Шанс на другу молодість

Столичні медики оприлюднили сенсаційні результати своєї роботи: їм вдалося виростити нові кровоносні судини 70–річному пацієнту. Фахівці Інституту клітинної терапії здійснили такий крок за допомогою стовбурових клітин пуповинної крові.

Щасливий випадок для пенсіонера

Іван Панасович Солодкий із села Ординці на Вінниччині навіть не підозрював, що увійде в історію. Звернутися до лікарів його змусив нестерпний біль у ногах, який не давав ходити. «Я не міг пройти й п’ятдесяти метрів — лазив по хаті рачки», — згадує Іван Панасович. В обласній лікарні пацієнта засмутили: повідомили, що у нього — атеросклероз нижніх кінцівок, тож ампутації ніг не уникнути. Проте хворий не поспішав іти на крайнощі. «Я прочитав у газеті, що в Києві мені можуть допомогти, і приїхав до столиці, — каже він. — Як подивився, скільки людей на день ріжуть в інституті імені Шалімова, вирішив, що краще взяти участь в експерименті — що буде, те й буде... Я навіть не боявся, бо вже нікуди було діватися».

Чоловік погодився на клінічне дослідження, у рамках якого в організм треба було ввести стовбурові клітини. Вони мали замінити уражені клітини та «омолодити» судини Івана Панасовича. «Операція тривала десь годину: мені пробили судину та ввели туди стовбурові клітини. Робили місцевий наркоз, щоб ноги під час операції не боліли, — жваво розповідає учасник експерименту. — Покращення я відчув через місяць після операції. Зараз почуваюся дуже добре: можу навіть носити воду та копати картоплю!» Нині пацієнт їздить до Києва на додаткові обстеження — лікарі пильнують зміни у його організмі. Іван Панасович веде повноцінне життя і обіцяє, що цього року обов’язково садитиме городину.

«У мого пацієнта було досить важке захворювання — критична ішемія кінцівок, спричинена атеросклерозом, — розповідає директор Координаційного центру трансплантації органів, тканин та клітин Міністерства охорони здоров’я України Руслан Салютін, який лікував Івана Панасовича. — Кровоносні судини були уражені артрозом, циркуляція крові була ускладнена. Ця недуга дуже важко піддається сучасним методам лікування, тому найчастіше у таких випадках пацієнтові ампутують кінцівки. А це спричиняє значні соціальні незручності. За даними 2007 року, лише у Києві внаслідок цієї хвороби було проведено більш як 500 ампутацій кінцівок». Зазвичай, ішемію кінцівок важко лікувати через вік пацієнтів. Але українські спеціалісти знайшли вихід із цієї, здавалося б, безвихідної ситуації.

Узяти участь у дослідах може будь–хто

«Нам допомогли досліди на щурах, — зізнається Руслан Салютін. — У тварин з ішемією кінцівок завдяки стовбуровим клітинам відновилися колатеральні судини, які забезпечують кровопостачання. Цю методику ми застосували й для Івана Панасовича, який раніше не міг навіть вийти в магазин. Крім того, людей із хронічною ішемією кінцівок мучать страшенні нічні болі, тож мій пацієнт не міг спокійно спати. Ми ввели йому препарати, зроблені з пуповинної крові, і дистанція безболісного ходіння збільшилася з 50 до 150 метрів. Через шість місяців Іван Панасович зміг ходити без відчуття болю вже 350 метрів. Сьогодні його безболісна дистанція складає вже 500—600 метрів».

Зараз в Україні терапія стовбуровими клітинами проводиться у рамках досить широкого експерименту: лікують цукровий діабет другого типу, цироз печінки, панкреонекроз та інші недуги. Взяти участь у досліді може будь–хто, проте лікарі дуже прискіпливо вибирають пацієнтів для клінічних випробувань. Якщо у людини є протипоказання, медики не будуть ризикувати, вводячи в її організм стовбурові клітини. «Ми знаємо, при яких хворобах людині не можна вводити стовбурові клітини, — переконує заступник директора з наукової роботи Інституту клітинної терапії Олександр Кухарчук. — Абсолютне протипоказання — це онкопатологія. Крім того, якщо у крові пацієнта ми знаходимо цитомегаловірус, одразу відправляємо його до інфекціоніста та за допомогою інтерферонової терапії намагаємося прибрати цей вірус. Людина, яку не вилікували від цитомегаловірусу, не може брати участь у дослідженнях, адже цей вірус заселяє стовбурові клітини та не дає їм розмножуватися».

Рак чи рок?

Успіх українських лікарів збігся у часі з тривожними повідомленнями з Росії. Тамтешня медична спільнота обговорює можливу появу онкозахворювань унаслідок терапії стовбуровими клітинами. В Інтернеті ширяться чутки про те, що відомі російські кіноактори, які останнім часом померли від раку, незадовго до смерті пробували омолодити організм за допомогою стовбурових клітин (таке їх застосування досить поширене за кордоном).

