Лукавство в опозиції

На етапі формування комуно«регіональної» коаліції та й по його завершенні, щодня, як не в сесійній залі ВР, так із телеекранів соратники Тимошенко звинувачують у зрадництві деяких недавніх колег із фракції НУНС. І небезпідставно. Бо мартиненки, третьякови, жванії та їм подібні не раз демонстрували мистецтво продаватись за шматок «Енергоатома» чи за якийсь інший «дешевий сир» із владної руки. Тож і тепер, щоб не лишитись біля розбитого корита, чимдуж побігли догоджати новим фаворитам. Утім цього разу не зовсім склалося, «регіонали» обходились і без їхніх голосів.

З іншого боку, коли про зрадництво патетично заявляють Роман Зварич, Юрій Кармазін, Юрій Луценко, то, як кажуть, чия б мичала... І на «голосіння» Зварича в парламенті про окремих зрадників із НУНС цілком логічно з трибуни відповів один із депутатів: мовляв, вам, пане Зваричу, це добре відомо, оскільки виборчу президентську кампанію ви провели в таборі БЮТ, хоч обирались у Верховну Раду за списком «Нашої України»...

Про політичне сміття, що два роки тому після повторного призначення леді Ю на Прем’єра припливло під її крильця, можна було б і не згадувати, якби про це пам’ятали самі зрадники «першого призову» — ті ж Луценко, Кармазін, Зварич, Стретович, Борис Тарасюк та інші юлефани. Та й пам’ять виборців буває короткою. Очевидно, на це й покладається екс­міністр внутрішніх справ, коли моралізує в телестудії на предмет того, що дії сьогоднішніх перебіжчиків не відповідають вибору людей на парламентських виборах, коли їм обіцяли коаліцію «НУ» і БЮТ. А вчинки самого Луценка дворічної давності відповідають вибору людей, коли він ішов у ВР за списком НУНС і був серед перших «багнетів» Ющенка, а після виборів переметнувся ближче «до спідниці», де на той час було комфортніше та вигідніше?

Зрештою, лідерці «об’єднаної опозиції» можна порадіти. Таке щастя знову з нею — кілька «самооборонців», які стали депутатами тільки завдяки очільнику списку на попередніх виборах і які повторно вже ніколи не зможуть ними стати, вожді без партійного війська — Кармазін, Стретович чи той же Тарасюк із його доходяжним Рухом... Можна тільки уявити, як ці «вічні» носії мандатів гризтимуться, як павуки в банці, коли настане час формування списку на наступні вибори. Чи всі аж так близько ще зможуть бути біля своєї корифейки, щоб не залишитись за прохідним бортом?

Можливо, міцно тримати опозиційний прапор Юлії Тимошенко допоможуть легендарні літератори Володимир Яворівський та Дмитро Павличко. Дарма, що вони вже неодноразово міняли політичні табори тільки за часів Незалежності. Бо вони і входили в політику не менш знаково. Було це, правда, в далекі радянські часи. Про той «яскравий» старт начуване наше суспільство. Але дозволимо ще раз бодай процитувати відомий лист, серед підписантів якого — Яворівський і Павличко, на адресу тодішнього голови КДБ СРСР тов. Андропова Ю. В.: «Шановний Юрію Володимировичу! Ми, українські радянські письменники, рішуче засуджуємо дії так званих літераторів Світличного, Стуса, Сверстюка, Караванського, братів Горинів, Мороза, Чорновола, Осадчого, математика Л. Плюща, В. Некрасова та ін., які погрузли в націоналістичному болоті і не покаялись у своїй антирадянській діяльності. Немає і не може бути прощення їм, що замахнулися на найсвятіше — на соціалізм, на віковічну дружбу між російським і українським народами, на почуття сім’ї єдиної...»

Що й казати, гідну опору зібрала «об’єднана опозиція». І репрезентує наше найдорожче — національне, демократичне, людське, тобто порядне. Бо це ж «об’єднана опозиція». Принаймні вона сама себе так називає.

Віра ЧОРНА