Свято зі сльозами на очах

До XXI зимових Олімпійських ігор Ванкувер готувався сім років. Постановку перших актів головного зимового старту чотириріччя канадці довірили Девіду Аткінсону — на рахунку режисера є вже подібне шоу в Сіднеї–2000. Театралізоване дійство церемонії відкриття розпочалося о третій годині ночі суботи за київським часом. Із трибун стадіону «Брітіш Коламбія Плейс» за ним спостерігали 55 тисяч любителів спорту, а біля телеекранів — ще три мільярди глядачів!

Данина історії

У найважливіший момент столиця Олімпіади залишилася без снігу. Тож нагадати про нього автори дійства вирішили за допомогою великих екранів, зробивши своєрідну екскурсію засніженими гірськими схилами, які захищають Ванкувер від північного холоду. Саме з них спустився олімпійський чемпіон Нагано, канадський сноубордист Росс Ребальяті (спуск спортсмена заздалегідь зняли на відео). Проте свій останній стрибок він зробив «вживу». Пролетівши крізь олімпійські кільця й приземлившись на авансцену, Росс оголосив про початок тригодинної вистави. Почалася ж вона з підйому державного прапора та виконання гімну країни–господарки.

Канада, як одна з найрозвиненіших націй в економічному, соціальному та культурному плані, поважає права національних меншин, які ще задовго до появи тут англійських і французьких колонізаторів мешкали на території Північної Америки. Тому саме представники пер­ших чотирьох корінних народів привітали учасників Ігор. У центрі арени навколо чотирьох велетенських тотемів вони виконали ритуальний танок.

Свято й горе

Певно, найцікавіша та найочікуваніша на таких церемоніях подія — урочиста хода національних команд. За традицією, парад учасників очолили греки як основоположники олімпійського руху. А далі в алфавітному порядку під куполом арени, який захищав присутніх від дощу, з’явилося більш ніж 2600 спортсменів із 82 країн світу. Однією з останніх в яскравій жовто–синій формі крокувала українська делегація на чолі з прапороносцем — санницею Лілією Лудан.

Під час проходження грузинської делегації, котра на марші з’явилася з траурними чорними стрічками, на стадіоні запанувала тиша. Таким чином глядачі вшанували пам’ять 21–річного грузинського саночника Нодара Кумаріташвілі, який за кілька годин до старту Ігор, розбився на санно–бобслейній трасі в Уїстлері. Попри трагедію, грузини залишилися на Олімпіаді, а свої виступи присвятять загиблому товаришеві.

Гори, гори ясно

Після того як ходу завершили господарі Олімпіади, на арені під акомпанемент відомих канадських музикантів та співаків розпочалося лазерне шоу, прикрашене виступами балетної трупи, чечіточників, скрипалів та повітряних акробатів. По завершенні вистави вісім відомих канадських особистостей (серед них, зокрема, були хокеїст Боббі Орр, фігуристка Барбара Енн Скотт та гонщик Жак Вільньов–старший) внесли на арену олімпійський прапор.

Перед тим як сповістити світу про офіційний початок зимового спортивного форуму режисери витримали паузу — з промовами виступили голова оргкомітету Ігор–2010 Джон Фарлонг і президент МОК Жак Рогге. А потім уже генерал–губернатор Канади темношкіра Мішель Жан оголосила про відкриття Олімпіади.

Головну ж місію святкового вечора, запалення олімпійського вогню, поклали на четвірку легендарних канадських спортсменів. Олімпійські чемпіони — ковзанярка Катріона Лі Мей Доан, гірськолижниця Ненсі Грін Рейн, зірки НБА та НХЛ Стів Неш та Уейн Грецьки, запаливши олімпійську чашу під куполом арени, завершили одну з найдовших естафет олімпійського вогню завдовжки 45 тисяч кілометрів. Утім тут сталася невеличка технічна накладка — вогонь до чаші побіг лише по трьох із чотирьох доріжок, але своєї мети таки досяг.

Оскільки церемонія відкриття вперше відбулася в закритому приміщені, тож, аби головний символ Ігор було видно звідусіль, канадець українського походження Грецьки переніс полум’я ще й на набережну Ванкувера. Щоправда, йому намагалися завадити антиглобалісти з організації «Спротиву Олімпійським іграм». Хулігани навіть побили вітрини головного олімпійського магазину Ванкувера, але їхнім подальшим діям завадила поліція.