Маленький гігант великого туризму

Ласкаво просимо до Бренсона

«Ласкаво просимо до Бренсона, штат Міссурі, 3706 мешканців». Така табличка на в’їзді до цього невеличкого містечка з’явилася на початку 1990–х — після того, як кількість туристів, які сюди приїздили, перевищила п’ять мільйонів. У це складно повірити, але Бренсон став і донині залишається другою за відвідуваністю туристичною принадою Сполучених Штатів після «Діснейленду». На той час у цьому скромному провінційному куточку, який американські ЗМІ охрестили «найбільшим маленьким містечком Америки», була всього одна середня школа, одна бібліотека та п’ять світлофорів — цілком достатньо для кількох вуличок, хоч найбільша з них і носить горду назву Головна вулиця США. Але вже тоді у Бренсоні діяли 32 розкішні театри та концертні зали з найкращою акустикою і звукопідсилювальною апаратурою. Загалом вони могли вмістити 42 тисячі 700 глядачів — більше, ніж усі разом узяті театри на нью–йоркському Бродвеї.

Зрозуміло, що заповнювали ці місця не ведмеді з мальовничих гір Озарк, які оточують містечко. У залах яблуку ніде впасти, що й не дивно. За словами місцевого бізнесмена Джима Томаса, якому належать кілька театрів, щовечора на сценах Бренсона виступає більше загальнонаціональних зірок естради, ніж на концертних майданчиках Лос–Анджелеса, Нью–Йорка, Нешвілла (столиці музики кантрі), Лас–Вегаса та Атлантік–Сіті разом узятих. Навіть три десятки театрів не могли вмістити всіх охочих послухати улюблених виконавців, тому місто поступово, щоб не втратити свого фірмового колориту, розвивається. На сьогодні театрів і концертних залів у ньому вже 52, плюс палац для проведення з’їздів і конференцій найвищого рівня. Зросла й кількість мешканців: останній перепис 2000 року засвідчив, що бренсонців налічувалося вже 6 тисяч 50 осіб.

«Найбільше маленьке місто» починалося з пошти, магазину і салуну

Майбутній туристичний центр отримав свою назву від прізвища місцевого мешканця Рубена Бренсона, який 1882 року відкрив у тоді ще безіменному населеному пункті пошту та магазин, що вкупі із салуном підвищило статус селища до міста.

Мешканці Бренсона називають його «наймальовничішим містом США» і роблять усе від них залежне, щоб це означення відповідало істині. Містечко розташоване в такій «глибинці» на півдні штату Міссурі, до якої піонери освоєння Америки дісталися десь лише в середині ХІХ століття. Та й тепер шлях до «найбільшого маленького міста» неблизький — від мегаполісів його відділяють сотні кілометрів. Донедавна єдиною артерією, що зв’язувала Бренсон із зовнішнім світом, була загальнонаціональна траса 65, якою до найближчого більш–менш великого населеного пункту — 150–тисячного Спрінгфілда — їхати 72 кілометри. Щоправда, ще в 1990–х роках на полі поблизу міста влаштували «аеропорт», але його пропускна спроможність була сміховинною — щодоби летовище могло приймати максимум 300 пасажирів на невеликих приватних літаках. Лише у травні минулого року біля Бренсона почав діяти справжній аеропорт, але також не міжнародного значення.

Але саме віддаленістю від мегаполісів, первозданній природі та винахідливості місцевих мешканців місто й завдячує своєю принадливістю для туристів.

Ще 1894 року бренсонець Уїльям Генрі Лінч придбав у власність мальовничу Печеру чудес, куди почав за гроші водити цікавих відвідувачів. 1950 року місцеве подружжя Хуго і Мері Хершенд перекупило печеру, переобладнавши її під екзотичну танцювальну залу при свічках та смолоскипах. Підзаробивши грошенят, у 60–х Хершенди модернізували печеру, підвели до неї електрику, прибудували до входу цементні сходи, а навколо звели п’ять магазинів, церкву та майстерню в стилі перших переселенців. Так з’явилося етнічне містечко Сілвер Долар Сіті (Місто Срібного Долара). Значно розбудоване, воно досі залишається однією з головних туристичних принад Бренсона. Це етнічно–історичний скансен на зразок київського Пирогова, де відвідувачі можуть побачити, як мешкали піонери освоєння Америки, як «вживу» працюють продовжувачі традицій старовинних, уже відмерлих в інших місцях країни ремесел.

1912 року жителі Бренсона збудували дамбу на Уайт–Рівер (Білій річці), кришталево чисті гірські води якої утворили озеро Тейнікомо. 1958 року на річці постала ще одна дамба і з’явилося ще одне штучне озеро — водосховище Тейбл–Рок. Мешканці й гості Бренсона мають змогу не лише купатися, плавати на човнах та ловити рибу у двох штучних та одному природному озері, а й здійснювати піші та кінні прогулянки у сусідніх горах, блукати цілком первісним (жодних табличок і розчищених доріжок) лісовим заповідником Геркулес або грати в гольф на спеціально облаштованих для цього 12 сучасних полях.

