Останні два тижні голова Харківської облдержадміністрації Арсен Аваков, мов той флюгер, крутиться на всі політичні боки. Звільнений 5 лютого з посади очільника області, позавчора Аваков заявив, що «готовий визнати президентом того, кого назве ЦВК, якщо він буде вибраний законно. Я скажу — так, це Президент України». Це зізнання прес–служба Харківської ОДА розтиражувала, коли ситуація з вибором українців була вже більш ніж зрозумілою. Хоча ще кілька днів тому його симпатії були на боці чинного Прем’єра. Нагадаємо, 25 січня Аваков заявив, що підтримуватиме в другому турі Юлію Тимошенко. «Мені дивно чути заяви політиків про те, що «в другому турі виборів вибору немає». Не підтримати нікого з кандидатів означає посилити в стомленому і без того суспільстві атмосферу безвиході і приреченості. Я не маю права на таку позицію... Мій вибір — Юлія Тимошенко», — написав на персональному форумі Аваков. Це ж треба, як блискавично змінилася думка Арсена Борисовича! Цього ж дня сайт «Власті.нет» пише наступне: «Аваков не бачить себе ні в команді Януковича, ні в команді Тимошенко, оскільки обидва політики, на його думку, «не несуть Україні нічого, крім бруду, нових корупційних схем і безкінечної брехні». Відкрито висловитися в підтримку Прем’єр–міністра тоді, коли Президент недвозначно попросив «губернаторів» не ставати на бік когось із кандидатів, з боку Авакова було щонайменше непорядно, вважає депутат Харківської облради від НСНУ та радник голови Харківської ОДА Ігор Вировець. «Звичайно, основну роль тут зіграв інстинкт самозбереження, — цитує депутата харківське видання «Городской дозор». — Такі рішення не приймаються спонтанно. Я припускаю, що задовго до першого туру воно було прийняте. Про це можна говорити навіть по тому, наскільки в’ялою була кампанія в підтримку Віктора Ющенка в Харкові».
31 січня Арсен Аваков і далі завбачливо розкладав яйця в різні політичні кошики: він вийшов із партії «Народний союз «Наша Україна» та поповнив лави партії В’ячеслава Кириленка «За Україну!». А коли з’являється указ Президента Ющенка про відставку Авакова, того ж дня майже вночі Аваков зібрав прес–конференцію, де намагався виправдатися: «Не я зрадив Президента. Президент зрадив мене». Мовляв, Ющенко вищезгаданий указ підписав із помсти, що він (Аваков) заявив про підтримку Ю. Т. (справжня ж причина відставки, зазначена в президентському указі, — пункт 9 статті 118 Конституції — недовіра голові місцевої державної адміністрації, висловлена обласною радою. — Авт.).
У день другого туру виборів Аваков демонструє дива демократії — він уже згодний на Януковича. «Відмінний варіант — переміг Янукович. І Тимошенко це визнала. Відповідно такий же відмінний результат — перемогла Тимошенко, і Янукович це визнав. В обох випадках ми всі дихаємо на повні груди, країна починає працювати на повну котушку і створюються нові інститути державної влади», — цитує «губернатора» агенція «Медіа–порт». У понеділок Аваков й далі робить реверанси в бік синьо–голубого табору, заявляючи, що визнає будь–якого президента. І... не поспішає пакувати валізи. Проте вчора таки подав у відставку, бо «не хоче брати участі в цій історії».
Що ж досі змушувало «губернатора» чіплятися за крісло та тримати ніс за політичним вітром? Невже якісь гріхи? Подейкують, харківські правоохоронці справді дещо накопали з його минулого. Тінь на репутацію Авакова–бізнесмена впала ще в 1993 році, коли в Харкові був розстріляний його партнер по бізнесу Олександр Коновалов на прізвисько «Гестапо». У ході розслідування справи, зокрема в тій частині, де йшлося про замовників, спливало й ім’я Арсена, але знаючі люди заявляють, що втрутилися високі покровителі, і вбивство Коновалова зам’яли. Серед правоохоронців циркулюють розмови, що наприкінці 1990 та початку 2000 років Аваков був причетний до реалізації масштабних фінансово–кримінальних схем у газовидобуванні. Але не спійманий — не злодій?
