Рейтинг болю на планеті

В Амстердамі днями визначили переможців найпопулярнішого світового конкурсу фоторепортерів World Press Photo за 2009 рік. Серед 5847 претендентів із 128 країн третє місце у номінації «Спортивне фото» зайняв киянин Степан Рудик за сюжет про вуличну бійку фанатів футболу. Люди, які прийшли на відкриття виставки World Press Photo у галереї «Лавра», автоматично кинулися шукати його фотознімок. На жаль, роботи переможців конкурсу за 2009 рік Україна зможе побачити лише восени, а наразі керівник проекту World Press Photo Фемке ван дер Валк привезла до Києва минулорічну виставку. Тут завершиться турне фотопроекту, який демонструвався у 100 містах 40 країн світу. На World Press Photo 2008 вперше за 52–річну історію конкурсу лауреатом став український фотокореспондент Reuters в Україні і Молдові Гліб Гаранич. Журі відзначило третьою премією у категорії «Новини з гарячих точок» його фотографію, зроблену під час бомбардування російськими військами грузинського міста Горі в серпні 2008–го. Після того як Гаранич повернувся зі статуеткою, наші світлярі активізувалися, і в наступному конкурсі взяло участь 24 фотографи.

На Гліба Гаранича росіяни «нацькували собак»

«Фотографії, де офісний працівник робить сніданок перед початком робочого дня, у нас би й на найгіршій виставці забракували. А тут перемога», — каже головний редактор журналу «Фотографер» Євген Зубенко. Фотохудожник Василь Артюшенко на World Press Photo свої роботи не надсилає. Каже, у гарячі точки не поїде, війну не фотографуватиме, а циган, як у лауреата в номінації «Портрети» Карло Жанферро, йому не цікаво знімати. Гліб Гаранич розповідає, що його агентство щороку відсилає фотографії на конкурс. «Нам не треба добре, головне, щоб не було погано. Щоб українські фотографи перемагали на World Press Photo, їм треба розширювати професійні рамки, їздити у відрядження по всьому світу, шукати нестандартні рішення у розкритті традиційних тем», — пояснює Гаранич.

Після того як Глібу Граничу за знімок із місць грузино–російського конфлікту присудили III премію World Press Photo 2008 року, в інтернеті запустили «інфу», що його фотографія постановочна, не репортажна. Мовляв, Гліб приїхав у Горі, побачив, що ніякого конфлікту немає, запросив двох хлопців, які розіграли сценку після бомбардування. На моє прохання прокоментувати ці чутки, лауреат World Press Photo тільки скривився: «Камер немає? Виключіть диктофони». І тут стриманого Гліба, який до цього часу впродовж усієї прес–конференції розповідав, як любить риболовлю і полювання, прорвало. «Андрюха, ходи сюди, ти ж фотограф. Ну скажи, хіба таке можна спланувати, — показує на свою роботу, де чоловік плаче, тримаючи в руках мертвого хлопця. — Цю картину, окрім мене, знімало ще дві камери, польське і німецьке телебачення. Якщо хочуть, нехай перевіряють достовірність факту. Не треба мене паплюжити».

Разом із Глібом Гараничем у Грузії працювала полячка Юстина Мельнікевич. Вона теж перемогла на World Press Photo. Сфотографувала багатонаціональний натовп біженців із Південної Осетії, який упродовж кількох діб іде спекою, щоб врятуватися. Войцех Гжедзиньский у Грузії в ці дні вловив на камеру паніку і відчай мешканців розбомбленого Горі. І як тільки росіянам після цього піднімається рука писати, що російсько–грузинський конфлікт надуманий і ніякого бомбардування не існувало?

«В Африці був випадок, коли репортери допомогли розгорітися конфлікту. Хлопець вирішив вчинити самоспалення на знак протесту. Облився бензином, але не наважувався підпалитися. Тоді хтось із команди журналістів простягнув йому підпалену запальничку. Так фотографи почали знімати незабутні кадри», — розповів Гліб Гаранич. На World Press Photo хоч і женуться за соціальною епатажністю, але таких фотографій немає. Усі факти перевірені і неодноразово публіковані.

Мистецтво на задвірках катаклізмів

Виставка World Press Photo — це своєрідний дайджест катастроф, землетрусів, конфліктів, винаходів, олімпіад, розваг і гарячих новин. Кожна із 199 фотографій 62 репортерів у 10 номінаціях: «Новини», «Сучасні питання», «Загальні новини», «Повсякденне життя», «Люди в новинах», «Портрети», «Спорт», «Мистецтво і розваги», «Природа» — варта максимум кілька хвилин уваги. Річ не так у художній майстерності фотографій, як в інформаційному навантаженні. Перше місце у номінації «Насущні новини» посів Машид Махаджерін. Темрява, на кораблі метушливі патрулі, а десь далеко світиться кораблик із пасажирами. Якість фото не переконує, що робота вартує першого місця. Вчитуєшся в текст і розумієш, що службовці берегової охорони натрапили на мігрантів із Африки до Європи. За рік у відкритому морі ловлять 80 тис. нелегалів. Тепер цінність фотографії не викликає сумнівів.

Є й красномовні кадри. Після знімків, де з уламків виносять покалічену людину після кількох діб землетрусу в Китаї, в каналі під час повені плаває труп, матір розстрілюють терористи біля школи, де вчаться двоє її дітей, номінації «Природа», «Спорт», а тим більше «Мистецтво і розваги» здаються смішними.

Подивившись виставку, відразу хочеться закинути, що організатори насамперед полюбляють фото «з м’ясом». «Робота фотожурналіста розповідати про те, що відбувається у світі. Доки головними подіями будуть катастрофи і війни, доти перемагатимуть такі фотографії», — виправдовується Фемке ван дер Валк. Укотре гран–прі отримує фотографія про політичні катаклізми. Не дивно, що серед воєн і землетрусів перемогла робота з натяком на фінансову кризу Ентоні Суо. Міжнародне журі (із 13 осіб) пояснило свій вибір так: «2008 рік — рік кінця економічної системи, яка домінувала». На чорно–білому знімку Ентоні зображений озброєний американський міліціонер, який перевіряє, чи виїхали з будинку люди, виселені через те, що не змогли заплатити за помешкання. «Тепер люди будуть думати, от що відбувається з усіма нами», — сказав член журі Акінбоде Акінбій із Нігерії. Ентоні Суо отримав 10 тис. євро і фотокамеру Canon EOS 5D Mark II. Інші переможці «матчастиною» не забезпечуються — тільки статуетки і дипломи.

Виставка World Press Photo триватиме в галереї «Лавра» до 21 березня.

ДО РЕЧІ

У рамках виставки 13 березня журнал «Фотографер» святкуватиме день народження, під час якого п’ять–шість відомих українських фотожурналістів проведуть майстер–класи для молодих колег.