Віктор Ющенко у Батурині. (Фото Миколи ЛАЗАРЕНКА.)
Високоповажний пане Драч! Від імені числених шанувальників Богдана Лепкого, що був першим володарем Перехідного Мазепинського Персня, від Клубу його імені та від себе особисто, як родичка і представниця родини Лепких, Глібовицьких в Україні, звертаюся до вас нині, як до другого володаря з проханням, яке має глибоке історичне значення.
Історичні обставини склалися так, що ми змушені просити вас достосуватися до першого, що його передбачає регламент, способу визначення своєї волі щодо передачі Мазепинського Персня третьому носієві.
Ми впевнені, що ми з вами щодо вибору третього носія є однієї думки: ним повинен стати Президент Віктор Ющенко.
Він як неперевершений фінансист врятував на зламі тисячоліть державу Україна від неминучого дефолту, створив національну валюту, що тепер визнана найкращою у світі.
Як національний лідер, скликав могутній Помаранчевий Майдан, що привів до відставки тоталітарного режиму Кучми, заклав основи створення фундаменту націонал–демократичної держави європейського зразка, взяв курс на створення національної держави.
Віктор Ющенко підняв на державний рівень питання про Голодомор і науково–документально довів його до світового визнання геноцидом (етноцидом). Узявши твердий курс на повернення історичної правди, відновив пам’ять, ім’я і славу найвидатнішого українського гетьмана Івана Мазепи. Президент України Віктор Ющенко відбудував Батурин, Чигирин, Глухів — гетьманські столиці, велів відзначати знакові історичні події, присвоїв звання Героїв України борцям за її волю Роману Шухевичу і Степану Бандері.
Тільки за це він залишиться славним Президентом в історії України. Передавши йому Перехідний Мазепинський Перстень, ми разом спокутуємо вкрай недостатню підтримку йому за всі п’ять років його президентства, зокрема на виборах, і покажемо приклад народові, як треба цінувати того, хто для утвердження Української держави зробив найбільше з усіх сучасних українців!
Іван Драч, поет, громадський діяч:
До цього відкритого листа ставлюся як до трагікомічного фарсу. Коли вони хочуть нагородити Віктора Андрійовича Ющенка, то хай нагороджують — при чому тут я? Вони мали б зробити для нього нагороду. Вони мені урочисто вручили цей перстень у 1996 році, на 60–ліття, в Театрі імені Івана Франка. Разом з Українським козацтвом. А коли я був останнього разу в Івано–Франківську на зібранні Конгресу інтелігенції й агітував за Віктора Ющенка, то показав пані Уляні цей перстень. Бо вона весь час тривожилася, мовляв, я його кудись подів. А тепер їм потрібно, щоб я повернув персня. Здається мені, що коли люди хочуть когось нагороджувати, то не слід для цього відбирати в іншого. Тим паче що я, здається, не погрішив ні проти України, ні проти Віктора Ющенка...
Про перстень гетьмана України Івана Мазепи вперше згадав у своїй історичній епопеї–трилогії під назвою «Мазепа» видатний літератор і культурний діяч довоєнної Галичини Богдан Лепкий. Його внесок у воскресіння мазепинських ідей, відродження й утвердження Української Держави був високо оцінений українством першої третини XX ст. Уряд Української Народної Республіки в екзилі в особі Головного отамана УНР Андрія Лівицького вирішив до 60–річчя творця трилогії «Мазепа» нагородити його «Перехідним Мазепинським Перснем». Останній був відтворений як сигнат із гетьманським і національним гербами та виготовлений із трофейної зброї та вручений ювілянту в 1932 р. Унікальність цієї нагороди полягала в тому, що вона була єдиною, неповторною і вручалася пожиттєво. Перстень перехідний, і, згідно зі встановленим регуляміном нагороди, володар персня мав передати його наступнику двома способами: або ще за свого життя, або у своєму заповіті визначити наступного володаря, який мав би перед Україною не менші заслуги.
Доля позбавила можливості Богдана Лепкого виконати ці заповіти. Втікаючи від радянських військ восени 1939 року, письменник разом з усім родинним майном утратив і перстень.
Повернути традицію вдалося лише в 1996 р. Новим володарем, керуючись категоріями самого Богдана Лепкого, зважаючи на півстолітній проміжок часу, зміни в ментальності навіть галицьких українців, було обрано Івана Драча, одного з шістдесятників, поета–новатора. Майстер–ювелір Ольгерд Петкевич із родинного срібла Лепких відтворив Перехідний Мазепинський Перстень за описом, бо зображення його не збереглося.
Вручили Мазепинський Перстень Іванові Драчу на вечорі вшанування його 60–ліття.
З Олексієм Колісником, відомим на Волині дослідником проблем державотворення, кандидатом психологічних наук, професором Східноєвропейського університету імені Лесі Українки, розмовляли за кілька місяців до початку другого українського Майдану, в серпні 2014-го. >>
Після Революції гідності мовна ситуація в Україні погіршилася, і це відбувається тому, що уряд не представляє українську ідентичність, підтримка української мови сприймається як зазіхання на людські права російськомовних. >>
Щонайменше дивними виглядають заяви так званих «одноразових» політологів чи експертів про те, що невелика пауза пішла на користь Арсенію Яценюку, і що вже невдовзі він зможе запалати «новою зіркою» на політичному небосхилі… >>
У біографії заслуженого лікаря України Володимира Карпука є період, коли він, як кажуть, ходив у політику: був народним депутатом України від блоку «Наша Україна» у Верховній Раді 5-го і 6-го скликань, деякий час працював заступником голови Волинської облдержадміністрації з гуманітарних питань. Тобто спробував владу на смак у різних її іпостасях. >>
Цьогорічне вшанування Героїв Крут чи не вперше винесло на загальнодержавний рівень аналітичне, а не емоційне, як досі, бачення подій відомого бою. Упродовж майже 100 років українська поезія оспівує трагізм загибелі «300 студентів» і шпетить тодішнє керівництво УНР за «зраду» — мовляв, відмовилися від війська, самі сиділи в Києві, а хлопчики гинули. >>
До кінця тижня у виставкових залах Центрального будинку художника Національної спілки художників України (вулиця Січових стрільців, 1-5 у столиці) триватиме сьома Всеукраїнська бієнале історичного жанру «Україна від Трипілля до сьогодення в образах сучасних художників». >>
