Ворожiння на кавовій гущі

      Традицiї кавопиття iснують в Українi вже три столiття, вiдтодi як галичанин Кульчицький завiз iз Туреччини мiшок не вiдомих українцям зерен. Та, на моє глибоке переконання, поголовну моду на каву в Україні ввели бразильські та мексиканські серіали. Наскільки пам'ятаю, ніхто з героїв «мильних опер» ніколи нічого не їв, принаймні це не потрапляло до об'єктива, натомість каву пили цеберками. Тому і кава у нас стала популярною, на честь серіалів, бразильська. А коли Україна навчилась знімати своє «мило», вирішила відкрити «зелену вулицю» вітчизняній каві. Причому досить варварськими методами. Так, наприкінці березня великі «любителі» вітчизняної кави з народних депутатів вирішили перекрити кисень імпортерам цього напою, оформивши свої рекомендації в законопроект під назвою «Про внесення змін і доповнень до Митного тарифу України». Аякже, вони ж мають змогу привозити собі якісну каву з-за кордону!

Раціональне зерно: сире чи смажене?

      Законодавчим документом передбачено збільшити в 50 разів (з 0,1 до 5 євро за кілограм) ставку ввізного мита на смажену каву. «Запропонований законопроект має на меті суттєво обмежити обсяги імпорту в Україну смаженої кави (у зернах, меленої кави) та, відповідно, стимулювати розвиток виробництва смаженої кави в Україні», — йдеться в пояснювальній записці до нього. Депутати вирахували, що за умови курсу Нацбанку 6,53 гривні за євро це означає подорожчання кілограма смаженої кави на 32 гривні. Логіка зрозуміла — дорога іноземна кава стане неконкурентоспроможною у порівнянні з дешевою вітчизняною (про якість у законі чомусь не сказано ні слова).

      «Тільки у «вищому» ціновому сегменті з ціною за один кілограму понад 120 гривень зростання ціни буде помірним, що не має принципового значення, оскільки покупці цього цінового сегмента в більшості своїй мають можливість платити будь-яку ціну за улюблений бренд або вид кави», — цитую пояснювальну записку до законопроекту. Аякже: любиш хорошу каву — плати відповідно. А от розчинну каву та несмажені кавові зерна можна завозити за тією ж ціною. Останні ж бо є сировиною для виготовлення смаженої. А цим, вважають парламентарії, можуть займатись і вітчизняні компанії. Далекоглядні депутати сподіваються, що таким чином вдасться вибити з ринку іноземних імпортерів, які змушені будуть відкривати філії в Україні і виробляти каву безпосередньо на місці (як це роблять тютюнові компанії). Розрахунок зрозумілий: це, по-перше, робочі місця, а найголовніше — податки. «Зі створенням іноземними компаніями нових виробництв на Україні вони компенсують втрату 0,1 євро за кілограм (що загалом не перевищує 10 мільйонів гривень на рік) при імпорті, оскільки завжди переробка сировини значно вигідніша, ніж імпорт готової продукції», — вважають автори законопроекту.

      Такої ж думки дотримуються й українські виробники кави. «На нас це відобразиться позитивно, — розказав кореспонденту «УМ» начальник відділу маркетингу «Одесахарчокомбінату» Олександр Гунія, — оскільки у наших конкурентів ціна зросте, а в нас — лишиться на тому ж місці». Компанія, яка виробляє «Одеську каву», повідомив він, закуповує сировину у В'єтнамі, Індії, Африці, а в Україні переробляє її на готову продукцію.

«Зелена вулиця» для росіян

      А от імпортери вже готової кави вважають інакше. У разі прийняття законопроекту їм буде непереливки. Теоретично з підвищенням мита на мелену каву та каву в зернах аналогічний імпортний продукт може взагалі зникнути з полиць магазинів. «Я вважаю, що такого не буде, — пояснив кореспонденту «УМ» керівник відділу зв'язків із урядовими організаціями та громадськістю компанії «Крафт Фудз Україна» Володимир Ткаченко, — адже це виглядає як нісенітниця». «Крафт Фудз» на ринку кави представлена торговими марками «Якобз» та «Максвелл Хауз», які завозять із Австрії, Німеччини та Великої Британії і посідають не останнє місце в рейтингу споживацьких симпатій. Найбільшу частку імпортної кави становить польський «Еліт Форт». А ще є швейцарський «Амбасадор», британсько-німецька «Мілагро», чилійська «Монтеррей», бразильський «Пеле» і деякі інші. Важко повірити, що всі вони просто так зникнуть з обличчя українського ринку. Отже, висновок напрошується сам собою: зникне не кава, а легальний імпорт. Такі здогадки підтверджує і представник «Крафт Фудз Україна». «Якщо так станеться (приймуть законопроект про підвищення імпортного мита. — Авт.), увесь ринок перейде в тінь», — прогнозує Володимир Ткаченко.

       А підводною течією є те, що на законодавчому рівні затверджено право Росії безмитно ввозити до України каву всіх видів, у тому числі мелену і в зернах. Відтак законопроект про обмеження імпорту є нічим іншим, як лобіюванням інтересів російських компанії на кавовому ринку України. А виграють росіяни навіть за двома позиціями. По-перше, в безмитному імпорті до України, по-друге, через інвестиції, які транснаціональні компанії вкладатимуть у виробництво. Як сказано в пояснювальній записці до законопроекту, «ніщо не забороняє іноземним компаніям виробляти каву безпосередньо в Україні, так як, наприклад, це роблять іноземні тютюнові компанії». Натомість спеціалісти ринку дотримуються думки, що іноземні компанії скоріше інвестуватимуть у російське виробництво, бо ця країна має більш розвинений ринок. Наприклад, відома компанія «Нестле», яка активно імпортує каву «Нескафе» до України, не так давно розпочала будівництво нового заводу з виготовлення розчинної кави у Красноярському краї. Отже, таким чином депутати власноруч направляють інвестиції, які би потенційно могли стати українськими, до іншої держави.

