Мистецтво із рук у руки

Для творчого колективу з України «Арттриум» у складі Володимира Тарана, Олександра Харука та Сергія Харука минулий рік завершився успішно: художники одержали Гран­прі міжнародного конкурсу Монетного двору Японії за монету «Тисячоліття монетного карбування в Києві». Це вже друга їхня найвища нагорода в цьому змаганні (перша — 2004го; у 2005му та 2006му — третє місце). Найвища відзнака наших дизайнерів привертає увагу світової нумізматичної спільноти до України, а заразом — до продукції Монетного двору НБУ.

Приводом до розмови з художниками стало їхнє повернення з Японії, де вони одержували найвищу нагороду — призплакетку й відкарбовану монету. До речі, саме ці дизайнери є авторами двадцяти і стогривневої (із портретом молодого Тараса Шевченка) купюр.

— Чи стала ваша поїздка до Японії нагодою для обміну досвідом?

Олександр ХАРУК: — Так, президент Монетного двору Японії Йошіаке Шінхара запросив нас відвідати головне підприємство у місті Осака, де виготовляють державні нагороди, карбують монети і медалі. До речі, на території карбівні росте біля трьохсот дерев сакури, і щорічно на час її цвітіння тисячі охочих заполоняють двір, аби насолодитися видовищем і заодно відвідати чудовий оновлений музей Монетного двору.

Нас провели виробничими підрозділами. Зацікавило застосування прихованого зображення на обігових монетах номіналом 500 ієн. Це своєрідний захист монет від підробок. Схожий принцип використано і при друкуванні українських банкнот. Підрозділ виробництва державних нагород та відзнак більше скидається на ювелірну майстерню із подібним набором інструментів, технологіями, великою кількістю ручної роботи.

Сергій ХАРУК: — Дуже продуктивно поспілкувалися зі скульпторами в підрозділі дизайну та гравіювання, яких на Монетному дворі Японії називають граверами. Вразила якість виконання моделей: їх роблять спочатку з пластиліну в п’ятиразовому збільшенні стосовно розміру готової монети, а потім переводять у гіпс. І тут­таки скульптори перетворюються на граверів, бо працюють усілякими різцями, шкребками, використовують лупи та іншу збільшувальну техніку.

— Але ж і вам було що показати японським колегам...

Володимир ТАРАН: — Японських дизайнерів і граверів здивувала велика кількість наших реалізованих монетних проектів. За 13 років співпраці з Національним банком України — 120 відкарбованих пам’ятних та ювілейних монет. Не вихваляючись, назву таку цифру: за ескізами нашої творчої групи виготовлено майже третину всіх монет незалежної України. Подивувало японців і те, що відбір дизайнів в Україні відбувається на конкурсній основі, а до нього залучають не тільки фахівців Монетного двору.

— Ви вдруге відвідуєте Японію. Що найбільше вразило?

О. Х.: — Виняткове ставлення японців до своєї грошової одиниці. Папірці ніколи не жмакають, а розгладжують. У крамницях намагаються решту дати в руки, підтримуючи складеною човником долонею вашу протягнуту п’ятірню. Тому всі банкноти мають вигляд щойно віддрукованих.

С. Х.: — Культура, традиції, глибинне усвідомлення своєї національної ідентичності — кити, на яких тримається японський світ. В японській інтерпретації це не тільки високотехнологічне суспільство зі збереженою культурною спадщиною та любов’ю до природи, а й нижчий, ніж будьде, рівень злочинності.

— Чи знають про Україну пересічні японці?

В. Т.: — Назагал, японці не дуже знають, що таке Україна. Та ось один із приємних моментів нашої подорожі Японією. В Осаці, на одній зі станцій підземки, мали пересісти на іншу лінію. Трохи розгубилися. До нас підійшов черговий, запитав, звідки ми. На відповідь «from Ukraine» він попросив зачекати, дістав буклетика, зазирнув туди і майже без акценту привітався: «Добрий день». Ми отетеріли. Після того, як уточнили маршрут у другого чергового, обидва схилилися у поклоні і попрощалися так само поукраїнськи: «До побачення». Приємно, що наша мова потрапила до тридцятки найбільш уживаних. Де їм знати, що у нашій рідній країні не кожен знає державну мову, а то й не поважає її.

Не раз, аби пояснити, де та Україна, доводилося за допомогою рук малювати у повітрі карту Євразії: Japan — вузенький серпик, лівіше — велика хмара — Russia, а попід нею ще лівіше — бублик із двох пальців — указівного та великого — Ukraine. Брати Харуки придумали ще лаконічніше: Хіросіма — бух — Японія; Чорнобиль — бух — Україна... Страшнувата «візитка», але впізнавана. Ніхто не сіпав портьє за язика, та все ж, коли ми вже від’їздили, він побажав щасливого повернення в Україну, і зазначив, що знає нашого президента Ющенка. Потішив.

Ольга КОРУНКА