Загубилися в снігах

Дива не сталося — в останній уїк–енд «білої» Олімпіади у Ванкувері ніхто з наших спортсменів до п’єдесталу не підійшов навіть на відстань пострілу. Точніше, навіть кількох пострілів. Це якщо брати до уваги, що найвищим за ці дні виявилося восьме місце біатлоністів в естафеті. Вдруге за 16 років виступів незалежною дер­жавою — на п’яти Іграх — Україна залишилася без медалей. Тепер спортсменам, тренерам, фахівцям, чиновникам і вболівальникам належить оцінить такий результат — провал це чи, радше, закономірність.

Маємо те, що маємо

Ще перед відльотом до Канади президент НОК Сергій Бубка казав, що навіть одна медаль для нашої країни буде досягненням. Адже, треба визнати, до провідних держав у розвитку зимових видів спорту Україна не належить. Певного оптимізму, мабуть, додавали слова керівників і тренерів наших біатлоністів та лижників — всі вони цілеспрямовано готувалися саме до Олімпійських ігор, нехтуючи інші старти. До того ж начебто й нарікань щодо браку фінансів не було — всю програму виконали «від сих до сих». Але бажаного результату, тобто медалі, так і не дочекалися.

Якщо вести мову про стан зимових видів спорту в цілому, то залишається тільки дивуватися, як наші олімпійці взагалі претендують на медалі. Адже баз як для тренувань майстрів високого класу, так і для підготовки молодої зміни в нас кіт наплакав. Наприклад, санники навіть чемпіонат України проводять у Латвії. Та й перебувають ці об’єкти, м’яко кажучи, не в тому стані, як хотілося б. Тому більшість збірників готуються до відповідальних стартів за кордоном.

З іншого боку, нам вда­ється вирощувати справжніх профі, які час від часу складають конкуренцію провідним «зимовикам» інших країн. Але похвалитися стабільністю високих результатів ми не можемо, тому з точки зору логіки нинішній виступ виглядає закономірним — наші билися, старалися, підходили до медалей доволі близько, але жодної так і не здобули. І призвели до цього як об’єктивні фактори (скажімо, травма лижниці Валентини Шевченко), так і суб’єктивні (наприклад, вочевидь будуть великі претензії до біатлоністів).

Остання соломинка

Поки надія потрапити на медальну церемонію жевріла, наші спортсмени не здавалися. У п’ятничній естафеті українські біатлоністи витиснули з себе все, на що здатні, але цього вистачило лише на призове місце на проміжному етапі. Прізвище 32–річного Олександра Біланенка після успішної стрільби певний час світилося на третій позиції, та, на жаль, на завершальній частині свого етапу сумчанин здав фізично.

Не міг похвалитися швидкою ходою і ще один ветеран — В’ячеслав Деркач, зате він єдиний із нашого квартету відстрілявся без промахів. Як уже не «вицілював» у мішень Андрій Дериземля, але двома додатковими патронами йому скористатися довелося. Тож Сергієві Седнєву нічого не лишалося, як приїхати на «заробленому» до нього восьмому місці. Причому явно ніхто з наших хлопців не провалився, тож розбиратися в причинах посередніх результатів доведеться тренерському штабу — чи не занадто вони перехитрували.

Так само підхід «а раптом...» можна було застосувати й до Валентини Шевченко. Але стан здоров’я нашої лижної прими не дозволив їй у суботу навіть добігти до фінішу лижного марафону на 30 км (броварчанка зійшла на останній третині). Натомість непогано проявили себе сумчанка Тетяна Завалій і Катерина Григоренко з Білої Церкви — потрапивши до «тридцятки» найкращих, дівчата виконали завдання головного тренера лижної збірної В’ячеслава Яржинського. Чого не скажеш про Ладу Нестеренко й Романа Лейбюка.

Зате ми тут є

У вихідні «синьо–жовті» засвітилися ще в кількох дисциплінах, але, знову ж таки, далеко від медальних зазіхань. Богдана Мацьоцька й Ростислав Фещук принаймні подолали трасу гірськолижного слалому, що не вдалося Анастасії Скрябіній.

Дебютували двоє українців у змаганнях сноубордистів із паралельного слалому. У кваліфікації 24–річний Йосип Пеняк з Ужгорода не пройшов кваліфікацію, показавши 22–й час. А от його землячка Анна–Марі Чундак устигла вскочити на останню підніжку поїзда, що відходить, ставши у відбірковому колі 16–ю. Проте в 1/8 фіналу 19–річна спортсменка без варіантів програла майбутній бронзовій призерці — австрійці Маріон Крайнер.

Тож 47 наших олімпійців повертаються додому без медалей. Навряд чи варто робити з цього трагедію. Наразі все логічно. Як кажуть у подібних випадках справжні професіонали, треба засукати рукави й братися за серйозну роботу, щоб краще виступити на наступних Іграх у сусідній Росії.