Рішення Національної ради, згідно з яким з 19 квітня всі загальнонаціональні українські канали повинні виходити в ефір винятково державною мовою, стало іскрою, яку хтось передбачливо викресав напередодні президентських жнив. У проросійськи налаштованих ЗМІ вже починають кричати про утиски прав національних меншин, попри те, що в політкоректній Європі збереження й охорона державної мови є непорушним пріоритетом національної політики. І хоча голова Нацради Борис Холод вважає колегіальну резолюцію історичною, тягне вона не більше ніж на декларацію: добре, що є, але виконувати її необов'язково.
Справа в тому, що телерадіокомпанії не зобов'язані вже завтра розпочинати процес переліцензування, зазначив Борис Холод, здійснюватиметься воно поступово, згідно iз завершенням їх дії. Якщо так, то чекати, коли зрусифікований домашній «ящик» заговорить по-нашому, доведеться точно «руський місяць». «Наша ліцензія, видана на п'ять років, дає право мовити двома мовами і має силу навіть попри рішення Нацради», — повідомив «УМ» ведучий програми «Подробно» на ICTV Дмитро Кисельов. Тому на пінчуківському «помаранчевому» не переймаються такими дрібницями — коли і як їм говорити. Якщо вірити пану Кисельову, то не повинно бути ажіотажу і на інших загальнонаціональних каналах, таких як «1+1», «Інтер», ICTV, «Новий канал», СТБ. На жаль, бюрократична процедура спілкування «Інтера» зі ЗМІ не дала можливості отримати прямого коментаря від всуціль російськомовного каналу, але зі слів Дмитра Кисельова випливає, що разом з ICTV ліцензувалися практично всі загальнонаціональні канали, і найближчі 3-4 роки їм немає чого турбуватися. А потім? «Таке рішення дуже шкідливе для української культури, як відомо, двомовної, що стоїть на двох ногах», — каже Кисельов. За його словами, мовне питання, одне з ключових пунктів передвиборчої президентської кампанії, і той, хто зробить ставки на двомовність, — отримає перемогу і відведе «шкідливе» рішення Нацради, де Президент має половину своїх ставлеників.
Ще гірша ситуація з радіокомпаніями, позаяк немає точного нормативного акта, який визначав би їх «загальнонаціональність» (на відміну від телеканалів, що є всеукраїнськими, коли вони мовлять більше ніж на 13 областей). Виходить курйоз: «Русское радио», наприклад, може скористатися статусом регіонального ЗМІ, що має право на полімовну політику. «Місцеві телерадіокомпанії виходитимуть в ефір українською та мовою нацменшини, що проживає в регіоні. Відповідне рішення прийматиметься згідно з аргументацією каналу чи представників національної меншини», — повідомив «УМ» начальник відділу зв'язків з пресою Національної ради Микола Гриценко. Хоча деякі цивілізовані члени Нацради налаштовані категорично: виконання рішення контролюватиме спеціально створена робоча група, повідомив Віталій Шевченко. Порушники каратимуться згідно з положенням Закону про Нацраду: спочатку попередження, потім — штраф, призупинення дії ліцензії на два місяці, і справа переходитиме в суд. Хоча порядок трансляції російськомовних, та й узагалі іншомовних фільмів та програм поки що чітко не визначений, проте Нацрада вимагатиме, щоб фільми, придбані за рахунок Міністерства культури, дублювалися українською мовою або титрами, уточнює УНІАН.
На позавчорашній прес–конференції, як «УМ» вже повідомляла, начальник обласного управління охорони здоров’я Богдан Ониськів зазначив, що від наразі незрозумілої недуги померли семеро людей. Однак уже наступного дня, за неофіційною інформацією з компетентних джерел, стало відомо, що в області сталося щонайменше десять летальних випадків. Серед осіб, які померли, — і дві студентки одного з тернопільських вузів. А ще — не менше десятка людей перебувають у лікарнях у важкому стані. >>
«У «темниках» було вказано: обов'язково акцентувати на тому, що Янукович сидів поруч iз Путіним, — розповіла мені приятелька з ТБ. — Він що, тримав Путіна за ....., що на цьому так важливо наголошувати?!». Переглянувши російську пресу, стає зрозумілим, що не Янукович Пітуна, а Путін Януковича, а на додачу ще й Кучму тримав. Російський президент, запрошуючи високих київських гостей у підмосковну резиденцію Ново-Огарьово буцімто на святкування дня народження (келейне святкування і запізніле: день народження минув 7 жовтня, а випити на своє 52-річчя Володимир Володимирович більше нікого з високих гостей не запрошував), уже знав: він заявить про підтримку Москвою спадкоємності влади в Україні. Він не вельми симпатизує Януковичу, але за «підписки» Леоніда Даниловича той став єдиною наразі силою в Україні, яка робить Путіну те, що жінки роблять чоловікам, і задоволений Путін, за відсутності альтернативи і наполегливості люблячих киян, згодився. Ось як описує «новоогарьовський процес» російська газета «Коммерсантъ», якій не пощастило отримати «темника» з київської вулиці Банкової: «Спершу з машини вийшов Кучма. Він вийшов і поцілував Путіна кудись у шию. За ним до російського президента підійшов Віктор Янукович... і старанно зробив те ж саме, силкуючись скопіювати всі рухи душі старшого товариша. Це було непросто, позаяк Янукович значно вищий за Кучму. Але йому вдалося». >>
Учений зі світовим ім'ям, засновник і президент Міжрегіональної Академії управління персоналом, голова правління Всеукраїнського благодійного фонду «Милосердя» 50-річний Георгій Щокін потрапив до лікарні внаслідок побиття. Як повідомив «УМ» керівник центру громадських зв'язків столичної міліції Дмитро Андрєєв, напад вчинили четверо невідомих, озброєних дерев'яними палицями-кийками. Сталося це позавчора на початку 12-ї години дня. Від нападу пана Щокіна не змогли захистити навіть двоє охоронців, які разом з президентом МАУП потрапили до лікарні. >>
Маршрутні таксі стають дедалі небезпечнішим видом транспорту, адже рідко який тиждень нині вони не фігурують у зведеннях Державтоінспекції. Минулий тиждень не став винятком, відзначившись аж двома ДТП за участю маршруток — на Рівненщині та в Криму. >>
Банк Швеції вчора оголосив прізвища лауреатів Премії з економічних наук ім. Альфреда Нобеля за цей рік. Вона заснована вже після смерті Нобеля, але за своєю значимістю прирівнюється до Нобелівської премії. >>
У суботу в Афганістані відбулися перші демократичні президентські вибори. Інтерес до них був надзвичайний. З 10,5 мільйона мешканців країни з правом голосу до виборчих дільниць з'явилися більше 10 мільйонів. І не побоялися при цьому погроз талібів влаштувати терористичні замахи, не побоялися вистоювання у довжелезних чергах, в яких вони гаяли час, вигукуючи: «Демокрасі, демокрасі!». >>
