У мешканців Вінниці з’явилася надія, що місто не розділить долю української столиці, яка нині забудовується так, що їй реально загрожує втрата історичної своєрідності. І хоч обласний центр не може похвалитися надзвичайними архітектурними комплексами національного значення, він має свої неповторні родзинки. А головне, як показали висновки Інституту пам’яткоохоронних досліджень, тут чудово збереглось планування, яке сформувалося у минулі століття, та типовий для них характер забудови, чим низка інших обласних центрів похвалитись не може.
Археологічні експедиції, проведені кілька років тому, дозволили уточнити кордони історичних ареалів міста, а відтак новий статус цих територій був затверджений рішенням міської ради. Наступним кроком стали розробка та затвердження правил охорони та використання історичних ареалів. Вони ставлять жорсткі вимоги до можливих забудовників. Наприклад, обмежуватимуть висотність нових споруд у центральній частині міста до шести з половиною поверхів. Крім того, зовнішній вигляд новобудов повинен органічно вписуватись у вже існуючі архітектурні ансамблі і доповнювати їх, а не стирчати над ними вежами в стилі модерн.
На думку головного архітектора Вінниччини Сергія Царенка (раніше він очолював містобудівну службу Вінниці, і саме при ньому найактивніше зберігалась спадщина зодчих давнини), тепер міська влада може зробити наступний крок: «В ідеалі в межах історичних ареалів бажано розробити окремі правила навіть для окремих земельних ділянок, визначати габарити можливої забудови, що потребує такого архітектурного моделювання, яке дозволило б не втратити зовнішній вигляд».