Новітні «тінізатори»

Немає меж винахідливості чиновників, які наполегливо шукають (і, на жаль, знаходять) усе нові й нові джерела наповнення своїх «кишенькових» бюджетів. Не стала винятком і та сфера державного регулювання, яка, як це не парадоксально, спрямована на поповнення іншого бюджету. Державного.

Виявилось, що в Україні можна нажитись на впровадженні та застосуванні, здавалося б, звичайних касових апаратів. І найлегше це зробити, якщо працюєш... у податковій. Особливо якщо не «звичайним клерком», а в самому керівництві. Рецепт «заробітку» досить простий: «притримувати» будь–які спроби вдосконалення системи контролю розрахункових операцій. Адже чим менше встановлених законодавством норм, тим більше грошей зібрати можна.

Контроль влаштовує не всіх

Звичний і відомий кожному касовий апарат у вітчизняному законодавстві шифрується під кодовою назвою «реєстратор розрахункових операцій» (РРО). До останніх, окрім традиційних кас, відносять також інші апарати, за допомогою яких можна обміняти, перерахувати чи витратити гроші — як, наприклад, автомати з продажу кави. Установлюють їх для того, щоб було легше контролювати обсяги отриманих фірмами коштів і зробити діяльність таких підприємств більш прозорою.

Однак пускати на ринок будь–які «каси» не можна, адже в кожній є не тільки виручка за день чи тиждень. У «пам’яті» апарата в електронному вигляді зберігається інформація про всі здійснені операції, що дає змогу вирахувати обсяги податків. Зрозуміло, що бажання зекономити на «сплатах до бюджету» може підштовхнути недобросовісних власників магазинів до своєрідних махінацій. Тож, щоб не допустити порушень, і сама конструкція апарата, і його програма повинні бути достатньо захищеними.

Найбільш ефективним та відносно дешевим способом захисту є пломбування корпусу апарата. Проте й тут самодіяльності допускати не варто — цілком справедливо вирішили в Державній податковій адміністрації України. Тож у 2004 році своїм наказом профільне відомство надало право Держпідприємству «Укрелекон» забезпечити централізоване виготовлення та розповсюдження засобів контролю (пломб — у вигляді спеціальної наліпки разового використання). Установа ідеально підходила для такої діяльності. Утворена спільним наказом Мінфіну, Мінекономіки та Держподаткової, вона мала здійснювати технічну експертизу касової техніки та іншого обладнання для кредитно–фінансової галузі.

У тому ж 2004 році податківці затвердили й «зовнішній вигляд» пломби–наліпки: вона мала більше 10 ступенів захисту і містила повну інформацію про суб’єкта, який здійснив опломбування (зокрема й у вигляді двовимірного штрихового коду). Це дозволяло суттєво зекономити час при перевірці справжності пломби: для «винесення вироку» треба було б лише порівняти інформацію в загальній базі з даними на пломбі.

Надалі фахівці держпідприємства спробували ще більше спростити процес перевірки, створивши систему обліку руху засобів контролю. Згідно з розробленим «Укрелеконом» проектом, за допомогою спеціальних технічних засобів (сканерів) можна контролювати пересування пломб на всіх етапах: виробництва, постачання, застосування та ідентифікації.

Здавалося б, у введенні такої прозорої системи зацікавлені всі: підприємці — щоб не боятись податкових перевірок, держава — бо таким чином контролюються всі наявні в Україні касові апарати, які є інструментом наповнення бюджету. Однак чомусь у Державній податковій адміністрації вирішили інакше. Спочатку не дали підприємству доступу до бази даних реєстраторів, яку формують податкові органи. А потім вирішили взагалі позбавити підприємство права виробляти будь–які засоби контролю.

Приводом для неочікуваного повороту стали «кричущі» порушення. Так, 10 листопада 2009 року податкова зобов’язала «Укрелекон» «протягом двох тижнів забезпечити виготовлення засобів контролю з новими елементами захисту». До підприємства наказ було доведено лише через вісім днів. А в день «прибуття» наказу з податкової завітала перевірка, яка впродовж кількох наступних днів констатувала його невиконання. «У цей час на підприємство завезли перші дослідні (пробні) зразки засобів контролю. Зрозуміло, що вони мали окремі недосконалості, які за кілька днів були виправлені. Однак комісія ж робить висновки про їхню непридатність та усуває нас від подальшого виробництва. Ці висновки були доведені податковою до органів державної податкової служби, які в лютому попередили центри сервісного обслуговування про недоцільність закупівлі цих засобів контролю. З 1 березня стала надходити інформація з регіонів про припинення реєстрації податковими органами РРО та розрахункових книжок, які були опломбовані такими пломбами, що раніше були отримані від «Укрелекону», — пояснює директор ДП «Укрелекон» Микола Коваленко.

