Галина Пагутяк: Як істинна відьма, я зачарувала їх магією своєї мови

Янукович із премійованими митцями не спілкувався

Перенесення церемонії вручення Національної премії з Оперного театру на Чернечу гору в Каневі для лауреатів не стало несподіванкою. «Я завжди готова їхати до Канева, — каже письменниця Галина Пагутяк, яка отримала Шевченківську премію за роман «Слуга з Добромиля», — але якби музей Шевченка, де нас нагороджували, не був у такій розрусі. Ми замерзли, як цуцики. Віяло холодом із Дніпра. Церемонія проходила у вестибюлі музею. Вручали по алфавіту. Ніхто з нас не хотів говорити. Лише поет Дмитро Іванов із Чернігова зачитав вірша. Янукович був дуже затиснутий, після нагородження відмовився з нами спілкуватися. Він побачив, що зібралася публіка, яка явно за нього не голосувала».

Перед врученням премії ходили чутки, що лауреати можуть збунтуватися і не прибути до Канева. Річ у тім, що серед номінантів був Михайло Андрусяк з Івано–Франківська, якого висунули за трилогію про УПА. Очікували, що або Янукович може не внести письменника у список, або сам Андрусяк міг би під час вручення відмовитися від диплома. Нічого подібного не сталося. Все йшло за протоколом. «Премію ввів український народ. Янукович виконував свій обов’язок. Йому не можна перешкоджати. Андрусяк — дуже скромна людина, він би не кинув дипломом в очі новому гаранту», — додає Пагутяк.

Щоб не було казусів, церемонію розписали по деталях. У Каневі промовчали не тільки лауреати. Вперше за роки існування премії не дали слова голові шевченківського комітету Миколі Жулинському. Натомість «за протоколом» знайшовся час для виступу голови профспілок України. Проте з боку номінованих не обійшлося без сюрпризу. Останньою дипломом нагороджували Оксану Пахльовську за книгу «Ave, Europa!». Вона не змогла приїхати з Риму, де працює, тому надіслала листа заступниці голови шевченківського комітету Марії Матіос. Коли та зачитувала вітання Пахльовської із низкою цитат Шевченка, Янукович слухав досить похмуро, особливо, коли прозвучало «Україна перебуває в епіцентрі протистояння Росії та Європи».

Лариса Скорик — наступна голова Шевченківського комітету?

Нагородження лауреатів закінчилося святковим концертом в Оперному театрі. Галина Пагутяк розповідає, що зал був ущент забитий, а з того, як старанно відгортали сніг перед Оперним, було очевидно, що Янукович прибуде на концерт. «Сидів у партері в компанії Івана Драча, якого посадили туди за протоколом, і професора Національної академії образотворчого мистецтва та архітектури Лариси Скорик», — каже Пагутяк. До речі, подейкують, що Жулинський останній рік займає посаду голови комітету. Наступного року його очолюватиме Скорик, близька подруга Ганни Герман. Днями Янукович нагородив її орденом Ярослава Мудрого 5 ступеня.

У середу голова Шевченківського комітету Микола Жулинський давав прес–конференцію, на якій розповів, що лауреатів обікрали. «Щоб підняти престиж премії, ми раніше просили Президента України Віктора Ющенка збільшити премію до 200 тисяч. Таке погодження було, але оскільки в бюджеті цього року уряд визначив на премії 1 мільйон 300 тисяч, тому Адміністрація Президента, щоб не виходити за межі цієї цифри, і залишила цьогорічну премію 130 тисяч. Безперечно — це мені дуже прикро», — сказав журналістам Жулинський.

Держава компенсує недоотримані гонорари

Галині Пагутяк теж сумно з цього приводу. Письменниця не звикла жити в достатку, але й від законних грошей не відмовляється. Каже, що ця сума не така велика, аби її скорочувати. Цього року її номінували на премії Бі–Бі–Сі. «Шевченківська вагоміша. Тут дають більше грошей. Це ніби держава виплачує заборгованість, за ці всі недоплачені гонорари, які я недоотримувала за 30 років літературної діяльності. Звичайно, гроші не головне, але, зважаючи на соціальне становище в Україні, премія, де б вручали символічну суму, нічого б не вартувала», — каже Пагутяк. За гроші, які їй перекажуть на банківський рахунок, пані Галина хоче поїхати з дочкою Ладою у замок Дракули, аби познайомитися зі своїми родичами. Запевняє, що вона походить із роду Дракули і що її прадід, прямий нащадок упиря, був дуже жорстоким і поховали його живцем. Сьогодні Галина Пагутяк дописує новий роман, який збирається видати в «Піраміді». «Звикли, що в мене сільська мова, що я пишу містику. Це буде зовсім інша проза, про Просвітництво», — розповідає Пагутяк. Після того як її оголосили лауреатом Шевченківської премії, до пані Галини почали телефонувати знайомі, які вже 20 років не озивалися. Так само й видавництва звертаються, щоб передруковувати її романи. «Фальшивих людей я відразу бачу й маю список видавництв, з якими ніколи не буду працювати. Я два роки не була у Києві, мені добре у Львові і рідному селі Урожі, — зізнається Пагутяк. — Не хочу займатися літературним туризмом. Мені краще писати. А премія дасть можливість бути фінансово незалежною, виконувати менше чорної роботи».