Погано виглядаємо, бо добре їмо!

Наприкінці минулого тижня наша держава встановила черговий антирекорд: стала лідером за річним зростанням споживчих цін серед країн СНД. Причому в цьому сумному рейтингу ми впевнено відірвалися від найближчих переслідувачів. Так, за даними Держкомстату, у січні 2010 року споживчі ціни в Україні зросли до січня 2009 року на 11,1%. Це на три відсотки більше, ніж у Росії, на приблизно чотири відсотки ми «випередили» Вірменію, Казахстан та Білорусь.

Однак аналітики зафіксували й іншу сумну динаміку. Торік розмір реальної заробітної плати в Україні зменшився на 9,2%. Лідерами серед падіння доходів стали Запорізька область (12,6%) та місто Київ (11,8%). Трохи менше постраждала Дніпропетровщина (10,9%), а ряд регіонів — Миколаївська, Чернівецька, Закарпатська області та місто Севастополь — відбулися невеликим переляком. Там середня зарплата зменшилася всього лише приблизно на 4%.

Представники Кабміну Юлії Тимошенко, під час урядування якої трапився цей ціновий зигзаг, пояснюють причину халепи доволі просто. В усьому винна, за словами представників Мінекономіки, політична нестабільність, сезонне подорожчання плодоовочевої, молочної продукції та крупи, а також подорожчання пального. Тим часом, незалежні експерти дотримуються дещо іншої думки. «Негаразди у вітчизняній економіці провокують більші проблеми, ніж у європейських та пострадянських країнах. Так, однією з вагомих причин високої інфляції є структура споживання: близько 55% своїх доходів українці витрачають на їжу», — пояснив «УМ» експерт Школи політичної аналітики при Києво–Могилянській академії Сергій Кисельов. Такого співвідношення немає в жодній із розвинених країн. Тож навіть найменше зростання вартості продуктів першої необхідності, з одного боку — роздмухує інфляцію, а з другого — знижує рівень життя наших співвітчизників.

Друга причина, яку визнавали всі без винятку українські уряди, але жоден так і не зміг її подолати, — енергозатратність на одну тонну ВВП у нас є у 1,5—2 рази вищою, ніж у сусідніх країнах. «Зрештою, варто сказати, й про так зване одужування від інфляції, — продовжує пан Кисельов. — У 2008 році ми мали цей показник на рівні 23%. Торік — 12,3%. Можна говорити, що відбувається певне зниження, але...». Нюанс у тому, що це зниження проходить у нас значно повільніше, ніж у сусідів. І це трохи сумно.

Розмитою є також наша подальша перспектива. З одного боку, новий уряд може відпустити інфляцію, віддавши її на поталу зростанню економіки. Таку ситуацію хоча би можна оцінити, як «мета виправдовує засоби». Проте аналітики допускають, що новопризначений Кабмін залишить нас наодинці з цією проблемою, не давши взамін жодного позитиву. Підстава так думати — заяви урядовців про своє бажання активно підвищувати соціальні стандарти. «Тільки ухвалений за ініціативою «регіоналів» закон коштуватиме 32 млрд. гривень», — каже експерт. І біда не тільки в тому, що грошей у «дірявому» бюджеті немає. «Сьогодні існує стримуючий фактор для зростання інфляції: це відсутність гривні в людей, — підсумовує Сергій Кисельов. — Як тільки в наших громадян з’являться гроші, інфляція знову зросте».