Знову його прізвище спливло в небажаному світлі на пару з нинішнім очільником обласного управління СБУ Андрієм Мухатаєвим у скандалі довгола торгової групи «Таргет». Останню пан Мухатаєв звинуватив у незаконному отриманні кредиту, а та в свою чергу виступила з публічною заявою, що з боку «губернатора» Авакова на компанію здійснюється тиск із метою рейдерського захоплення. Що насправді не поділило обласне керівництво з «Таргетом» — з’ясовувати правоохоронцям. Відомо, що в 2008 році співвласник «Таргета» Олександр Протас, «засватаний» Аваковим на посаду керівника державного будівельного контролю, налагодив механізм викачування коштів із будівельників. Із березня 2009 року Головним управлінням «К» СБУ було задокументовано розкрадання Протасом 265 млн. гривень державних грошей. Однак далі справа потрапила у провадження УСБУ в Харківській області. Подейкують, ціна питання — понад 50 млн. гривень, сплачених за те, щоб справу було зам’ято...
Зі звільненням Авакова, вочевидь, захиталося крісло й під Мухатаєвим, якого в області вважають суперечливою особистістю. У розпорядження «УМ» потрапила скарга в РНБО підприємця, в якого ще в 2008 році міліцією та працівниками СБУ було вилучено товар на суму понад 35 млн. гривень та дев’ять автомобілів. Як стверджує бізнесмен, «незаконно і без всякої причини». Частину товару вже розікрали, зокрема зникла парфумерна продукція вартістю 15—17 млн. грн. Решта (а це одяг, взуття тощо) продовжує валятися на складі: тюки з товаром порвані, дещо взагалі скинуте на купу, мов у наметі секонд–хенду. Хто й навіщо там порпався — здогадатися неважко. Забрати ж залишки свого товару підприємець не може ось уже два роки. Як і добитися пояснень, за що його безсовісно обікрали...
«Я не перебуваю між Президентом і Прем’єром — я завжди з Президентом! Якщо моя точка зору з ним розійдеться по ключових позиціях, то я, як чесна людина, подам у відставку. Президент мене призначив і ввірив мені свої позиції... Стратегічний союз у мене тільки один — із Президентом, і я тут буду допомагати йому в усьому і в радості, і в біді, і намагатимусь, щоб він на мене покладався щодо цього...»
На десятому Київському безпековому форумі, організованому фондом Арсенія Яценюка «Відкрий Україну», молодь поставила запитання різного характеру українському публіцисту, письменнику й журналісту Віталію Портникову. >>
На передовій захищаючи Україну загинув актор Чернігівського обласного академічного українського музично-драматичного театру ім. Шевченка Петро Великий. >>
Відеоролики, які презентують в інформаційному просторі Сновську громаду Чернігівської області, досить видовищні й змістовні, тому можуть сміливо претендувати на статус професійних. >>
Згідно офіційної статистики ООН, щонайменше, 12,1 тисячі цивільних українців загинули від початку повномасштабного вторгнення росії в Україну, ще понад 26,8 тисяч отримали поранення, втім реальні цифри можуть бути набагато більшими. >>
«Ходить гарбуз по городу, питається свого роду...» — цей вірш знайомий кожному українцю змалечку, більшість вважає його народним, інші приписують його авторство Олені Пчілці — матері нашої славної Лесі Українки, а насправді його написав царський генерал Володимир Александров. >>
В справі про напад на військового у Дніпрі охоронець Миколи Тищенка визнав свою провину та погодився свідчити проти народного депутата. Тому суд звільнив Костянтина Цуберу від відбування покарання. >>
