Перша скрипка Національної філармонії

Хто ходив до музичної школи, добре знає, як важко дитині вчити ноти і гами, тоді як непосидюче дитинство кличе до друзів та ігор. Колись маленька Ольга Рівняк витримала цей іспит і стала однією з найталановитіших скрипальок, заслуженою артисткою України, солісткою Національної філармонії.

Своє навчання пані Рівняк розпочала у Київській середній спеціалізованій музичній школі–інтернаті ім. М. В. Лисенка. Першим педагогом Ольги стала її сестра — Ярослава. Далі було навчання у Московській державній консерваторії ім. П. І. Чайковського у класі скрипки професора Б. В. Бєлєнького. Удосконалювати свою майстерність скрипалька продовжила в аспірантурі Київської державної консерваторії в класі відомого скрипаля Богодара Которовича. Ще під час навчання в аспірантурі Ольга Рівняк здобула три великі творчі перемоги. Першу — на Всеукраїнському конкурсі ім. Лисенка, що приніс їй І премію. Другу — на Всесоюзному конкурсі ім. Ойстраха, теж І премія. Третю — у Франції на Міжнародному конкурсі камерної музики ім.
А. Русселя, де Ольга Рівняк удостоїлась Гран–прі.

— Пані Ольго, звідки у вас така любов до скрипки?

— Любов до цього найблагороднішого інструмента в мене з дитинства. Коли я приходила в гості до моєї хрещеної матері Ольги Аркадіївни, вона часто влаштовувала мені гру в скрипочку. І ось ця невинна дитяча гра почала переростати у серйозне захоплення інструментом: уже в шість років я брала участь у концертах у Тернопільському театрі.

— Вам легко давались ваші перемоги на різних престижних конкурсах?

— Щоб вийти в третій тур, а потім зайняти перше місце, потрібна щоденна робота над собою — інколи доводилося працювати по 6—8 годин на день. Але траплялися й курйозні випадки. В Одесі на конкурсі Ойстраха у третьому турі мені потрібно було зіграти два концерти з оркестром, зокрема, перший концерт для скрипки з оркестром Шостаковича. Напередодні ми провели репетицію, а зранку виявилося, що диригент зник. Знайшли іншого. І от під час вечірнього виступу я граю другу частину концерту і раптом чую — оркестр зупинився! Диригент опустив руки, а я продовжую грати у супроводі... лише одного фагота. Виявляється, лише один музикант з цілого оркестру добре знав цей концерт. Присутні навіть не здогадались, що трапилось! Зате члени журі високо оцінили цей творчий подвиг.

— Багато композиторів писали твори для скрипки. А ви особисто кого найбільше любите виконувати?

— На світі стільки чудової музики, що дух захоплює! Я переграла із задоволенням багато творів — від Баха, Вівальді до Лютославського, Жанни і Левка Колодубів. А мій улюблений композитор — Моцарт.

Віртуозну гру Ольги Рівняк захоплено вітали слухачі Німеччини, Італії, Японії, Туреччини, Польщі, Хорватії, Литви, інших країн. Паралельно із концертною діяльністю скрипалька вже багато років викладає у Національній музичній академії України, а нині ще й у Київській середній спеціалізованій музичній школі–інтернаті. Артистка щиро зізнається :

— Робота з молоддю дуже складна, час просто пролітає, адже займатись треба не за розкладом, а скільки потрібно. Я дуже задоволена тим, що мої учні працюють у кращих оркестрах України. Думаю, що для музиканта в житті головне — донести до слухача те, про що він хоче сказати своєю грою.

Микола МАЛІЧЕНКО

P.S. 14 лютого Ольга Рівняк святкуватиме 50–річний ювілей. З цієї нагоди 21 лютого у Колонному залі Національної філармонії відбудеться концерт, під час якого прозвучать шедеври світової музики — від Моцарта до П’яццолли.