Розчинній каві — бути!

      Приємно те, що розчинної кави згаданий законопроект не торкнеться. А саме вона зараз є лідером українського споживацького ринку. За результатами досліджень, виходячи з обсягу продажiв за попередні роки, частка її споживання становить майже 30 відсотків з-поміж інших видів кави. Недалеко від неї пішла і мелена кава. Обсяг споживання менший приблизно на піввідсотка. Все більшої популярності набувають розчинні напої на основі кави, різноманітні капучіно, мокачіно, «три в одному» — 25 відсотків. Решта припадає на суто кавові напої.

      Ринок розчинної кави спеціалісти оцінюють у 150 мільйонів доларів на рік. В Україні її випускають три підприємства — спільне українсько-англійське підприємство «Галка», яке, до речі, перше минулого року забило на сполох і попросило уряд ввести квоти на імпорт розчинної кави до України, АТ «Одесахарчокомбінат» (його продукція продається під торговою маркою «Одеська кава») та ЗАТ «Дніпропетровський комбінат харчових продуктів», відомий торговою маркою «Золоте зерно».

      Розчинною кавою «гурмани нашдвидкоруч» зобов'язані швейцарському хіміку Максу Морінталлеру, який фактично створив революцію в культурі кавопиття, а до того ж дав поштовх розвитку чималої гілки кавового ринку. Вчений ретельно відфільтрував настоянку натуральної кави, висушив і залив водою. Так народилася розчинна кава. Зараз технологію її приготування дещо вдосконалили: екстракт фільтрованої кави розпиляють у камері, наповненій інертним газом, в польоті краплинки згортаються, їх підсушують і перетворюють на дрібний порошок. Кинув до чашки, залив кип'ятком — і насолоджуйся на здоров'я.

      Хоча щодо останнього лікарі і просто кавомани дискутують і досі. Звичайно, процедура приготування, а для справжніх цінителів — священнодійства спрощена до неможливості, з іншого боку — не йде у порівняння з натуральною ні за смаком, ані за ароматом. Проте «інстант» зберігає основні кавові якості, а кофеїну містить навіть більше, до того ж, не дає неприємного осаду. Цікаво, що сам швейцарський винахідник, смаки якого донесла історія, до кінця життя зберігав вірність каві, звареній вручну в джезві зі свіжозмелених обсмажених зернят.

Криза — вона і в Африці криза

      Минулого року виробники та продавці кави голосно трубили про кризу в їхній галузі. Річ у тім, що ціна на кавові зерна різко впала внаслідок значного перенасичення ринку. Зокрема, знизилася ціна на каву сорту робуста, який використовують для виробництва розчинної кави і кави змішаних сортів, і сягнула найнижчої за останні тридцять років позначки. Проте слід зазначити, що на ціні в магазинах це не позначилось. Адміністративними методами врегулювати ринок намагалася Асоціація країн-виробників кави. АСРС хотіла, аби фермери притримали 20 відсотків експорту, що викликало б підвищення ціни. Проте не всі великі виробники є членами асоціації. До того ж кожна країна, аби отримати вигоду, намагається перетягти ковдру на себе. Так, Колумбія пропонувала відновити систему квот на експорт, азійські виробники (В'єтнам, Індонезія, Індія) не можуть відмовитись від виробництва низькоякісної кави, а фермери загалом не можуть притримувати зерна для збільшення ціни, адже це загрожує повним крахом їхньому бізнесу. Як варіант виходу із кризи деякі виробники пропонували знищити взагалі низькосортну каву і заплатити фермерам компенсацію за рахунок найбільших світових переробників.

      А наші, схоже, традиційно вирішили піти іншим шляхом, «пересадивши» українських кавоманів на специфічний, з погляду споживача, напій. Адже навіть зараз кава made in Ukraine не витримує конкуренції з індійською чи бразильською — все-таки країні, яка особливо не спеціалізувалася на обробці кавових зерен, освоїти технологічну специфіку не так-то й просто. Залишається сподіватися, що більшість «завсідників» у Верховній Раді не лише люблять потішити себе цим напоєм у славнозвісному буфеті, а й справді піклуються про народ і не дозволять над ним познущатися аж так, щоб тінізувати цей ринок.

Довідка «УМ»

      Зараз каву вирощують у 50 країнах світу і зберігають технології, подібні до вирощування винограду, — на кожній плантації своя. Основних сортів кави всього два: робуста й арабіка. Зерна арабіки — видовжені, рівномірно обсмажені, робусти — майже круглі, «засмага» нерівна. На смак відрізняються кардинально: напій із арабіки — м'якший на смак і трохи з кислинкою, тоді як робуста помітно гірчить і не має сильного аромату. Арабіка містить більше вуглеводів, а робуста — кофеїну, і до того ж більш екстрактивна, отже, більше підходить для виготовлення розчинного напою. Проте робуста — більш вишукана і дорожча. А найкращі сорти готової кави роблять із суміші обох сортів.

* * *

      Особливий і найдорожчий сорт індонезійської кави — Копі Лювак — виготовляють із зерен кави, які пройшли через травну систему диких котів вівер. Їх вважають неабиякими знавцями кави, бо їдять вони лише найкращі зерна. М'якоть кави перетравлюється, а зерна виходять із котів... із послідом. Згодом робітники плантацій вибирають їх, відмивають і обсмажують. Щороку таким чином в Індонезії збирають усього 10—50 кілограмів такої кави, звідти — і висока ціна. Одне кіло вишуканої (в буквальному сенсі) кави коштує більше 500 доларів.