Кому що заважає

У вівторок наші олімпійці брали участь у розіграші трьох комплектів медалей. Найбільше шансів зійти на п’єдестал Олімпійських ігор–2010 українці мали в біатлоні, особливо — в чоловічому. Утім ці надії відлетіли геть разом із серією пострілів повз мішені Андрія Дериземлі.

Втрачений шанс

Висока швидкість і чудова робота лиж чернігівця, продемонстровані в Уїстлері в недільному спринті, давали підстави з нетерпінням потирати руки в очікуванні гонки переслідування. Але для успіху в «персьюті» Дериземлі належало налагодити стрільбу, адже саме два промахи в «лежці» позбавили його медалі двома днями раніше. Однак дива не сталося.

«Андрій відчуває, що готовий на високий результат, і через це дуже хвилюється. Побоююся, як би це не зіграло з ним злий жарт», — говорив ще перед стартом Олімпіади тренер нашої чоловічої команди Микола Зоц. Можливо, багаторічному лідеру збірної вдалося домовитися з самим собою, але організм таки пережив стрес і у вирішальні моменти дав збій.

Стартувавши в гонці переслідування на п’ятій позиції, Дериземля знову «промазав» на першій же стрільбі. Проте успішне проходження другого вогневого рубежу дозволяло йому перебувати в когорті лідерів. Тривало це до випробувань у «стійці», де українець, як кажуть самі біатлоністи, «застрелився»: на третьому рубежі — три промахи, на четвертому — ще два.

І нехай президент Федерації біатлону Володимир Бринзак говорить, що в переслідуванні й не розраховував на «щось особливе». Думається, від медального подарунку Дериземлі він не відмовився б.

Тепер же надії в чоловічій частині змагань покладаються на майстра індивідуальної гонки Сергія Седнєва. Позавчора «стріляючий лижник» із Глухова, що на Сумщині, підтвердив небезпідставність цих очікувань, пройшовши дистанцію у своєму ритмі й без жодного промаху. Це піднесло дебютанта Олімпіад, який до того ж нещодавно хворів, аж на десятий рядок після 22–го в спринті.

Коли лижі не їдуть

Щодо нашого жіночого квартету, то голов­ний тренер збірної України Євген Колупаєв задоволений лише виступом у переслідуванні Олени Підгрушної. Попри те, що молода тернополянка не вгадала зі змащенням лиж (утім як і досвідчена Оксана Хвостенко), вона продемонструвала непогану дистанційну швидкість. Навіть два промахи Олени дозволили їй виступити краще за подруг по команді. Підгрушна каже, що вже трошки втомилася, але сподівається після відпочинку на кращий виступ в індивідуальній гонці.

Поки що ніяк не можуть розкрити свій потенціал Валентина й Вікторія Семеренко. Колупаєв вважає, що функціонально сестри готові добре. А Бринзак вбачає причину не надто вдалого виступу в психології — «дівчата перегоріли». Валя тричі пустила кулі «в молоко», а Віта — аж п’ять разів, не потрапивши при цьому навіть до числа 40 найкращих, кому нараховують очки в залік Кубка світу.

Різні сторони «нефарту»

Після перших двох заїздів не мали ілюзій стосовно високих місць наші досвідчені санниці. У протоколі за підсумком чотирьох спусків Наталія Якушенко та Лілія Лудан розташувалися в другій десятці, а найкращим результатом стало дев’яте місце Наталки в другій спробі. Хоча раніше українки регулярно перебували в десятці, а то і в п’ятірці найкращих. А це свідчить, що суперниці підготувалися до Ігор краще.

Поки що не видно прогресу у фігуриста Антона Ковалевського. Перейшовши невдовзі після Олімпіади в Турині до німецького фахівця Міхаеля Хута, 24–річний киянин зірок із неба хапати не почав. Хоча заради справедливості слід сказати, що коротку програму Антон відкатав добре, не зірвав жодного стрибка й не припустився грубих помилок. Але ранній стартовий номер не дозволив йому, на думку суддів, наблизитися хоча б до першої десятки. Проміжний підсумок — 21–ша позиція. А от іменитому французові Брайану Жуберу служителі Феміди пробачали багато що — попри падіння й інші огріхи, його поставили на 18–й рядок.

Інші проблеми в нашого найкращого лижного акробата Станіслава Кравчука. Фристайліст із Закарпаття може не виступити на своїх четвертих Олімпійських іграх, оскільки не залікував до кінця травму, яку отримав наприкінці січня на етапі Кубка світу в канадському Мон–Габріелі. Поки що Стас ходить на лікувальні процедури і не втрачає надії вийти на трамплін.