У четвер у великому конкурсі Берлінале показали фільми «В дорозі» боснійки Ясміли Жбанич, «Єврей Джюс — зліт і падіння» німця Оскара Рьоглера та «Головоломку» (або «Пазл») аргентинки Natali Smirnoff.

З–поміж інших — дві новини: погана й хороша. З якої почати? Почну з гіршої: наш Мирослав Слабошпицький у конкурсі короткометражних стрічок нічого зі своєю «Глухотою» не виграв. Журі лишилось глухим і не почуло режисерський месидж. Утім засмучуватись не варто: участь у Берлінале сама по собі вже є нагородою. Хоча в кулуарах усе частіше чуються нарікання на відбір фестивальної програми: чи не забагато фільмів про проблеми секс–меншин (іноді вже думаєш — чи ж меншин насправді, так усього цього багато на екрані), про політкоректність (це коли обов’язково про вихідців із Третього світу і їхнє життя в Європі), про соціальні проблеми, відтворювані в суто фактологічній манері, поза художньою аналітикою, і т.д.

Організований поет — це нонсенс, скажете. Розхристаний, мінливий, невротичний, екзальтований — більш підходящі епітети для поета–стереотипу, але Тарас Федюк — наш український феномен: він стриманий, делікатний, іронічний, тонкий, вихований, у нього вірші — справжні, написані понад хмарами і точно записані тут, але при цьому він фантастичний організатор і дуже успішний менеджер. Усі його літературні проекти — будь то видавнича серія «Зона Овідія», в якій за 5 років вийшло понад 40 книжок, чи літературний конкурс «Коронація слова», яким він керував — резонансні і корисні. У травні 2009 року Тарас Федюк очолив журнал «Сучасність», який в українській гуманітаристиці — «наше все». Заснований у 1961 році, він 30 років видавався в Мюнхені, потім у США, з 1992 року виходить у Києві. Нагадаю мимохідь, що оскільки цей літературно–мистецький часопис видавався поза межами підцензурної радянської України, на його сторінках друкувалися передові твори, прогресивні статті, заборонені поети і письменники, історія журналу — це історія української гуманітаристики, літератури і визвольного руху водночас. Довгий час редактором «Сучасності» був Іван Дзюба, потім Ігор Римарук, а в 2008 році в галереї «Лавра» була влаштована бучна презентація «перезавантаженої» «Сучасності» на чолі з головним редактором Віктором Морозом. Оновити і осучаснити головний літературний журнал України їм не вдалося, і в травні минулого року в редакторське крісло покликали Тараса Федюка. Про команду «Сучасності», редакційний портфель і український літературний процес із журнальної дзвіниці поет і редактор розповів журналістці «УМ».