Кафкіанський гамбіт: від Краснагоракаї до Пашковського?
Схоже, Ласло Краснагоркаї — це угорський Франц Кафка. Назва роману «Меланхолія опору» (К.: Комора, 2025) цілком могла би бути підзаголовком до «Процесу». >>
Дес Діллон — сучасний драматург, чиї п’єси ставлять у Шотландії. Постановка його роботи за кордоном (йдеться про «Шість чорних свічок» у Театрі на Подолі) — перший досвід. Не часто до нас приїздять іноземні автори, чиї твори представлені в Україні, тому «УМ» вирішила представити українському глядачеві драматурга, чию п’єсу вони можуть оцінити протягом цього театрального сезону.
— Яким чином драматург у Великій Британії може домогтися постановки своєї п’єси?
— Зазвичай театр звертається до драматурга із пропозицією написати п’єсу. Річ у тім, що ці замовлення фінансує урядова організація Шотландська мистецька рада, яка щороку розподіляє кошти між театрами. Через це виникає прямий чи непрямий тиск, щоб писали ті, а не інші п’єси. Одного разу в Единбурзі мене запросили написати п’єсу, але це сталося після того, як було поставлено «Шість чорних свічок».
— Який бюджет цієї Ради?
— Десятки мільйонів фунтів, але вони йдуть не лише на театр, а й на інші мистецькі заходи, наприклад, танцювальні постановки. З цього року засновано нову структуру — «Креативна Шотландія», її мета — заохочувати молодих артистів, танцівників чи драматургів, які зараз не можуть розраховувати на фінансування уряду.
— На прем’єрі ви казали, що не входите до жодного театрального кола. Як тоді ви досягли того, щоб вашу п’єсу поставили?
— «Шість чорних свічок» було написано 14 років тому, і років сім вона чекала, поки її поставлять — це був The Royal Lyceum Theatre в Единбурзі. Мені просто пощастило обійти всі ці бюрократичні кола й зустріти молодого митця, який захотів поставити мою п’єсу.
Але шлях до успіху цієї п’єси відбувався поступово. Люди, які придбали абонемент у театр, після її перегляду вистави почали здавати свої квитки. Натомість виставу вподобала інша частина глядачів — це жінки, які приходять на неї, щоб розважитись. Тому аудиторія змінилася — на простих людей, такого походження, що й я.
— «Шість чорних свічок» — історія про сучасних відьом. Цікаво, що ви списали її зі своєї родини. Хто є героями в інших ваших виставах?
— Мої герої — це люди, які мене оточують. У Шотландії зараз іде вистава за моєю п’єсою Singin’ I’m No a Billy He’s a Tim, там персонажі — збірні образи моїх знайомих. Один із них — протестант, інший — католик.
Я — виходець із середовища, де люди розказують історії, щоб розважати один одного. І хоч у мене є науковий ступінь з британської літератури, я не пишу, виходячи з того, що вивчив.
— На вашу думку, якою повинна бути сучасна п’єса? Що вона має давати глядачеві?
— П’єса має зосереджуватися на простих людях. От я сьогодні снідав у звичайному місці і спілкувався із офіціанткою — її робота, її історія може вже бути сюжетом для сучасної п’єси.
І ще я гадаю, що у п’єсі важко відтворити перебіг подій, зосереджуючись лише на ідеях. Якби «Шість чорних свічок» назвати «Таємниче життя жінок», то глядач бачив би її тільки через цю призму. Але там набагато більше ідей, які переплетені із життям відьом.
— Вистава йшла російською мовою, але незважаючи на мовний бар’єр, ви бачили як працюють актори, бачили режисуру. Ваше враження від вистави? Що, можливо, не було передано, що, на вашу думку, важливо було передати?
— Мені хотілося бачити рухи чіткішими, навіть різкішими. Сцена, де чоловіча рука пролізає у щілину в дверях, була надто хаотичною, там не було того гумору, що я хотів передати. Також обстановка кімнати була дуже старою, вона має бути сучасною. Крім того, кілька місяців тому я скоротив п’єсу на 20 хвилин за рахунок діалогів між сестрами на початку вистави. В українській постановці цього немає. Тому спочатку вона здається дещо нудною.
Але щось із українських знахідок я візьму для шотландських постановок: мені сподобався образ священика. І взагалі всі акторки були чудово підібрані.
P.S. Рецензія на виставу «Шість чорних стрічок» буде надруковано у наступних номерах «УМ».
Дес Діллон — письменник, драматург, поет — народився у 1960 році. Батько — будівельник, мати — домогосподарка, яка виростила дев’ятьох дітей. Вивчав англійську літературу в Strathclyde University (Глазго). Колишній вчитель, зараз пише сценарії для ТБ, радіо– і театральні п’єси.
Схоже, Ласло Краснагоркаї — це угорський Франц Кафка. Назва роману «Меланхолія опору» (К.: Комора, 2025) цілком могла би бути підзаголовком до «Процесу». >>
Нову літературну премію "Григір" за найкращу книжку короткої прози заснували в Україні - відзнаку присвятили Григору Тютюннику. >>
Сьогодні, 11 березня, виповнюється 138 років від дня народження Василя Чечвянського (справжнє прізвище — Губенко) — українського письменника-гумориста і сатирика, одного з митців трагічного покоління Розстріляного Відродження. >>
Як один із експертів «Книжки року», у своєму власному рейтингу поставив «Рекламу Аведона» (К.: ArtHuss, 2025) на перше місце. >>
Унікальний макет Маріуполя представили на виставці «МУІ — Маріуполь Українська Ідентичність» у Львові. >>
У Лондоні відбулося інавгураційне засідання Українсько-британської комісії з питань культури відповідно до положень Угоди та Декларації про сторічне партнерство між Україною і Сполученим Королівством Великої Британії та Північної Ірландії, підписаних у 2025 році. >>