Війна за пломби

Нового виробника засобів контролю та виробника голограми для їхнього захисту податківці (без тендеру!) шукали недовго. Уже в середині січня поточного року на нараді за участі представників поліграфкомбінату «Україна» та Держпідприємства «Укрелекон» заступник голови ДПА України Наталя Рубан доручає останньому призупинити виробництво щойно запроваджених засобів контролю. А також погодити з Держзнаком України виробництво «на потужностях поліграфічного комбінату «Україна» змінених засобів контролю як документів суворого обліку та підготувати проект відповідного договору» (Без затвердження Кабміну та експертизи Мінфіну).

Далі — більше: наприкінці січня Податкова адміністрація в особі пані Рубан направляє технічний опис та зразки форм змінених засобів контролю, розроблених поліграфкомбінатом «Україна» за участі консорціуму «ЄДАПС».

Окрім уже звичної низки захисних графічних елементів, засіб контролю буде містити... лише серійний номер та голограму. Жодної вам інформації про виробника, регіон використання чи сервісний центр, який має право опломбовувати РРО, на «уточненій формі» не передбачено. Виробником голограми пані Рубан визначила консорціум «ЄДАПС».

«Як зовнішньо, так і по суті своїй вони нагадують звичайні марки акцизного збору, ціна виробництва яких на тютюн — близько 5 копійок та 10 копійок на алкоголь. І відклеїти їх від касового апарата досить просто», — відзначив директор «Укрелекону». Однак, за власними розрахунками поліграфкомбінату, «вартість одного бланка форми засобу контролю становить 3 гривні 96 копійок з урахуванням ПДВ». 2 березня від поліграфкомбінату надійшов лист про підвищення вартості такого бланка до 4 гривень 5 копійок. Цікаво, куди, в який бюджет (чи кишеню) буде надходити різниця у більш ніж 3,5 гривні (при щорічному обсязі продажу близько мільйона одиниць), — залишається тільки здогадуватись.

Таким чином податкова втрутилась у господарчу діяльність підприємства, грубо порушуючи Господарський кодекс, тендерне законодавство та власний наказ 2004 року (який, до речі, зареєстровано в Мін’юсті), відповідно до якого організацію виробництва засобів контролю віднесено до компетенції «Укрелекону».

У своєму наказі, який датований лютим місяцем, податкова апелює до урядової постанови 1993 року, що містить вичерпний перелік документів суворого обліку. «Однак, за її текстом, засоби контролю для опломбування реєстраторів розрахункових операцій до переліку документів суворого обліку не включено. Крім того, лише Кабінет Міністрів може вносити зміни до своєї постанови, розширюючи чи звужуючи перелік документів суворого обліку. І аж ніяк не податкова. А тому вказаним наказом податкова фактично перебрала на себе повноваження уряду», — наголосив Микола Коваленко.

Хабар — за місце у Реєстрі

Оскільки касовий апарат — складний технічний прилад, то мусить бути й відповідний орган або група досвідчених фахівців, які мають підтвердити — хороший він чи ні і чи відповідає вимогам українського законодавства. Не менш важливо формувати реєстр усіх «затверджених» пристроїв, що можуть використовуватись в Україні, якщо вони успішно пройшли перевірки на відповідність встановленим вимогам. Саме процес визначення придатних для контролю за обігом коштів апаратів (і не придатних також) і став ще одним каменем спотикання між податківцями та держпідприємством.

Ведення Реєстру з 2007 року було покладене на податкову адміністрацію. Тоді як перевірка всієї касової техніки на відповідність українському фіскальному законодавству лягла на плечі «Укрелекону». Для більш незалежної та професійної перевірки кожного апарату утворили спеціальну міжвідомчу Технічну комісію — відповідний наказ керівництво ДПА підписало у квітні 2007 року.

Згідно з наказом податкової «Про затвердження положення про технічну комісію», який було зареєстровано в Мін’юсті у травні 2007 року, до комісії своїх представників делегували всі профільні державні інституції, причетні до контролю за готівковим та безготівковим обігом грошей. Загалом затверджених членів комісії було шестеро — по одному представнику від ДПА, Нацбанку, СБУ, Мінпромполітики, Мінфіну, Держкомітету з питань технічного регулювання та споживчої політики. Останнім членом комісії, а згідно з наказом, і її головою, став представник уповноваженої організації — директор ДП «Укрелекон».

Відповідно до наданих експертних висновків, комісія приймала рішення щодо включення (або не включення) тієї чи іншої моделі реєстратора до Реєстру. Рішення вважалось прийнятим, якщо у засіданні комісії брали участь не менше чотирьох її членів, а більшість з присутніх проголосувала «за». Однак такі правила ненадовго влаштували податківців: з їхнього боку неодноразово були спроби «протиснути» у Держреєстр навіть тих реєстраторів, негативний висновок на які дав законодавчо уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань захисту інформації — Державна служба спеціального зв’язку та захисту інформації України (ДССЗЗІ). Держслужба виявила, що подібні касові апарати роблять «можливим спотворення такими апаратами інформації про денні виторги».

