Продається багно. Дорого

Знаний серед хворих із вадами опорно–рухового апарату прикарпатський санаторій «Черче», названий колись відомим письменником Богданом Лепким «українським Карлсбадом», невдовзі може потрапити в пікантну ситуацію. Розташовані біля нього торф’яні болота — основна цілюща «сила» цього бальнеологічного курорту — можуть опинитися в чужих руках, якщо переможцем аукціону, який цьогоріч проводитиме Міністерство охорони навколишнього природного середовища, стане не ДП «Черче». «Хтось із великими грошима може купити ліцензію на видобування цих грязей і потім продавати їх нам утридорога. Це ж абсурд. Ми маємо акт на постійне користування землею в межах торф’яних боліт, і громада села Черче нікому не дозволить сюди зайти, якщо хтось інший, навіть з космосу, матиме ліцензію», — переконує «УМ» головний лікар санаторію Михайло Падучак.

У пострадянські часи відомий санаторій з–понад 80–річною історією набув жалюгідного вигляду. Саме в період його перебування у найнижчій точці занепаду до Черче навідувалися закордонні інвестори — з Росії, Німеччини та Ізраїлю. Найбільшу активність виявляли представники Землі обітованої, особливо після того, як удома зробили аналізи черченських грязей і дійшли висновку, що вони за лікувальними властивостями не поступаються розрекламованим мінералам Мертвого моря. Об’єктом виняткового інтересу бізнесменів із Близького Сходу була лише оренда черченського болота і вивезення за кордон лікувальної сировини. Проте гешефт тоді не вдався.

Відродившись у лоні «Укрпрофоздоровниці», ДП «Черче» упродовж останніх п’яти років перетворилося на одним із найприбутковіших в Україні лікувально–оздоровчих закладів цього профілю. Чи вдасться зберегти лідерство, тепер цілком залежатиме від результатів аукціону. Днями підтримку керівництву санаторію висловили депутати Івано–Франківської обласної ради. Вони дали згоду на те, аби саме черченці — нинішні користувачі лікувальних грязей — отримали спеціальний дозвіл на подальший їх видобуток.