Голка як вирок

Вони вважають себе вигнанцями і звичайними хворими, а ми їх — соціальним злом. Держава вже 15 років імітує боротьбу з наркобізнесом, але насправді здебільшого бореться з «рядовими» наркоманами. Україна тим часом — у світових «лідерах» з поширення ВІЛ–СНІДу, і масштаби проблеми зашкалюють.

... Кілька років тому від передозування помер мій 18–річний родич, півроку тому моя донька, граючись сусідньому парку в осінньому листі, мало не наштрикнулася на чиюсь голку, тиждень тому зі своєї поштової скриньки я дістала використаний шприц. Я точно не вважаю, що наркоманія — не моя проблема...

Кожен сьомий злочин в Україні — через наркотики

Ніхто в Україні не скаже вам ні точної кількості наркоманів, ні обсягів обігу нелегальних наркотиків у державі — про масштаби цієї біди можна лише здогадуватися за цифрами, які оголюють вершечок айсберга. За даними МВС України, у 1995 році кількість споживачів наркотиків, що перебували на обліку, становила 55 тисяч, у 2009 році їх вже — 164. Із них 80,7 тисячі — ВІЛ–позитивні (це, між іншим, чималий районний центр України!). Щорічна кількість наркоманів у нашій державі, за даними МВС, збільшується в середньому на 5—10 відсотків. І це лише офіційно!

Експерти констатують: наркомани молодшають із кожним роком. Згідно з опитуваннями Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ), 14 відсотків дівчат та юнаків віком 15—16 років вживали марихуану або гашиш бодай раз, 4 відсотки опитаних вживали транквілізатори або заспокійливі, три відсотки респондентів мали досвід вживання інгалянтів.

Та й самі наркотики зазнають мутацій: «наркомани на городі з маковинням» канули в Лету. «Якщо 15 років тому понад 90 відсотків наркотиків на території України займали макова соломка та марихуана, — каже заступник керівника Департаменту боротьби з незаконним обігом наркотиків МВС України Олег Шутяк, — то в останні ж роки ми бачимо, що наркозалежна молодь починає зловживати, у переважній більшості, важкими наркотиками, психотропами, які «йдуть» з–за закордону, і підконтрольними лікарськими засобами».

Наркоманія недаремно є загрозою для суспільства: за статистикою МВС, кожен сьомий злочин в Україні скоєний наркозалежними. І найгірша ситуація з масштабами наркоманії в Донецькій, Дніпропетровській, Луганській, Запорізькій областях, у Києві та Криму.

За шість років — жодної копійки на боротьбу з наркоманією

Держава начебто демонструє свою стурбованість і протидію наркоманії. Цими днями минає 15 років відтоді, як Україна ухвалила три основні «антинаркотичні» закони. «Україна — перша з держав колишнього СРСР, яка ратифікувала конвенції ООН із запобігання розповсюдженню наркотиків і психотропних препаратів, — каже Павло Скала, представник Міжнародного альянсу з ВІЛ/СНІД в Україні, член національної координаційної ради з боротьби з наркоманією при Кабінеті Міністрів. — Фактично на нашому законодавстві потім формували свої нормотворчі системи інші країни пострадянського простору. Але вітчизняна наркополітика не привела до кардинального покращення ситуації із вживанням наркотиків».

Олег Шутяк запевняє: результати є, а повна перемога над наркоманією — це утопія, жодній країні це не вдалося. Велике зрушення — це визнання трамадолу, який раніше вільно продавали в аптеках, наркотиком (щоправда, є підозра, що його активні «прихильники» нікуди не випарувалися, а просто перейшли на інші речовини). «Ми змінили підхід до протидії наркозлочинності, — каже Олег Шутяк. — Намагаємося протидіяти організованій наркозлочинності, яка займається наркобізнесом. І за мету ми собі поставили — вилучити якомога більше коштів і майна в цих наркозлочинців. Позитивні зрушення є: кількість викритих каналів за минулий рік зросла на 14 відсотків, кількість ліквідованих організованих злочинних угруповань збільшилася на 21 відсоток. Кількість вилучених майна та коштів у злочинців зросла на 80 мільйонів».

Однак проблем вистачає. Ось хоча б із фінансуванням: на Державну програму з подолання проблем наркоманії та наркозлочинності, яка затверджена з 2004 і діє до 2010 року, не виділялося жодної копійки. А можливості міністерств і відомств — не безмежні. Наркозлочинність ще більше зорганізовується, сучасні технології — їй на руку. «Сьогодні наркотики замовляються по інтернету, по мобільному телефону, використувається безконтактна передача і оплата за наркотики. Злочинець не стоїть на місці. Ми, як можемо, намагаємося протидіяти», — зауважує Олег Шутяк.

Тим більше, що правова база в нас недосконала. На часі, за словами пана Олега, ухвалення нового закону про лікарські засоби та контроль за їхнім обігом. Вкрай потрібна також норма про позбавлення ліцензій компаній за незаконний продаж лікарських засобів. А ще в міліції... мало повноважень. «Зараз ми не маємо функцій контролю, міліція — караючий орган, — зазначає Олег Шутяк, — нині піти й перевірити аптеку, яка незаконно збуває лікарські засоби, ми не маємо права, бо нас туди не пустять. Провести обшук чи виїмку документів можна лише за постановою слідчого. Інших важелів впливу на це в нас немає».

