Вираз «вийти з себе» — не для посту. У цей час, навпаки, слід увійти в себе, зануритися до глибин власної душі, оглянути себе прискіпливо і якомога точніше оцінити свої наміри і вчинки. Що «нас виводить із себе»? Злість, заздрість, страх, якесь нестримне бажання, одержимість якоюсь ідеєю, спиртне. Піст пропонує нам залишатися в собі й витримати гарт «внутрішнім мовчанням», не колотитися від нападів проблемних емоцій. І в цьому неабияк допомагає стриманий раціон: непереобтяженість шлунка дарує приємне відчуття бадьорості і прозорості думки. Стане легше вирізняти правду й першорядно важливе. У час Великого посту на 40 днів (7 тижнів) люди вилучають зі свого харчування всі м’ясні й молочні страви. У цей час споживають різні каші, борщі й круп’яні юшки, страви з риби, грибів та овочів, квашені огірки й капусту, хрін із буряковим квасом. Від посту звільняються тяжкохворі, вагітні, матері, що годують немовлят, робітники, що важко працюють фізично, а також подорожні.

Відвідувати святі місця і допомагати потребуючим радять постівникам духовні отці. Християнство вчить, що допомагати ближнім слід завжди, однак у час посту на добрих справах робиться особливий наголос. «Ти постишся? Нагодуй голодних і спраглих, відвідай хворих, не забудь ув’язнених у темниці, пожалій змучених, утіш тих, хто у смутку, будь милосердним, покірливим, тихим, довготерпеливим, співчутливим, незлопам’ятним, побожним, істинним, благочестивим, щоб Бог прийняв піст твій і удосталь дарував плоди покаяння», — навчав святий Василій Великий. А святитель Феофан Затворник нагадував, що благодійництвом є улаштування училищ, заснування лікарень, будівництво притулків та інших «місць заспокоєння нужденних і стражденних».