «Либіді», самої Богомолець і її чоловіка Олексія Шереметьєва.

P. S. Людей у неділю в Українському домі було так само багато, як і на презентації «Берестечка» — вдвічі чи втричі більше, ніж дозволяє зал. Хто не потрапив усередину, дивилися трансляцію концерту в коридорі на екранах. А 16 квітня в Українському домі Ольга Богомолець дасть повторний концерт «Гіацинтове сонце».