Зловили з «травою», ти — злочинець

Люди «по той бік барикад» наголошують: правоохоронці ой як лукавлять. У будь–якому містечку місцевих наркобаронів та «ментів», які їх «кришують», мешканці навіть знають в обличчя. І не для кого не є секретом, що активна боротьба міліції проти наркозлочинності зосереджена здебільшого на «виловлюванні» наркоманів. По–людськи міліціонерів можна зрозуміти: простіше «пасти» школярів та студентів із «травою» й отримувати з них «мзду», ніж відкрито виступити проти потужних наркоугруповань (за таке можна й не повернутися додому).

За словами Павла Скали, для України проблема криміналізації наркозалежних стоїть дуже гостро. Якщо в усьому світі наркоманів вважають хворими і лікують, то в нас споживачів наркотиків оголошують злочинцями й садять за грати. На сьогодні в Україні 80 відсотків кримінальних справ, пов’язаних із наркотиками, порушують за статтю 309 Кримінального кодексу — за зберігання психоактивних речовин. І обсяг наркотиків, знайдених у кишені, за які вам загрожує буцегарня, у нашій державі значно нижчий за допустиму в переважній більшості країн норму — подекуди в десятки разів. Якщо в Європі за ту саму дозу вам загрожує штраф чи адміністративне покарання, то в нас — усі три роки позбавлення волі.

Європейський досвід свідчить: «поліцейський», каральний підхід до проблеми наркоманів, тупе переслідування не дає жодних результатів — наркозалежні лише ховаються у підвалах і не бажають говорити про свої проблеми відкрито. А людям, які хочуть отримати допомогу, важче її знайти. А державі лишається тільки здогадуватися про масштаби проблеми. Звідси — масове поширення ВІЛ–СНІДу, туберкульозу та кримінальний «шлейф». Адже наркоман однаково знайде свою «дозу» — ціною власного чи чужого життя.

«Ваша політика припудрює наші проблеми»

«Що для нас, наркозалежних, означає правильна державна наркополітика? Ми собі це уявляємо так: міліція працює над зменшенням пропозиції наркотичних речовин, а медицина і соціальні служби — знижують попит. Але пропозиція зараз не зменшується — вона просто контролюється, — каже Ольга Бєляєва, наркозалежна та голова всеукраїнської громадської організації «Асоціація учасників замісної підтримувальної терапії». — І заходи, які спрямовані на репресивну політику, лише «припудрюють» наші проблеми й наш біль. А гроші, які витрачаються на боротьбу з наркоманією, не впливають на ефективність. Сьогоднішня наркополітика в Україні — це коли 21–річний Сергій помирає від передозування. Не тому, що йому не можна допомогти, — просто люди, які є поруч, бояться викликати «швидку», інакше їх поставлять на облік. Наркополітика — це коли жінка боїться їхати народжувати в пологовий будинок, бо якщо лікарі побачать сліди ін’єкцій на руках, то приниження — це найлегше, що її чекає. Таким жінкам просто відмовляють у допомозі й відкрито кажуть: у цьому пологовому будинку ви народжувати не будете. Наркополітика — це коли у поліклініці висить оголошення про те, що людині в наркотичному сп’янінні медичну допомогу не надають... Зробили із нас страшних, жахливих потвор. Але ми звичайні люди — просто у нас є хвороба, і ми потребуємо допомоги. Нас же зробили нелегальними, вигнанцями суспільства. А ви уявіть собі епідемію грипу, коли хворі оголошуються «поза законом»! І якщо ви заходите по марлеву пов’язку в аптеку — викликають міліцію. Якщо у вас знаходять ліки, які вам життєво необхідні, вас саджають у в’язницю — забирають гроші, квартиру. І коли ви виходите на волю, то стаєте бомжем». Крім того, на переконання Ольги Бєляєвої, наркомани — найлегша мішень для правоохоронців — на них можна «повісити» будь–який злочин. Тому, мовляв, «чергування» міліції поблизу реабілітаційних центрів та наркодиспансерів — нормальне явище.

Наркотики — з державних рук

Цивілізований світ уже давно намагається йти шляхом зменшення шкоди від вживання наркотиків: наркозалежним пропонують програми обміну шприців, реабілітацію. А в деяких країнах узагалі всерйоз розглядають питання про зрівняння наркотиків з іншими шкідливими уподобаннями людей — такими як алкоголь і тютюн, адже тотальна заборона не працює, а ліквідація наслідків наркоманії — численні хвороби, зростання злочинів — державі обходиться дуже дорого.

В Україні також почала працювати програма так званої замісної терапії: коли наркозалежний після офіційного висновку лікарів і під їхнім наглядом приймає синтетичні препарати, які мають дію, схожу на морфін чи героїн. Ці препарати знімають «ломку», не викликають ефекту ейфорії і дають можливість пізніше зовсім відмовитися від наркотиків. Нині таку терапію приймає близько 5 тисяч українців. «Ця програма зниження шкоди і замісна терапія дають нам можливість бути легальними, бути звичайними людьми зі звичайними бажаннями», — каже Ольга. І це лише один з ефективних методів протидії наркоманії.

У тому, що ця проблема вже набула ознак епідемії і загрожує генофонду та національній безпеці, ні в кого сумнівів немає. І нові шляхи боротьби потрібно шукати — у тому числі просто більше уваги приділяти власним дітям, більше спілкуватися з ними про шкоду наркотиків.

У МВС тим часом розробляють нову програму і нову державна стратегію боротьби з наркозалежністю. Ось тільки буде вона ефективною чи знову лишиться гарною декларацією — побачимо згодом у своїх поштових скриньках...