«В інтересах окремих суб’єктів представники ДПА, і перш за все заступник голови Наталя Рубан, почали без­прецедентний тиск на «Укрелекон» та технічну комісію із питань формування Державного реєстру. Механізм тиску традиційний — лише за останні півроку податкова перевіряла нас двічі — за один і той самий звітний період. З таким би завзяттям вони б займалися збиранням податків та підготовкою нормативних документів. До речі, за останні шість років податковою не введено в дію жодного (!) нормативного документа щодо застосування касової техніки», — обурюється Микола Коваленко.

За словами директора держпідприємства, небажання податківців ввести до складу технічної комісії фахівців із питань захисту інформації та спроби пані Рубан в обхід зареєстрованого Мін’юстом положення головою (!) технічної комісії призначити директора підлеглого їй департаменту аудиту юридичних осіб, який займається перевірками дотримання суб’єктами податкового (!) законодавства, — яскраве свідчення спроб «використати цей дорадчий міжвідомчий орган для «протягування» у Держреєстр вигідних для певних комерційних структур рішень».

Врятує повна автоматизація

Складається враження, що Наталю Рубан та її соратників не дуже хвилює збільшення обсягу коштів, які можуть піти «в обхід каси» внаслідок їхньої чи то бездіяльності, чи навпаки — активних дій. Своїми наказами у цій сфері ДПА ніби провокує подальшу тінізацію сфери готівкових розрахунків, хоча рівень останньої і так досить високий. Слід нагадати, що, за офіційними даними Рахункової палати, у 2009 році рівень тінізації економіки України досяг 40 відсотків валового внутрішнього продукту — в перерахунку на гривні виходять суми, що значно перевищують минулорічний Держбюджет. Збільшився й обіг готівки поза банками — з 2005 по 2009 роки більш як утричі.

Зробити систему прозорою і налагодити повний контроль над обігом коштів можна лише за допомогою повністю автоматизованих електронних систем, які успішно впроваджені в розвинутих країнах Європи. Інформація про кожен товар, який «пробивається» в касовому апараті, автоматично фіксується в його електронній базі (фіскальному блоці) у вигляді електронного документа. Система, і, в першу чергу, її джерело (фіскальний блок касового апарату) надійно захищені, перевіряти її можуть лише визначені законом спеціальні структури.

З одного боку, це дозволяє прискорити обслуговування покупців. А з другого — суттєво полегшує роботу контролюючих органів: перевірки відбуваються дистанційно, без втручання в роботу підприємств. Є низка фахівців з «електронного аудиту», які вивчають електронні документи підприємства, зіставляють дані про задекларовані доходи підприємств із загальними сумами обігу коштів за певний звітний період. У випадку виявлення невідповідностей компанія отримує попередження (припис). Як наслідок, виїзні перевірки підприємств здійснюються раз на вісім–десять років!

Та до цих ідей, про які із захватом у голосі розповідають працівники «Укрелекону», податківці особливо не прислухаються. Адже запровадження таких новацій приведе до корінної перебудови організації документальних перевірок, підвищення їх ефективності та об’єктивності, скорочення кількості перевірок і, як результат, — кількості перевіряючих. Такі «революційні» для України ідеї «Укрелекону» не дуже влаштовують податкову — за останні роки ДПА вже неодноразово порушувала питання про доцільність його існування.

А поки — дірка у бюджеті

Слід зазначити, ДПА як орган центральної виконавчої влади займає відверто пасивну позицію в оперативному регулюванні та контролі готівкового обігу — за останні роки не внесено жодної (!) пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства із зазначених питань. Замість цього працівники відомства, яке має опікуватись поповненням Державного бюджету, займаються відвертим «дерибаном» ринку касових апаратів, усуваючи фахівців та «непокірні» структури, які багато років в інтересах держави напрацьовували та впроваджували технічні рішення в галузі фіскального законодавства.

Як наслідок, торгівля була і залишається найбільш «тінізованою» галуззю економіки: за оцінками експертів, її тіньовий обіг досягає 80 відсотків. Питання запровадження сучасних методів контролю у цій галузі є надзвичайно актуальним. Конче потребує оновлення й нормативна база, яка регулює порядок розрахунків у торгівлі.

Кілька років тому в Україні розпочався процес кардинального оновлення технічної та технологічної бази торговельних підприємств. На зміну застарілим засобам фіскального обліку приходять нові сучасні технології, побудовані із застосуванням електронних документів та електронного документообігу. Як і будь–яке інше прогресивне явище, впровадження новітніх технологій у галузі використання та зберігання інформації наштовхується на опір певних кіл, які не зацікавлені у наданні можливості їх широкого застосування на підприєм­ствах, які хочуть скоротити витрати на обов’язкові процедури, пов’язані з використанням фіскальної техніки.

Незрозумілою в цьому сенсі є позиція ДПА, яка з 2005 року гальмувала впровадження новітніх технологій у галузі фіскальної техніки. Проте впродовж останнього року податківці вдались до сумнівних дій. Наприклад, штучно знижують вимоги до «касової» техніки, а прогресивні пропозиції інших органів державної виконавчої влади, зокрема ДССЗЗІ, взагалі ігнорують. Така діяльність декого з керівництва ДПА, мало того, що не йде на користь ні держбюджету, ні бізнесу, вона унеможливлює правове врегулювання галузі.