Духовність для малят

25.03.2010
Духовність для малят

Дізнаватися про духовність ніколи не рано.

Такі заняття мають відбуватися винятково за згодою батьків, наголошувалося на засіданні громадської ради при Міністерстві освіти і науки України з питань співпраці з церквами та релігійними організаціями. Минулого тижня Рада схвалила програму духовно–морального виховання дітей дошкільного віку, повідомляє Релігійно–інформаційна служба України (РІСУ). Досвід таких занять із малюками є: упродовж останніх десяти років у дитячому садку №4 міста Южне на Одещині апробовано комплексну програму духовно–морального виховання дошкільнят. «Якщо у школах за останні 20 років напрацьовано чимало — є і посібники, і підручники, і хрестоматії, то для дитячих садків така програма — новина, — розповів «УМ» прес–секретар Київської патріархії владика Євстратій (Зоря). — Причому дітей не навчають власне релігії, не воцерковлюють, не залучають до якоїсь певної конфесії. Їм просто передають духовні знання». У державних навчальних закладах практикування будь–якої релігії забороняється. Цю програму складали педагоги, утім схвалили як міжконфесійну представники усіх церков і релігійних організацій, які входять до Громадської ради при Міносвіти. Авторка програми Віра Сучок — завідувачка дитячого садка № 4 міста Южне уже в 2002 році на прикладі досвіду свого закладу стала організовувати семінари для вихователів міста «Педагогічні основи формування духовності в дошкільників», у 2004 році вийшов друком перший посібник «Уроки духовності дітям».

«У перші роки деякі батьки не уявляли, чим ми займатимемося на уроках духовності й кілька відмовилося. Їхні діти «паралельно» займалися співами й танцями, — розповідає Віра Сучок. — Але згодом ті батьки роздивилися, що духовність дітям не шкодить і дозволили їм відвідувати заняття. Тепер щороку у вересні ми збираємо батьківські збори, демонструємо, що вивчатимемо з дітьми». Віра Євгенівна каже, що помітно зростають духовно і батьки, і вихователі — вони по–іншому ставляться до дітей, — як до створених Господом. «Мені не треба стояти над вихователями, постійно їх контролювати, застосовувати санкції, тому що вони розуміють, що несуть відповідальність у першу чергу перед Богом», — наголошує авторка програми. До речі, для роз’яснень дітям добра і зла та Божих заповідей якнайкраще підходять оповідання–казки Василя Сухомлинського.

Такі заняття відбуваються раз на тиждень у другій половині дня, вони динамічні: діти і малюють, і співають, і сценки ставлять. «Діти, які виховувалися в садочку за цією програмою, вирізняються. Вони добріші, спокійніші, — розповів «УМ» директор Центру релігієзнавства Національного університету «Острозька академія» Василь Жуковський. — Особливо зауважують відмінність дітей вчителі, які набирають перші класи до школи». Острозька академія вже не перший рік працює над програмою з християнської етики для середньої школи. Дізнавшись про досвід дитсадка в Южному, академія надала цій справі наукову підтримку. Зокрема, на її базі організовано дві наукові конференції «Виховання дітей дошкільного віку на християнських моральних цінностях» за участю фахівців із різних областей України. На сьогодні спільно з доктором педагогічних наук, завідувачкою кафедри теорії і методики дошкільної освіти Південноукраїнського педагогічного університету (Одеса) імені К. Д. Ушинського Аллою Богуш у садочку Южного створено навчально–методичний комплект: програму, посібники, хрестоматію, плани занять, дитячі розмальовки та диск із піснями. «Попит на ці видання великий у різних регіонах, — каже Алла Богуш. — Але наклад незначний, він залежить від того, скільки коштів виділять спонсори».

  • Повернення церкви

    До останнього — не вірилося. Не сподівалося, що люди, які десятиліття не ходили до старої церкви, прийдуть до нової. Але сталося. У день першої служби Божої (цьогоріч на Трійцю) в новозбудованій Свято-Покровській церкві в селі Літки, що на Київщині, ледь умістилися всі охочі. А церква велика, ошатна. >>

  • Пристрасті навколо храмів

    На День Конституції їхав у своє рідне село Куликів, аби у тамтешньому храмі на сороковий день віддати належне пам’яті свого родича Василя. По дорозі з Кременця згадував дні нашого спілкування... Водночас не міг позбутися невдоволення, що мушу переступити поріг церкви Московського патріархату. >>

  • Речники кривавого «миру»

    Інцидент 8 травня («УМ» про нього вже писала), коли три найвищі чини УПЦ Московського патріархату«вшанували сидінням» захисників своєї і їхньої Батьківщини (серед яких половина загиблі) — спричинив хвилю шокового здивування і обурення. >>

  • Таємний фронт

    Щодня ми бачимо реальні воєнні дії, які здійснює Росія проти України — обстріли «Градами», артилерійську зачистку мирних населених пунктів. Ми знаємо про «гуманітарну допомогу» з Росії, неспростовні факти постачання Кремлем на Донбас військової техніки та боєприпасів. Як даність уже сприймається інформація про регулярні російські війська на окупованих територіях. >>

  • Скарбниця мощей

    Якби не повість Івана Франка «Борислав сміється», включена до шкільної програми, навряд чи багато пересічних українців дізналися б про невелике місто нафтовиків на Львівщині, де нині мешкає 35 тисяч осіб. Хоча насправді це — особливий населений пункт, єдиний у світі, побудований на промисловому нафтогазовому та озокеритному родовищах із численними джерелами мінеральних і лікувальних вод. >>

  • Після Пасхи — до єднання

    Цього року Великдень відзначали в один день усі християни. А всі православні церкви України, судячи з усього, ще й ідейно «майже разом». Адже Україна стоїть на порозі очікуваного, вимріяного і такого потрібного акту — об’єднання православних церков у єдину помісну Українську церкву. >>