Час кусати лікті

Часті вірнопіддані месиджі Москві ще не інавгурованого Віктора Януковича — як сіль на свіжі виборчі рани галичан, котрі до останнього вірили, що їхні голоси на користь «меншого зла» захистять національні інтереси України. У другому турі президентських виборів «за» «солодку» Юлю проголосувало майже в 2,5 раза більше прикарпатців, ніж у першому, сягнувши рекордних по державі 88,89 відсотка. Свої голоси Тимошенко, за оцінками місцевих аналітиків, віддали не тільки більшість симпатиків Віктора Ющенка (його 17 січня підтримав кожен четвертий виборець Івано–Франківщини, у В.Ю. тоді було тільки трохи менше за Юлю), а й прихильники решти кандидатів, окрім «регіоналів» і затятих симоненківців. Оманлива безальтернативність лідерів ПР та БЮТ на пост Президента, задана політтехнологами ще задовго до старту виборчої кампанії, призвела до тотального розчарування галичан отриманим результатом.

«Чому люди проголосували за Януковича та Тимошенко? Тому що наш народ перебуває на дуже низькому рівні національної свідомості, а те, що Віктор Ющенко почав відбудовувати Україну, відроджувати її історію, підтримало лише 5,4 відсотка виборців. Тепер багато хто починає кусати лікті, — стверджує «УМ» голова обласної організації Всеукраїнської ліги українських жінок Стефанія Костюк. — І мені соромно за тих галичан, свідомість яких, вважалося, вища, ніж у Наддніпрянській Україні, що вони саме так себе повели. Не підтримавши Ющенка, галичани в кінцевому підсумку спрацювали на Москву, на Путіна з Медведєвим». Оцінюючи політичні перспективи третього Президента незалежної України, пані Стефанія вважає, що шанси Ющенка зростатимуть прямо пропорційно україноненависництву і хамству, що «пруть до влади».

Глибоке розчарування ситуацією, що склалася нині на вершині української влади, висловлюють усі верстви галицької спільноти й передусім — інтелігенція. «Мені гірко за свій народ, — зізнався «УМ» відомий український письменник, лауреат національної премії імені Тараса Шевченка Степан Пушик. — Іван Франко казав, що він не любить у своєму народові його податливість. Я тепер можу додати — і його політичну сліпоту, брак імунітету та продажність окремих лідерчуків. Чи не тому третина суспільства підтримала Януковича, третина — Юлю, а ще третина — не сприймає їх обох». Як завжди нестандартний у висновках Степан Григорович пропонує радикальний вихід. «Я думаю, — зізнався він, — що в цій ситуації найкраще консолідувати поділене натроє суспільство — обрати Прем’єр–міністром Віктора Ющенка (як він може керувати Кабміном, яскраво продемонстрував у грудні 1999 — травні 2001 років). Водночас у віце–прем’єри йому треба призначити потужних господарників від обох найбільших парламентських фракцій. Тоді вже найближчим часом можна шукати вихід із глухого кута».