Олекса Гудима: Здача «труби» згуртує українців ще більше, ніж Табачник

Цього тижня в Москві почалися перші справді предметні переговори між новою українською владою та Кремлем. На кону — ціна на «блакитне паливо», газотранспортна система тощо. Партія регіонів на ділі має продемонструвати, наскільки вона дотримується обіцянок і може виконати давню обіцянку зменшити ціну на російський газ. Заради такої «знижки» Янукович, Азаров, Клюєв, Бойко і Ко готові на великі поступки, аж до передачі нашої «труби» під контроль Кремля. Нинішні угоди з Росією, підписані урядом Тимошенко, висять на Україні ярмом, але альтернатива Януковича — не ліпша.

Радник екс­Прем’єрки Юлії Тимошенко з енергетичних питань Олекса Гудима вважає, що на український «сектор газу» чигають і зовнішні, і внутрішні хижаки: якщо «труба» й ринок ще не дістались Росії, то значний шматок уже захопив Дмитро Фірташ. Цими днями народного депутата від БЮТ Гудиму мають затвердити міністром енергетики «тіньового» уряду, тож «УМ» напередодні говорила з ним насамперед про «газові» проблеми.

«Про переговори нам не кажуть, бо нічим хвалитися»

— Пане Олексо, як ви розцінюєте початок переговорів у Москві?

— Про ці переговори нема жодної інформації (розмова відбувался в середу. — Ред.). А чому? Тому що нема позитивної інформації, нема чим похвалитися. А позитивні новини були б які? Що хтось, хто вирішив знизити ціну на газ, «із наскоком» поїхав у Росію, і хотів вирішити всі проблеми. Із «наскоком» нічого в Росії не буває. Україна не здатна на блюдечку принести Росії те, чого там хочуть. От і все. Нема блюдечка з вартісними пропозиціями — нема розмови. «Їдьте і думайте, що ж таке ви можете нам запропонувати, що нас воно зацікавить», — ось підсумок розмови.

— Тобто Росія ще до того, як почалися переговори, виглядала вище?

— Вона може собі дозволити так поводитися щодо України. Це в уряду Януковича та Азарова зараз поспіх, бо вони багато чого хочуть зробити, а воно не виходить. Ситуація кепська, і вони бігають. А Росії нема чого поспішати. Натомість «Регіони» наговорили купу обіцянок, а воно не виходить. Бо це ж не в себе призначити керівників «Укргазвидобування», «Укртрансгазу», захопити внутрішній ринок — тут треба домовлятися.

«Наша ГТС уже «попала»!»

— Українська сторона повезла в Росію пропозицію «поділитися» газотранспортною системою. Як ви оцінюєте їхню ідею?

— Не треба аж так лякатися Росії. Найбільше треба остерігатися того, що робить Янукович усередині країни. Фактично, він уже віддав Фірташу під повну монополію весь газовий ринок України. Росіянам уже нічого робити! Вони казали, що готові понизити якісь ціни в обмін на те, щоб зайти на газовий ринок України... Нікуди заходити! «Укргазвидобування», «Укртрансгаз» і дві третини облгазів — контролює Фірташ. Такої монополії в Україні ще не було! Антимонопольний комітет може спокійно відпочивати, бо там усе й так видно неозброєним оком. Янукович таким чином віддячив Фірташу.

Не потрібно розповідати, що ГТС після створення консорціуму залишатиметься у власності держави, як каже Клюєв. Я наведу приклад. Хіба українцям від того стало легше, що в «Укрнафті», яку контролює «Приват» Коломойського, 50% плюс одна акція є власністю держави? Фінансові потоки контролює Коломойський. Він видобуває нафту і спрямовує її на власні заводи, продає на бензозаправках, які мають нібито дер­жавний бренд. Хіба хтось отримує задоволення від того, що держава має там контрольний пакет?

У нас був «ляк», що ГТС може потрапити до рук росіян. А виявилось, що вона вже «попала». В руки Фірташу та Бойку! Це компенсація за те, що Фірташ втратив «Росукренерго».

— То, можливо, тепер ці приватні особи не зацікавлені, щоб «труба» потрапляла під контроль консорціумів чи Росії?

— Можливо, Росія, ознайомившись із цими призначеннями, зрозуміла: навіщо їй сюди заходити? Фірташ навряд чи пустить росіян на внутрішній ринок. Вони все позахоплювали в Україні, а потім так нахабно поїхали в Москву. Для Росії їхніх пропозицій мало.

— Пане Олексо, але, з іншого боку, український власник — це краще, ніж зовнішній. Прийдуть нові часи, нова влада, і Фірташа можна буде усунути. А якщо зараз передати ГТС консорціуму чи Росії — назад так легко не відбереш...

— Якраз тут ви мене не агітуйте. Я прекрасно усвідомлюю і ті, й інші ризики. Опозиція зробить усе, щоб цього не допустити. В 2003 році депутат Гудима організував групу з 13 народних депутатів, які зірвали засідання Кабінету Міністрів Кінаха й не допустили прийняття постанови про розвиток консорціуму, який ініціювали Кучма й Путін. Кабінет Міністрів так і не прийняв рішення. А консорціум так і не запрацював. Бо він не був потрібен Україні. Ми всіма силами будемо боронити «трубу». Не виключаю, що ініціюємо масові акції. Пригадую, в 1995 році, коли Прем’єр­міністром був Євген Марчук і проводилась перша спроба віддати наші підземні газові сховища Росії, ми з Тарасом Стецьківим — знаєте, що ми робили? — неподалік від Стрия, біля «підземок», ми влаштовували масові мітинги й пікети. Це було 15 років тому! Гадаю, й цього разу в них нічого не вийде.

