Завтра в Національній опері України даватимуть «Євгенія Онєгіна». У ролі Греміна — «найвідоміший бас слов’янського походження», народний артист СРСР Анатолій Кочерга, у ролі Онєгіна — український баритон, соліст московської «Нової опери» Віталій Білий. Зібрав українських оперних зірок, які прикрашають провідні сцени світу, диригент Донецького національного академічного театру опери та балету імені Анатолія Солов’яненка Василь Василенко, який, власне, і стоятиме завтра за диригентським пультом. Минулий рік для Василя Василенка був дуже успішним: його рідному театру указом Президента України Віктора Ющенка надано статус національного, сам маестро був удостоєний звання народного артиста України, побачила світ чергова поетична збірка «Тотоха» — від назви історичного пагорбу біля рідного його серцю козацького Медвина, що на Київщині.

Поки після уроку, або по–театральному — «співанки», маестро «набивав» пахучим тютюном свою люльку, я порозпитував солісток театру Тетяну Плеханову (сопрано) та Наталку Матвєєву (мецо–сопрано) і про їхнього керівника. «Надзвичайно творча, закохана в музику людина. Темпераментний, дієвий, дає багато матеріалу для сприйняття і, головне, може показати, навчити, направити. Працювати з ним цікаво і легко: він генерує ідеї, сам захоплюється ними і спонукає до цього інших», — охарактеризували свого шефа співачки. А ще маестро Василенко — людина патріотична, про цю чесноту майстра свідчить і його творчість.

Про оперне мистецтво і національну культуру поговорив із Маестро журналіст «УМ».

Чи не найбільший український філософ пропонує «сучасне прочитання» усієї вітчизняної культури — якої ще вищої читацької мотивації треба? Але прочитання книжки–лавреата — Мирослав Попович. «Культура. Ілюстрована енциклопедія України» (К.: Балтія–Друк) — лишає по собі більше запитань, аніж набутих відповідей.