Квартира для «Запорожця за Дунаєм»

19.02.2010
Квартира для «Запорожця за Дунаєм»

Ще одним цікавим об’єктом, який зможуть побачити туристи, котрі мандруватимуть маршрутом «Золотої підкови Черкащини», став щойно відкритий у місті Городище музей Семена Гулака–Артемовського. Такий подарунок до 197–ї річниці з дня народження засновника української класичної музики зробили його земляки.

Ініціатором створення цього музею стала 84–річна праправнучка композитора Ольга Шляхова, котра мешкає у Городищі (у день відкриття музею жінка отримала подяку від Президента України Віктора Ющенка). Її прагнення підтримали голова Черкаської облдержадміністрації Олександр Черевко та влада Городищенського району. Окрім 60 тисяч гривень, виділених із районного бюджету, допомогли музею й спонсорські кошти. Зокрема, 16 тисяч гривень перерахували колективи Львівського театру опери і балету ім. С. Крушельницької та Харківського театру опери і балету ім. М. Лисенка, котрі спеціально давали благодійні вистави і заробили ці гроші.

Раніше в Городищі, а Семен Гулак–Артемовський народився за три кілометри від цього міста, на хуторі Гулаківщина, була лише музейна кімната, яка тулилася в приміщені районного центру культури. Тепер під музей виділили й відреставрували колишню будівлю районного суду. Там зробили нову систему опалення, встановили сучасні вікна та двері, завезли меблі й, звісно, облаштували цікаву експозицію про життя та творчість співака й композитора. Тепер у музеї є й конференц–зал. Там для поціновувачів творчості Семена Гулака–Артемовського демонструватимуть фільми про митця, звучатиме його музика, проходитимуть творчі вечори.

 

ДОВІДКА «УМ»

Семен Гулак–Артемовський

Народився 16 лютого 1813 року на хуторі Гулаківщина. Його батько був священиком, тож ще підлітком віддав сина до Київського повітового духовного училища. Там Семен, маючи чудовий голос, співав у Софіївському соборі, був солістом Михайлівського монастиря. Талановитого хлопця помітив Михайло Глінка. Він повіз Гулака–Артемовського до Петербурга, давав йому уроки співу, організовував концерти і на зібрані кошти відправив учитися за кордон. Після Парижа молодий Гулак–Артемовський співав в Італії, потім повернувся до Петербурга і протягом двох десятиліть був солістом російської імператорської опери, а в 1864—65 роках — Великого театру в Москві. Загалом він озвучив п’ятдесят оперних персонажів, в тому числі й Карася у своїй опері «Запорожець за Дунаєм», яка принесла йому популярність і стала українською музичною класикою. Поціновувачам творчості Гулака–Артемовського добре відомі його пісні — «Стоїть явір над водою» — присвячена другу Тарасу Шевченку, та «Спать мені не хочеться».

Помер Семен Гулак–Артемовський 17 квітня 1873 року в Москві. Його поховано на Ваганьковському кладовищі.