Є одна річ, яка може об’єднати всі гілки опозиції ще більше, ніж акція «Україна проти Табачника». Це спроба Януковича під будьяким приводом віддати «трубу» Росії. Це питання дер­жавної безпеки. Для них поняття держбезпеки є зовсім іншим, ніж у нас. Тому що навіть саме поняття держави вони сприймають поіншому.

«Економія — єдиний шлях для України»

— У чому вихід? Залишити ті угоди, які є зараз?

— Ні. Нам треба зменшувати споживання газу. Так, як зараз робить Євросоюз. І примушувати Росію об’єктивним шляхом зменшувати ціну на газ.

— Але як?!

— Росія ніколи для України ціну на газ не зменшить. Наша держава може отримати зменшення лише після того, як цього доб’ється Європа. Ми зараз перебуваємо на ринкових стосунках — через формулу, коли ціна на газ визначається в залежності від цін на нафту. Країни Європейського Союзу вже борються з цією привязкою, бо бачать, що під час світової фінансової кризи прив’язка до нафти не логічна. Об’єктивно ціна має шанси бути зменшеною, синхронно з Євросоюзом.

— Ви казали про економію газу. Але угоди, підписані Тимошенко, змушують Україну відбирати в Росії значно більшу кількість газу, аніж ми потребуємо.

— Відповідно до угод наша держава наприкінці року має право заявити про планове зменшення споживання на наступний період. Україна не несе санкцій, якщо вона про це заздалегідь заявила. Економія — єдиний шлях для України.

— Що ж тоді мав на увазі голова «Газпрому» Міллер, коли попередив Україну про санкції?

— Україна, на жаль, недобирає більше, ніж заявлено.

«В опозиції хороші всі голоси»

— Цими днями минає місяць, як Янукович став Президентом. Як ви оцінюєте цей період?

— Важко оцінювати за одним місяцем. Це в Януковича місяць, а в уряду — два тижні. Можна сказати, що в його команді є дуже багато представників від різних груп. Вони мають різні ідеології, стратегію і дають різні посили, від яких, утім, нам усім не легше. На­приклад, коментарі Клюєва суперечать коментарям Тігіпка. Те, що каже Тігіпко, заперечує Азарову. Єдина пара, яка зберігає синхронність, — це Янукович із Азаровим. Микола Янович ніколи не говорить чогось, перш ніж не скаже шеф. Тут вони працюють у тандемі. Зрозуміти по окремих заявах, які часто суперечать одна іншій, яку лінію будуватиме Янукович, важко. Перші змістовні висновки можна буде зробити, коли вони внесуть проект бюджету.

— Ви сказали про «різнобій». Але ще більший різнобій є в опозиції...

— В опозиції хороші всі голоси. Хоча я читаю закон і вважаю, що парламентська опозиція має бути одна, а позапарламентської може бути багато, і нічого страшного. Мій колега В’ячеслав Кириленко у Львові збурював студентів проти Табачника. Він нормально це робив? Нормально! І ми вже не пхалися туди, хоча теж підтримуємо протест. Тягнибок — нормальна позапарламентська опозиція? Цілком. Якою б не була опозиція, вона викриває те, що у нас погано. А ми будемо обов’язково казати, що у нас не так, і будемо пропонувати, що слід робити, щоб було краще.

— Які шанси на об’єднання опозиції?

— Якщо йдеться про парламентську опозицію, то все залежить від групи Кириленка. Він поки що не дає відповіді, чи хоче бути в опозиційному об’єднанні. Якби його 15 чоловік прийняли відповідне рішення, тоді у фракції назбиралася б більшість — було б рішення про створення об’єднаної опозиції. А інакше там буде одна фракція. Якщо Кириленко не захоче — вийде, що він сам, Яценюк — сам, Балога — сам, ми — самі — вибачте, ми ж не можемо чекати... До вівторка ми оприлюднимо склад уряду й будемо робити свою роботу.

— Уже точно вирішено, що ви будете «тіньовим» міністром енергетики?

— Не треба називати цей уряд «тіньовим». Тим більше що в законі є визначення — опозиційний уряд.

Так, мені зробили пропозицію бути опозиційним міністром енергетики. Але мене ще ніхто не представляв міністром. Давайте трішки почекаємо.

Зрештою, назва — це другорядне. У 2002 році, коли Ющенка зняли з посади Прем’єра, я був просто народним депутатом. Ющенко не створював опозиційного уряду. Але моя діяльність від того не змінювалася. Я з ранку до вечора критикував Прем’єра Кінаха і посадовців, які керували енергетичним сектором.

ОЦІНКА

Гудима про тонкощі консорціуму і Януковича:

— Українських олігархів може привабити ідея з консорціумом. Якщо їм дадуть газ на 50 доларів дешевше — вони можуть на це піти. Бо металургія, хімічна промисловість потребують дешевого газу.

Питання в тому, чи потрібен консорціум Росії? Часи змінились — вони вже вбухали гроші у два інші газопроводи­«потоки», які планується запустити в обхід України. І хоча вони не будуть введені найближчими роками, це — стратегія Росії. Росія думає далі, ніж рік наперед. На відміну від Януковича, який думає на короткострокову перспективу, а конкретно — про те, як задобрити бізнесменів і олігархів, що осіли навколо нього.

Окрім того, газ, можливо, не буде потрібен Європі у таких обсягах. Той ризикований газ. У Старому світі намагаються вести політику енергоощадності та енергоефективності.