Не простий, а з вишнями
Власне пам’ятник не тільки вражає простотою, а ще й викликає непереборне бажання спробувати «винуватця»: настільки апетитною є концепція монументу — наколений на виделку вареник. Автором та дизайнером став Михайло Поплавський — саме він розказав, що вареник не простий, а традиційно український — з вишнями. Хоча сам ресторатор найбільше полюбляє інший сорт — з бичачими яйцями: останні не тільки улюблена начинка, а й улюблена страва ресторатора. «Тому так гарно на сцені й виглядаю, що їм бичачі яйця з цибулькою», — з усмішкою ділився «рецептом» молодості Михайло Поплавський.
Надихнула ж на оригінальну ідею пам’ятника суто українська їжа — вареники, якими в ранньому дитинстві його з братами пригощала бабуня Надя. Ця страва з борошна та начинки нарівні з борщем вважається найдавнішою в українській національній кухні, а саме приготування вареників навіть у кризові часи досить просте й невибагливе, доступне для кожної родини. Окрім того, саме страва «50 видів вареників» стала хітом продажу минулого року. «Вареники самі заробили собі на пам’ятник», — жартома коментує його автор.
Відкриваючи пам’ятник, Михайло Поплавський трохи хвилювався. «Зараз ми спробуємо з першого дублю. Не знаю, чи вийде, бо ж ми 70 років відкривали пам’ятники Леніну — то вже навчились. А варенику — вперше», — жартома коментував він. Перерізавши червону стрічку й знявши білий чохол, він був настільки задоволений, що не втримався й заспівав: «...багато я чого у світі їв, а до макітри серцем прикипів, бо розляглися в ній на всі смаки — вареники, вареники...» Слова були не просто правдиві, а й віщі: між куплетами пісні Михайло Михайлович устигав не тільки пританцьовувати, а ще й знімати першу пробу зі звареної саме до відкриття й добре приправленої сметаною страви.
Вареники — екологічно чисті
Переконатися, чи ж настільки добрими були вареники, міг кожен — разом із пам’ятником варенику відкрили однойменний ресторан. Тим паче, що готують там страву на всі смаки. Є й традиційні види: з картоплею, грибами, ікрою, розрекламованими бичачими яйцями, печінкою та язиком. А на десерт можна пригоститись солодкими — зі сиром, вишнями та навіть ананасами. Замовити вареники можна за телефоном : (098)0750016
До приготування їжі тут ставляться не просто відповідально, а з трепетом. «Я — українець до восьмого коліна. І хочу, щоб наша нація була здоровою, як наші предки, щоб ми не харчувалися ковбасами з безліччю наповнювачів та консервантів, вакуумними консервами для країн третього світу. Здорова їжа з екологічно чистих продуктів — цей девіз має стати принципом національного ресторанного бізнесу. Дуже хочу, щоб прийдешні покоління українців пам’ятали й шанували свої традиції, обряди і навчали своїх дітей», — зазначив Михайло Поплавський.
Знаходить екологічні продукти ресторатор дуже просто — має своє підсобне господарство — ферму на 500 голів свиней м’ясної породи, в оренді 4 тисячі гектарів землі, на якій вирощують зернові та овочі, а в садах — фрукти( груші, вишні, яблука...). «Все йде тільки з підсобного господарства сім’ї Поплавських. Так ми чітко знаємо, що все натуральне й екологічно чисте», — відзначив він. Окрім того, біля кожного з ресторанів мережі є свердловина глибиною 140 метрів — таким чином вдається мати чисту, артезіанську мінералізовану воду. «Так, усе настільки серйозно, адже хороша вода — це 50 відсотків вдалого узвару, квасу чи морсу, а також — усіх супів та борщів», — зі знанням справи додав любитель традиційної української кухні. До речі, за визнанням дегустаційної комісії, український борщ із реберцями молодої свинки та домашньої сметани мережі ресторанів «Батьківська хата» визнаний кращим в Україні. www.batkivskahata.com
Й салу — пам’ятник
Трохи перекусивши варениками і млинцями, гості знову повертались до танців, водили хороводи. Навіть офіціантки, адміністратори та кухарі не всиділи в приміщенні й приєднувались до гучного гуляння. Зацікавлені яскравим дійством, під’їжджали все нові автомобілі. Не приєднувались до свята лише далекобійники, проте ніби розділяючи святкову атмосферу, кожен другий водій вантажівки гучно сигналив клаксонами, проїжджаючи повз, дехто з пасажирів привітно помахував рукою у вікно.
Свято вдалось на славу й настільки припало до душі присутнім, що надихнуло на ідею звести ще один пам’ятник. Проте на цей раз — салу. «Чудова ідея! Думаю, ми її підтримаємо і біля ресторану «Сало» встановимо пам’ятник Салу !» — пообіцяв Михайло Поплавський. І зразу ж придумав концепцію пам’ятнику — це буде велика біла свиня української породи. «От тоді ще погуляємо!» — у радісному передчутті відгукнулись гості.
