Знайшлися «незалежні»

Без історії Товариства незалежних художників, що існувало в Одесі з 1910–го по 1919 роки, не можна уявити об’єктивну картину художнього життя в Україні. Понад 40 років про картини українських авангардистів мало хто чув. Вважалося, що вони пропали безвісти, і такі імена, як Михайло Гершенфельд, Амшей Нюренберг, Філіп Гозіасон, Сигізмунд Олесевич, Сандро Фазіні залишилися лише на сторінках історії мистецтва, а їхні роботи навряд чи кому вдасться побачити.

Sotheby’s на два дні поверне Україні наших художників

До сьогодні роботи забутих художників початку XX століття на світ виринали двічі. У 2002 році в художньому музеї Тель–Авіва відбулася велика виставка одеських авангардистів, на якій вперше за багато десятиліть показали «невідомих» із колекції Якова Перемена. У 2006–му в Музеї російського мистецтва ім. Цетліних на околиці Тель–Авіва відкрилася ще одна виставка — «Одеські парижани», на якій була представлена вся колекція Перемена, яка збереглася. Це майже 200 полотен. Організатори аукціону Sotheby’s на днях повідомили, що 22 квітня у рамках торгів творами російського мистецтва у Нью–Йорку на продаж виставлять 86 робіт Товариства незалежних художників, які оцінили в 1,5—2 млн. доларів. Хоча на офіційному сайті Sotheby’s ще немає каталогу творів і стартових цін — ця інформація з’явиться за два тижні до торгів.

Напередодні торгів Sotheby’s проведе як мінімум дві передаукціонні виставки — в Києві та Москві. Найпрезентабельніші лоти аукціону до столиці привезуть 30 березня, а 31–го у Музеї Ханенків виставка буде доступною для огляду. Організатори торгів очікують, що більша частина робіт осяде саме в українських та російських зібраннях. «Авангардисти завжди користувалися попитом. В Україні, як і в Росії, є колекціонери, які активно полюють за роботами цього періоду, — пояснює Віктор Федчишин, експерт аукціонного дому «Корнерс», який спеціалізується на українському та російському живописі ХІХ—ХХ століть. — Я категорично проти, щоб цих художників позиціонували як українських, російських чи єврейських. Одеса була перехрестям різних культур: грецької, вірменської, російської, української. Те, що за національністю ці художники були євреями, не означає, що їхній живопис — єврейський. Хоча в Ізраїлі вони виставлялися саме з цієї причини. Це насамперед талановиті художники, які порівну належать трьом народам — Україні, Росії, Ізраїлю».

Серед українських колекціонерів, які цікавляться Одеською школою, про те, що роботи Товариства незалежних художників виставлені на продаж, дехто вперше почув від «УМ». У Музеї сучасного образотворчого мистецтва є велика колекція одеситів минулого століття. Директор музею Михайло Шевченко сказав однак, що на аукціон їхні представники не поїдуть: «23 квітня маємо заплановану велику виставку в Тбілісі. Але за торгами слідкуватимемо».

Мистецтвознавець Олександр Соловйов відзначив, що на престижних аукціонах свої купують своїх. «Російське мистецтво, а саме до нього відносять одеських художників початку ХХ століття, спершу купували російські олігархи. В останні роки, передкризові, ситуація змінилася — 30 відсотків робіт російських художників купують іноземці. А це означає, що мистецтво виходить на світову орбіту. Хоча це більше стосується contemporary art. Авангард — це раритет. Тут завжди змішана ситуація», — розповідає Соловйов.

Народжені у протесті, загублені у війні

Товариство незалежних художників виникло в Одесі у 1914 році, коли сюди з лекціями прибули законодавці футуризму Володимир Маяковський і Давид Бурлюк. Їхні виступи спровокували бунт молодих художників проти старої генерації. Так, у 1917 році було офіційно проголошено створення Товариства незалежних художників, яке очолив Михайло Гершенфельд. Серед найбільш помітних постатей — Амшей Нюренберг, Сигізмунд Олесевич, Ісаак Малік, Теофіл Фраєрман, Ізраїль Мексін. Товариство незалежних художників проіснувало недовго. Першою загрозою розпаду стали різні погляди учасників на творчість. Олександр Константиновський та Амшей Нюренберг створили групу кубістів, які заперечували у живописі будь–які натяки на естетизм. Олесевич, незважаючи на свої кубістичні виступи, схилявся до імпресіонізму і наслідував французьких живописців кінця ХІХ — початку ХХ століть. Третя група «незалежних» (Предаєвич, Гозіасон) не зважала на розмови про кубізм і почала займатися декоративним живописом.

Прихід у місто більшовиків у 1918 році остаточно «розвалив» одеських авангардистів. Частина художників відразу емігрувала. Дехто спробував прислужитися новій владі і пішов працювати в місцеві газети. Контакт із Заходом обірвався, колекціонери перестали ними цікавитися, проведення виставок унеможливилось. У цей час одеським художникам допоміг покровитель мистецтва Яків Перемен. Він скуповував роботи єврейських художників, які працювали в Одесі і були членами Товариства. У 1919 році зі своєю колекцією Перемен переїхав у Палестину. Після чого імена більшості авангардистів забули, а по смерті колекціонера їхні роботи розсіялися по всьому світу. Подальший шлях українських авангардних художників початку ХХ століття визначиться на аукціоні Sotheby’s у квітні.