Візит до Києва Сергія Лаврова, підвищеного президентом Путіним з посади посла Росії при ООН до міністра закордонних справ, має насамперед ознайомчий характер. Це перша за місяць перебування Лаврова на новій посаді (призначений керівником МЗС 9 березня) його поява у Києві. Візит цей свідчить щонайменше, що росіяни вже не поспішають летіти до «матері городів руських», аби довести пріоритети старовинної слов'янської дружби: так, Лавров прибув в українську столицю на півдоби, причому дорогою до Дубліна.
Позаяк Ірландія головує нині в Євросоюзі, то й «входив у тему» російський міністр, починаючи з Києва. Після переговорів з Грищенком він коротко сказав пресі: «Ми розглядаємо Україну як найближчого партнера, партнера не тільки зі спільного геополітичного простору, а й партнера зі стратегічного бачення майбутнього Європи». Хоч для всіх очевидно, що Росія та Україна мають абсолютно інакші стратегічні та тактичні інтереси у своєму прямуванні до ЄС. Мабуть, через те що робочий і швидкоплинний візит п. Лаврова до Києва був позбавлений ритуальності і парадності, до преси дісталося вкрай мало інформації про суть переговорів і найважливіші теми, що пiднiмалися. Костянтин Грищенко лише встиг сказати, що, крім комплексу основних проблем, міністри обговорювали й ситуацію з українськими заручниками в Іраку.
Ще один співрозмовник Лаврова в Києві — Президент Кучма — прийняв російського міністра пообіді. Розмова, згідно з попередньою програмою, тривала півгодини.