Їжа для посту

16.02.2010

Вираз «вийти з себе» — не для посту. У цей час, навпаки, слід увійти в себе, зануритися до глибин власної душі, оглянути себе прискіпливо і якомога точніше оцінити свої наміри і вчинки. Що «нас виводить із себе»? Злість, заздрість, страх, якесь нестримне бажання, одержимість якоюсь ідеєю, спиртне. Піст пропонує нам залишатися в собі й витримати гарт «внутрішнім мовчанням», не колотитися від нападів проблемних емоцій. І в цьому неабияк допомагає стриманий раціон: непереобтяженість шлунка дарує приємне відчуття бадьорості і прозорості думки. Стане легше вирізняти правду й першорядно важливе. У час Великого посту на 40 днів (7 тижнів) люди вилучають зі свого харчування всі м’ясні й молочні страви. У цей час споживають різні каші, борщі й круп’яні юшки, страви з риби, грибів та овочів, квашені огірки й капусту, хрін із буряковим квасом. Від посту звільняються тяжкохворі, вагітні, матері, що годують немовлят, робітники, що важко працюють фізично, а також подорожні.

Найосновніше завдання під час посту — не кривити душею, не казати неправди. Власне, покаяння (для якого й постуємо) — це відверте визнання своїх помилок і постанова жити по правді. Під час Великого посту християни мають обов’язково висповідатися і причаститися. Сповіді передує покаяння —переосмислення і «зміна курсу» життя, коли людина віддає своє життя у руки Бога. Покаятись — означає збагнути, що добро сильніше від зла. Врешті–решт, усе перемагає любов.

«Нерідко до церкви ми звертаємося, як до терапевта, чекаючи на рецепт конкретних, видимих ліків на духовну недугу: особливої молитви, чудодійної води, мудрої поради отця–духовидця, — наголосив у пастирському посланні на початок Великого посту архієпископ Харківський і Полтавський УАПЦ Ігор (Ісіченко). — Бага­тьох спокушають ефектні картини масових зцілень, часто демонстровані на відправах нетрадиційних культів. Дехто сподівається, що в церкві з ним відбудеться щось подібне й життєві проблеми назавжди його залишать. Натомість же чуються поради, здається, ніяк не пов’язані з актуальним станом недужої людини: повернутися до регулярної молитви, примиритися з ближніми, пробачити кривдникам, навчитися шукати в Євангелії відповіді на свої життєві питання. А понад усе — пам’ятати про Христові слова: «Нехай вам станеться за вашою вірою!». Координатор Мирянського руху за єдність церков в Україні Святослав Варення нагадує, що в піст варто молитися за тих, за кого ніхто не молиться, відвідати самотніх, приділяти більше уваги своїм близьким — саме такі зусилля наповнюють сенсом наше утримання.

 

ДО РЕЧІ

«У піст головне не їсти один одного», — такі білборди з портретом предстоятеля УПЦ МП митрополита Володимира (Сабодана) з’явилися наприкінці минулого тижня у столиці. Як пояснив «УМ» голова синодального інформаційно–просвітницького відділу УПЦ МП протоієрей Георгій Коваленко, таких білбордів у Києві вивішено 50 і стільки ж — сітілайтів. Та ще 200 сітілайтів у метро. «Це слова самого Блаженнійшого, він давно їх полюбляє повторювати», — запевняє отець Георгій. — Від політики всі утомилися, а ми хотіли нагадати людям про головне». Нагадування про Великий піст розмістили лише у Києві як соціальну рекламу, тобто безкоштовно.

  • Повернення церкви

    До останнього — не вірилося. Не сподівалося, що люди, які десятиліття не ходили до старої церкви, прийдуть до нової. Але сталося. У день першої служби Божої (цьогоріч на Трійцю) в новозбудованій Свято-Покровській церкві в селі Літки, що на Київщині, ледь умістилися всі охочі. А церква велика, ошатна. >>

  • Пристрасті навколо храмів

    На День Конституції їхав у своє рідне село Куликів, аби у тамтешньому храмі на сороковий день віддати належне пам’яті свого родича Василя. По дорозі з Кременця згадував дні нашого спілкування... Водночас не міг позбутися невдоволення, що мушу переступити поріг церкви Московського патріархату. >>

  • Речники кривавого «миру»

    Інцидент 8 травня («УМ» про нього вже писала), коли три найвищі чини УПЦ Московського патріархату«вшанували сидінням» захисників своєї і їхньої Батьківщини (серед яких половина загиблі) — спричинив хвилю шокового здивування і обурення. >>

  • Таємний фронт

    Щодня ми бачимо реальні воєнні дії, які здійснює Росія проти України — обстріли «Градами», артилерійську зачистку мирних населених пунктів. Ми знаємо про «гуманітарну допомогу» з Росії, неспростовні факти постачання Кремлем на Донбас військової техніки та боєприпасів. Як даність уже сприймається інформація про регулярні російські війська на окупованих територіях. >>

  • Скарбниця мощей

    Якби не повість Івана Франка «Борислав сміється», включена до шкільної програми, навряд чи багато пересічних українців дізналися б про невелике місто нафтовиків на Львівщині, де нині мешкає 35 тисяч осіб. Хоча насправді це — особливий населений пункт, єдиний у світі, побудований на промисловому нафтогазовому та озокеритному родовищах із численними джерелами мінеральних і лікувальних вод. >>

  • Після Пасхи — до єднання

    Цього року Великдень відзначали в один день усі християни. А всі православні церкви України, судячи з усього, ще й ідейно «майже разом». Адже Україна стоїть на порозі очікуваного, вимріяного і такого потрібного акту — об’єднання православних церков у єдину помісну Українську церкву. >>