Кіно без податків

Після затяжних розглядів, голосувань, узгоджень і уточнень Президент України Віктор Янукович підписав Закон «Про внесення змін до Закону України «Про кінематографію», який має полегшити життя вітчизняного кіно. Його упродовж кількох років активно розробляла і просувала голова Державної служби кінематографії Ганна Чміль.

Національним фільмам — зелене світло

Згідно з новим законом, із 1 січня 2011 року по 1 січня 2016 року українське кіно буде звільнено від податку на додану вартість, а також від податків на прибуток. Звільняються від податків не тільки державні кошти, а й спонсорські, які вкладають в кіновиробництво або в кінопрокат чи кінопоказ. «Минулого року на потреби національного кіновиробництва передбачалося 5 млн. грн. Виділено 4, 7 мільйона, з яких до бюджету було повернено 720 тисяч у вигляді податків. Виділених коштів не вистачило навіть на покриття боргів за виконані роботи», — пояснює Ганна Чміль. Із новим законом, запевняє голова Держслужби кінематографії, суми, виділені на потреби кіно, не треба буде зменшувати на третину.

Вагома зміна стосуватиметься студій–виробників національного кіно — вони звільняються від орендної плати за земельні ділянки. Від податків звільняються не лише державні, а й спонсорські кошти, які йтимуть на українське кіно. Для фінансової підтримки вітчизняного кінематографу Кабінет Міністрів повинен створити окремий рахунок, на якому акумулюватимуться кошти «а) збору на розвиток національної кінематографії, який є джерелом формування спеціального фонду Державного бюджету України для фінансування виробництва національного фільму на кожен поточний рік у частині доходів; б) видатків загального та спеціального фондів Державного бюджету України на державні програми розвитку кінематографії». Кому діставатимуться бюджетні гроші, вирішуватиме спеціально створена Рада, до складу якої увійдуть чиновники, а також представники Національної спілки кінематографістів. Держава фінансуватиме на 100 відсотків документальні, просвітницькі, анімаційні фільми та стрічки для дітей. Для решти національних фільмів розмір виділених сум не може перевищувати 50 відсотків вартості їх кошторису. У розумінні Ганни Павлівни Чміль, національний фільм — це той, який знятий українською мовою. А режисер Олесь Санін запитує: «Ну, от, завтра почнуть знімати «Мамині дочки» українською за державні кошти. Але хіба це національне кіно?».

Людський фактор

Хто плестиме вінок слави кінематографістів, невідомо. Але точно не Ганна Чміль, яка виконала всю чорну роботу над цим законом. У Кабміні під час зміни влади «оцінили» заслуги Ганни Чміль і якщо б не втручання колишнього Міністерства культури і туризму, то голова Державної служби кінематографії уже сьогодні була б на пенсії. Бютівець Михайло Соколов, який активно лобіював російську мову на екранах, порушив питання про заміну Ганни Чміль на Олександра Кочеткова. «Він з кіно зв’язаний тільки тим, що свого часу керував аматорською кіностудією на дніпропетровському заводі «Южмаш», — каже режисер Олександр Муратов. Піднялася хвиля обурення, і Ганну Павлівну у відставку не відправили. За контрактом, Службою кінематографістів вона керуватиме до жовтня. Каже, що її місце із прийнятим законом і нововведеннями буде досить достойним. «Це буде державна служба, яка займатиметься регуляторними контекстами і потоками грошей у галузі кінематографії. При сьогоднішній вільності трактування законів і морального контексту заміна одного керівника іншим деяким людям дуже вигідна, — ділиться з «УМ» Чміль. — Своїм наступником хотіла б бачити людину, яка має безпосереднє відношення до кіно. Кандидатури розглядала б із середовища продюсерів, які вже себе зарекомендували — сьогодні дуже успішно працюють Олена Фетісова, Олег Кохан».

У жовтні зможемо передбачити, кому будуть вигідні зміни «Про кінематографію». Хоча вже сьогодні очевидно: з фінансового боку кінематографістам пощастить. Але чи буде український феномен на кшталт румунського, говорити рано. «Я точно знаю, що законом скористаються люди, які працювали з подібним законодавством в інших країнах. У Росії цей закон два роки тому перестав існувати. Його дія втратила ефективність. Багато людей, які на цьому паразитували, залишилися без роботи. Від продюсерів, які працювали з цим законом, я більше чув негативних відгуків. У нас може бути так само. Варто звернути увагу, що цей законопроект належить авторству Нестора Шуфрича. У нього напевне що є свої інтереси, — розмірковує Олесь Санін. — Закон до творчості не має ніякого відношення. Чи допоможе виробництву — дуже сильно на це надіюся. Не важливо, яким режисерам дадуть можливість знімати. Поки дитинка не народиться, ніхто не скаже, гарна вона буде чи ні. Не треба про це питати в тата, який тільки закохався у майбутню маму. Треба потроху хоча б закохуватися. Якщо завдяки цьому закону зніматимуть10 000 поганих фільмів і один хороший, я вже буду з цього задоволений».