Шукали й не чекали

Учора завершилося восьмимісячне переховування від слідства колишнього нардепа від БЮТ Віктора Лозинського, обвинувачуваного у вбивстві селянина Валерія Олійника 16 червня 2009 року. Колишній «господар» Голованівська, що на Кіровоградщині, змушений був сам прийти до будівлі головного слідчого управління ГПУ по вулиці Борисоглібській і здатися. Там його ледь не за ручку провів через турнікети співробітник СБУ.

За неофіційною інформацією, яку «УМ» підтвердило джерело в слідчому управлінні, пан Лозинський одразу заявив слідчим, що... нічого не знав про те, ніби сім місяців тому — 30 липня — його персону оголосили в міжнародний розшук. Мовляв, відтоді, як Верховна Рада позбавила його депутатських повноважень (3 липня), він щиро вважав, що перебуває на підписці про невиїзд. І це при тому, що ще 7 липня Феміда дала правоохоронцям дозвіл на його затримання! Така «легенда» вочевидь потрібна Лозинському, аби уникнути відповідальності за переховування від слідства й почати співпрацю зі слідчими «з чистого аркуша» — від явки з повинною до можливого каяття та пом’якшувального вироку, припускають у Генпрокуратурі.

Загнаний звір

«Об 11–й ранку в Києві було затримано Віктора Лозинського. Затримання стало результатом вжитих спільно з Генпрокуратурою скоординованих заходів СБУ», — повідомила речник Служби безпеки Марина Остапенко.

Учора Лозинський давав першочергові свідчення у присутності адвоката, після чого його мали одразу доставити до суду для обрання міри запобіжного заходу — утримання під вартою. За словами речника ГПУ Юрія Бойченка, таке рішення Феміда мала ухвалити вчора ввечері — максимум сьогодні вранці. Адже в Генпрокуратурі не збиралися затримувати втікача на стандартні три доби: «Йому треба десь ночувати. Ізолятор саме те місце».

Бойченко запевнив «УМ», що заступник Генпрокурора Віталій Щоткін, який курирує слідство, кожні півгодини зв’язується зі слідчими, що допитують Лозинського. На інформацію адвоката Тетяни Монтян, яка у своєму блозі в «Живому Журналі» написала, що спочатку Лозинського не впізнав охоронець слідчого управління, тож тому довелося чекати у холі, а лише потім його випадково упізнав співробітник СБУ й провів до слідчих, пан Бойченко зауважив: «Я не можу коментувати подібні чутки, адже володію лише офіційною інформацією від заступника Генпрокурора Щоткіна. Правда полягає в тому, що Лозинського настільки обложили, настільки звузили кола, що він зрозумів, що далі переховуватися немає сенсу. Немов загнаний звір, він на власній шкурі відчув, що потрапив під ковпак спецслужб і прийняв єдине правильне рішення — здаватися».

За наводкою Перепелиці

Виявляється, Лозинського нещодавно вирахували і блокували в Криму. Колишній оперативник зрозумів, що СБУ невдовзі його затримає, адже зв’язки обривалися один за одним — за кілька днів до цього співробітники СБУ затримали в Умані одного з його поплічників — єгеря Голованівського лісництва Василя Перепелицю. «Праву руку» Лозинського доставили в Київ, де Печерський суд одразу надав згоду на його арешт. Єгерю пред’явлено обвинувачення за трьома статтями КК України: приховування злочину, дача свідомо неправдивих свідчень і незаконне збереження зброї. Слідство припускає, що єгер, який має стосунок до однієї з комерційних фірм Лозинського, підтримував із ним стосунки і після оголошення того в розшук. Як бачимо, через три дні слідчі вже допитували самого Лозинського.

22 лютого Госпсуд столиці позбавив Лозинського 26,4 тис. га мисливських угідь, які він незаконно оформив в оренду. Юрій Бойченко каже, що і зміна статусу угідь, і затримання єгеря — ланки одного ланцюга. «Те, що МВС і СБУ стільки часу шукали людину, яка не виїжджала з України, означає, що оперативники не впоралися із планом розшуку, — зазначає Бойченко. — Натомість послідовні дії Генпрокуратури потрапили в ціль. Згадайте рішення слідчого звільнити з–під варти іншого обвинувачуваного у вбивстві Олійника — екс–начальника Голованівського райвідділу міліції Ковальського, як нас критикувала преса! Не буду порушувати таємницю слідства, але йдеться про можливий контакт Ковальського, що опинився на підписці про невиїзд, із розшукуваним Лозинським, а також із єгерем Перепелицею. А там уже коло навколо Лозинського замкнулося».

На Різницькій зазначають, що на слід утікача натрапляли і на Кіровоградщині, і на Одещині, і на Донбасі. А після того як Лозинський відчув уже в Криму, що за ним ідуть назирці, то попросив приятеля відвезти його до столиці. «Автівку на всьому шляху супроводжувала СБУ», — додає Бойченко. — Але ми не розглядаємо цей вчинок Лозинського як явку з повинною. Якби він улітку прийшов, коли обвинувачення пред’явили, — інша справа. А зараз казати — «я не знав про розшук» — це «горбатого ліпити»! Скільки коштів витрачено на його розшук, скільки оперативників залучено!»

Можна лише здогадуватися, чи пов’язаний арешт екс–БЮТівця, який організовував у своєму лісі розваги для високопоставлених партнерів Тимошенко, зі зміною влади в Україні.

ДОВІДКА «УМ»

16 червня 2009 року на території мисливських угідь у Кіровоградській області внаслідок зіткнення з народним депутатом від БЮТ Віктором Лозинським, районним прокурором Голованівська Євгеном Горбенком і начальником райвідділу міліції Михайлом Ковальським загинув 55–річний Валерій Олійник. За цим фактом Генпрокуратура порушила справу за ч. 2 ст. 121 КК («навмисне тяжке тілесне ушкодження, завдане способом, що має характер особливого знущання, або здійснене групою осіб, а також із метою залякування потерпілого або інших осіб, або виконане на замовлення, або призвело до смерті потерпілого»). Горбенка і Ковальського узяли під варту, Лозинському після відмови від депутатської недоторканності вдалося втекти. Пізніше Ковальського звільнили на підписку про невиїзд.