Наші фахівці не готові відповідати за дії іноземних медиків, тим паче не ознайомившись з історіями хвороб потерпілих. Але в результатах своєї роботи вони впевнені. «До того, як почати клінічні випробування, ми тривалий час проводили дослідження на тваринах. Для нас було дуже важливим виявити, чи можуть виникати пухлини після введення стовбурових клітин, — зазначає Олександр Кухарчук. — У результаті багатьох експериментів ми виявили онкологічну безпеку тих клітин, які ми застосовуємо».

Лікарі не відкидають згубного впливу екології, яка й спричиняє онкологічні захворювання. Іншими словами, рак може «завестися» не від лікування стовбуровими клітинами, а від самого життя. «За п’ять років у внутрішніх органах наших пацієнтів можуть відбуватися різноманітні зміни. Але це не означатиме, що вони — результат клітинної терапії, — пояснює головний лікар Інституту клітинної терапії Юрій Гладких. — Наші хвороби формуються під впливом оточуючого світу. Зараз проблема номер один в усіх країнах — це онкологічні захворювання, які починають домінувати над серцево–судинними. Тому доля кожної людини не передбачувана...»

Стовбурова етика

Протягом десяти останніх років (відколи відкриття ембріональних стовбурових клітин визнали третім за значимістю після відкриття подвійної спіралі ДНК та програми «Геном людини») у науковому світі не вщухають дискусії навколо застосування цих клітин. Багато хто називає дикістю використання людського ембріона заради здоров’я чи молодості іншої людини. Про ситуацію в Україні вже навіть телепередачі знімали: мовляв, ембріони, які залишаються після переривання вагітності в українських клініках, підприємливі люди вивозять за кордон. Там нібито з цієї «коштовної сировини» виготовляють дорогу омолоджувальну косметику.

Українські «першопрохідці» стовбурових клітин переконують, що у них з етикою все гаразд і для своїх експериментів вони не використовують людські ембріони. Але те, що залишається після пологів, — пуповина та плацента, — не має пропадати, наголошують вони. Більше того, лікарі переконані, що незабаром пуповинна кров стане більш затребуваною, ніж нафта чи газ. Тільки зараз до цієї «корисної копалини» у нас починають ставитися з відповідною шанобливістю.

«Перед пологами вагітну жінку питають, чи хоче вона зберегти пуповинну кров своєї дитини у банку стовбурових клітин. Якщо жінка погоджується, кров зберігають адресно: ці клітини 18 років належать їй. Саме ця кров може врятувати її дитину у випадку важкої хвороби. Коли дитині виповнюється 18 років, контракт переписують на неї, — пояснює Олександр Кухарчук. — Якщо жінка не хоче або не може проплатити зберігання крові, ми пропонуємо їй віддати ці клітини для дослідження, щоб допомогти комусь». Саме такі неадресні зразки пуповинної крові і використовують для дослідів в Інституті клітинної терапії.

Рятівний еліксир

Завдяки потужній рекламі у жіночих консультаціях в Україні потроху популяризуються банки пуповинної крові. Проте не всі вчасно «запасаються» стовбуровими клітинами для своєї дитини. На жаль, є серед наших співвітчизників і ті, що вже встигли пошкодувати про це. «В одній сім’ї дитина захворіла на рак крові, — розповідає Олександр Кухарчук. — Її пуповину кров не зберегли, тож батьки вирішили народити другу дитину, щоб врятувати її кров’ю першу. І їм це вдалося: дитину лікували німецькі спеціалісти, і вона вижила».

За словами лікарів, українські батьки, які вирішили зберігати пуповинну кров своїх малят, уже зверталися до Інституту клітинної терапії, щоб використати кров для лікування дітей. Проте медики цей скарб віддають не одразу — бережуть для дійсно критичних випадків. «Інколи нас просять видати кров для лікування, наприклад, запалення легень, — скаржиться Олександр Кухарчук. — Але ж у такому випадку це буде стрільбою з гармати по горобцях! Кров треба зберігати для дуже серйозних захворювань...» Якщо до 18–річчя дитини таких випадків не стається, пуповинна кров може перетворитися на таку собі персональну «страховку» для омолодження організму в майбутньому.

ДОВІДКА «УМ»

Нині в Україні діють чотири банки зберігання стовбурових клітин: в Ін­ституті клітинної терапії (Київ), в Інституті проблем кріобіології та кріомедицини (Харків), в Інституті невідкладної та відновлювальної хірургії ім. Гусака (Донецьк) та приватному банку «Гемафонд» (Київ).

Для того щоб зберегти пуповинну кров маляти, треба заплатити 5 тисяч 900 гривень при народженні дитини. Протягом 18 років потрібно також сплачувати гроші — близько 150 умовних одиниць на рік. За ці кошти медики тестують кров та зберігають її в належних умовах.

ДО РЕЧІ

На українських теренах дослідження стовбурових клітин розпочалися ще у 30–х роках минулого сторіччя. Саме тоді академік Володимир Філатов в Одесі проводив перші дослідження плаценти, в якій містилися стовбурові клітини.