Як «Селюки з Беверлі–Хіллз» Бренсон прославили

Та все ж однією з найбільших принад Бренсона залишаються театри. Перший із них, скромний відкритий літній театр «Старий млин» (облаштований таки дійсно у приміщенні старого млина) з’явився пів­сторіччя тому з єдиною метою — постановки вистави «Пастух із гір» за однойменним романом 1907 року класика американської літератури Гарольда Белла Райта, який описав побут бренсонців і красу навколишньої природи. Відтоді минуло вже 50 років, а вистава досі йде у «Старому млині» з незмінним успіхом.

Та значно більше популяризації Бренсона сприяв телесеріал «Селюки з Беверлі–Хіллз», який ішов на телеекранах США з 1962 по 1971 рік і окремі частини якого були відзняті у Бренсоні. Українським шанувальникам кіно добре відома однойменна кінокомедія 1993–го, знята за мотивами серіалу.

Однак справжній початок театрально–туристичного буму Бренсона датується 1983 роком, коли вже згаданий місцевий бізнесмен Джим Томас спільно з відомим американським кантрі–виконавцем Роєм Кларком збудували в містечку першу концертну–театральну залу. Їхня ідея була проста: краса місцевих місць та неповторна домашня атмосфера мають обов’язково привабити до міста відомих виконавців музики кантрі та натовпи їхніх шанувальників.

Так воно й сталося. Більше того, за прикладом Томаса й Кларка інші зірки кантрі також взялися будувати у Бренсоні власні театри, ресторани, закусочні та готелі. Багато хто з цих знаменитостей переселився до Бренсона. А кантрі–співак Теннессі Ерні Форд пішов іще далі, виклавши власні 155 мільйонів доларів на будівництво нового аеропорту Бренсона. І це не філантропія, а чистий бізнес — Бренсон є справжньою «золотою жилою».

Без стриптизу, повій і негрів

Тут немає чого робити охочим до таких розваг, як наркотики, гральний бізнес чи проституція. Бренсон — місце для тихого сімейного відпочинку. Несміливі спроби окремих зірок відкрити в місті хоч один нічний стриптиз–клуб наштовхнулися на рішучий спротив загалу: місто має бути чисте, як і води, ліси та гори, що його оточують.

Таку постановку питання відразу ж гідно оцінила консервативна біла Америка. Мільйони відвідувачів, які щороку відвідують місто, впевнені, що ні вони, ні їхні діти не наштовхнуться тут на щось огидне. Показово, що переважна більшість туристів — це білі американці середнього класу. І вони їдуть до своїх, адже 94,5 відсотка мешканців Бренсона також становлять білі ( 4,3 відсотка мешканців — латиноамериканці і лише трохи більше відсотка — афроамериканці та індіанці).

У Бренсоні піддають «місцевій цензурі» навіть давно і добре «обкатані» по решті Америки шоу, щоб у них не було вульгарності, нецензурщини, сексу та блюзнірства. Свій виступ змушений був відкоригувати навіть славетний американський циркач Боббі Берозіні, який працює з орангутангами.

Втім навіть у цнотливості Бренсона потроху з’являються тріщини. Пуританський рай для тихого сімейного відпочинку втрачає позиції: у концертних залах уже виступають зірки не лише «народного» кантрі, а й рок–музики, а поряд зі скромними тавернами постали дорогі п’ятизіркові готелі, ресторани й бутіки. І якщо в 1990–х роках у кав’ярнях Бренсона можна було пообідати за чотири долари, то впродовж останнього десятиріччя ціни в закусочних наздогнали, а то й перегнали середні по країні...

МУЗЕЙНИЙ ПРОВУЛОК

Скромне за розмірами містечко може похвалитися не лише унікальними концертними майданчиками, а й півтора десятками музеїв. Окрім традиційного історичного, у Бренсоні є музеї автомобілів, воскових фігур зірок Голлівуду, піонерів освоєння Заходу та найбільший у США музей ветеранів воєн.

Гордістю Найбільшого у світі музею ляльок (це водночас і назва, і факт) є багатотисячна колекція старовинних американських ляльок ручної роботи. А ще саме Бренсон, розташований за тисячу кілометрів від найближчого морського узбереж­жя, може похвалитися найбільшим у світі музеєм «Титаніка». У будівлі, яка є копією цього корабля в масштабі 1:2, виставлено понад 400 речей зі справжнього «Титаніка», тож після екскурсії музеєм у відвідувачів складається враження, ніби вони самі були пасажирами легендарного океанського лайнера.

Окрім традиційних міні–зоопарків для дітей, у Бренсоні є два унікальні спеціалізовані вольєри: «Палац метеликів та пригод у дощових лісах» і «Крила світу». У першому, з відтвореною атмосферою лісів Амазонії, літають тисячі екзотичних метеликів, а в другому — птахи з усього світу. Ще однією цікавинкою для туристів є музей динозаврів із макетами вимерлих ящерів у натуральну величину.