Українські громадяни, які зараз перебувають в Іраку, повертаються на Батьківщину до остаточної стабілізації ситуації в цій країні. Наразі Міністерство закордонних справ України продовжує з’ясовувати інформацію щодо громадян України, які працюють там у складі російських компаній. Усього в Багдаді за службовою необхідністю перебувають 195 наших співгромадян.

Російському, білоруському, молдавському та грузинському цукру (точніше, переважно тростинному цукру-сирцю) тепер буде складно перетинати кордони України. Позавчора уряд ухвалив чотири заборонні постанови, які мають з'ясувати всі стосунки нашої та сусідніх держав у цукровій галузі. По-перше, уряд заборонив ввозити на митну територію України цукор-сирець та цукрові сиропи за давальницькими схемами. Щоправда, тимчасово — до законодавчого врегулювання цього питання. За словами міністра аграрної політики Віктора Слаути, давальницька схема була найбільшою бідою нашого цукровиробництва. За минулий рік в Україну в такий спосіб «в'їхало» 1,5 мільйона тонн «солодкого», майже половина з якого не повернулася за кордон, як це передбачено законодавством, а залишилася на внутрішньому ринку, тим самим демпінгуючи ціни на наш, рідний, буряковий цукор. Якщо врахувати, що за цей же час українці виробили 1,4 мільйона тонн цукру з буряку, масштаби проблеми стають очевидними.

Слідом за новими двадцятигривневими та п'ятдесятигривневими купюрами не забарилась і нова п'ятірка. Вона вводиться в обіг із 14 червня. За нацбанківською традицією, нова банкнота має більший розмір за свою попередницю, не дуже відрiзняється від неї кольором (має синюватий відтінок), надрукована на спеціальному тонованому папері. Схоже, щодо художнього оформлення грошей фантазія нацбанківських художників вичерпалась на півсотенній купюрі, тому на п'ятірці залишили звичного Богдана Хмельницького у темно-синіх тонах.

Рішення Національної ради, згідно з яким з 19 квітня всі загальнонаціональні українські канали повинні виходити в ефір винятково державною мовою, стало іскрою, яку хтось передбачливо викресав напередодні президентських жнив. У проросійськи налаштованих ЗМІ вже починають кричати про утиски прав національних меншин, попри те, що в політкоректній Європі збереження й охорона державної мови є непорушним пріоритетом національної політики. І хоча голова Нацради Борис Холод вважає колегіальну резолюцію історичною, тягне вона не більше ніж на декларацію: добре, що є, але виконувати її необов'язково.

Прем'єр-міністр Македонії Бранко Црвенковський, голова правлячого посткомуністичного Соціал-демократичного союзу, набрав найбільше голосів на президентських виборах, які відбулися позавчора. За оприлюдненими вчора попередніми результатами, за нього проголосували 43 відсотки виборців. Таким чином, він усе ж не подолав 50-відсотковий бар'єр для здобуття остаточної перемоги вже у першому турі.

Позавчора пройшли парламентські вибори в одній з нечисленних африканських демократичних країн — Південно-Африканській Республіці. Десять років тому в цій країні відбувся мирний перехід від апартеїду, за якого влада належала білій меншині, до демократичного устрою. Архітектором та виконавцем мирної зміни державного устрою був Африканський національний конгрес (АНК) з тодішнім його лідером Нельсоном Манделою.

«Чиновники прагнуть нерухомості, а ми — знань» — з таким гаслом вийшли вчора студенти Київського університету економіки і технології транспорту на акцію протесту під стіни альма-матер. Міністр транспорту Георгій Кірпа, певні студенти, «поклав око» на приміщення їхнього навчального закладу, що поблизу Північного вокзалу, і усіляко намагається вижити з нього «жертв науки». За словами голови студентської організації Андрія Єрмоленка, Георгій Кірпа вже зробив перший крок для знищення їхнього навчального закладу — надіслав листа, яким зобов'язує університет припинити набір студентів на наступний навчальний рік. «Це передбачає не тільки призупинення набору на перший курс, — каже Андрій, — а й вже нинішніх студентів на п'ятий курс, у магістратуру та аспірантуру. Водночас нас заспокоюють: нічого, дітки, довчитеся у Харкові чи у Дніпропетровську. А чому ми маємо їхати кудись з нашого міста, з рідного університету? Цей неправомірний хід порушує наше конституційне право на вибір місця навчання».