Серце її не камінь...

Цю співачку — народну артистку РРФСР — пам’ятають люди середнього покоління, та й то з радянського дитинства, мабуть, молоді вже не ідентифікують її сріблясте сопрано і її пісні — «Стою на полустаночке», «Носики–курносики», «Мой милый, если б не было войны», «Старые слова», «Поговори со мною, мама», «Я не могу иначе», «Деревянные лошадки». Проте в 1970—80–ті роки вона була артисткою першого ешелону — урядові концерти, найголовніші «солянки», всі телевізійні фестивалі «Пісня року» — Валентина Толкунова була обов’язковою співачкою на цих заходах поруч із Львом Лещенком, Йосипом Кобзоном, Муслімом Магомаєвим. Утім в епоху ВІА і молодої бунтарки Алли Пугачової, яскравих ABBA Валентина Толкунова була скромною, ліричною співачкою з м’якою, задушевною манерою виконання, незмінними перлами у волоссі й бездоганною репутацією. Цей образ можна було б списати на провінційне виховання, але, народжена в Армавірі в 1946 році, Толкунова з 1947–го жила в Москві і вважала себе справжньою москвичкою. Вона закінчила диригентсько–хорове відділення Московського інституту культури, потім музичне училище імені Гнесіна і перші п’ять років музичної кар’єри присвятила джазу. У біг–бенді Юрія Саульського вона співала джазову інструментальну музику, паралельно закохалася в старшого на 18 років Саульского і вийшла за нього заміж. Шлюб тривав п’ять років, поки джазмен і композитор не захопився іншою жінкою, а Валентина Толкунова не стала закривати на це очі. Із другим чоловіком, Юрієм Папоровим, журналістом–міжнародником, письменником, вона прожила до кінця своїх днів, від нього народила сина Миколу.

У 1986 році Валентина Толкунова відкрила перший у СРСР приватний Театр пісні, де ставили пісенні вистави — «Російські жінки» за Некрасовим, Пушкіним і Кольцовим, «Очікування» на вірші Роберта Рождественського, «Бризки шампанського», «Я не можу інакше» та інші. Її голосом співає мама в мультфільмі «Зима в Простоквашино». Толкунова багато гастролювала, давала благодійні концерти, випустила 13 альбомів. Перший тривожний сигнал про здоров’я пролунав кілька років тому, коли їй прооперували рак грудей. Потім їй видалили пухлину мозку, співачка прийняла кілька курсів хіміотерапії і продовжувала активне творче життя, але в лютому 2010 року на концерті в білоруському Могильові Толкуновій стало зле і її відвезли в реанімацію місцевої лікарні. Ні вона, ні її син не розповідали пресі про хворобу, сказали, що «у неї просто підвищився тиск», далася взнаки перевтома. У Москві співачку госпіталювали в Боткінську лікарню із запущеною формою метастазів. У суботу, за повідомленнями ЗМІ, вона попросила привести священика, який провів обряд соборування, в понеділок уночі артистка впала в кому і о 8–й ранку 22 березня померла. «Багато популярних співаків і співачок, а ось цю нішу близької, рідної, сімейної людини, яку займала Валентина, не займав ніхто», — сказав РІА «Новости» співак і депутат Держдуми Йосип Кобзон, який сам переніс дві онкооперації. Співчуття родині Толкунової висловив президент Росії Дмитро Медведєв. Поховають артистку в середу на Троєкуровському цвинтарі Москви.