Живопис голкою

Більшість робіт українських художників–авангардистів, які сьогодні презентують на виставці «Відроджені шедеври» в Музеї українського народного декоративного мистецтва, досі була невідомою. Доктор мистецтвознавства Тетяна Кара–Васильєва запевняє, що експерименти з кольором і формою відомих художників Олександри Екстер і Казимира Малевича почалися у вишивці, а згодом перейшли на картини.

«У першій половині ХХ століття найбільш сприятливою до нових тенденцій тогочасної моди була вишивка. У 1890 році в селі Вербівка Полтавської губернії родичка Петра Чайковського Наталя Давидова у своїй майстерні поєднала професійних художників і селянок–вишивальниць. Вона орієнтувалася на європейську моду, міський костюм, який оздоблювала авангардними малюнками, вишитими за старовинною технікою. Давидова їздила в експедиції, знаходила сорочки та килими. Жінки в її майстерні відтворювали тарозвивали знайдені зразки. Але, щоб нові костюми були до вподоби і в Європі на міжнародних виставках, ескізи малювали друзі Давидової — Олександра Екстер, Казимир Малевич, Любов Попова, Надія Удальцова, Ніна Генке–Меллер, Ольга Розанова. На полотні їхній живопис ставав об’ємнішим, насиченішим. Саме у вишивці викристалізувалися їхні ідеї модерного мистецтва, а згодом супрематизму», — розповідає Тетяна Кара–Васильєва.

Вишиті роботи з майстерні Давидової не збереглися. Упродовж чотирьох років Тетяна Кара–Васильєва розшукувала по приватних колекціонерах ескізи художників, які працювали у Вербівці. Вдалося знайти серію «Кольорові ритми» Олександри Екстер, кілька робіт Любов Попової, доріжку Василя Кричевського. Тоді Тетяна Кара–Васильєва передала копії ескізів вишивальницям. Майстриня Валерія Костюкова разом зі своїми студентками з інституту Бойчука відродили гладдю шедеври авангардистів. «Використовувала звичайні нитки муліне, не шовкові. Вони найбільше допомагають показати об’єм робіт Екстер. У її серії із восьми ескізів мені найбільше подобається два. За формою вони однакові, та Екстер підібрала для них різну кольорову гаму. Вийшло, ніби це чоловік і жінка», — каже Валерія Костюкова.

Над однією роботою вишивальниця працює кілька місяців: треба правильно підібрати кольори, щоб якомога точніше відновити ескіз авангардистів. Але якщо припече, то можна й за тиждень подужати. Саме так трапилося із «Супрематичною композицією» Казимира Малевича. За тиждень перед відкриттям виставки в одного московського колекціонера знайшли цей ескіз. Саму роботу звичайно до Києва не передали, але доставили копію. Костюкова, у буквальному розумінні, день і ніч вишивала гладдю Малевича і минулої п’ятниці на відкриття виставки принесла готову, ніби щойно з–під пензля художника «Супрематичну композицію». Валерія Костюкова каже, що, коли працює над цими малюнками авангардистів, відчуває енергетику Екстер і Малевича. Адже голка в її руках — той самий пензель, стібки — найтонші мазки.

У Вербівці Казимир Малевич тільки шукав свій творчий шлях. У Давидової художник працював у 90–х. Придумуючи ескізи для модних сумок і одягу, Малевич намалював «Супрематичну композицію». Пізніше, років через 10, вербівські винаходи він введе у живопис і почнеться супрематичний період у творчості Малевича. Так само було й з Екстер. Вона разом із Давидовою придумувала нові форми вишивки для подушок, поясів, сумок. Абстрактні композиції з’явилися після того, як Екстер переосмислила не один старовинний килимок і сорочку, не одне літо разом із Давидовою помандрувала по селах у пошуках народної вишивки.

Реставратор ескізів Екстер і Малевича Валерія Костюкова своїм студенткам складних робіт не довіряє — усі роботи авангардистів перенесла на полотно вона особисто. Дівчатам з інституту дала малюнки Ганни Собачко–Шостак із фонду Музею народного декоративного мистецтва. На виставці «Відроджені шедеври» ці роботи подані у двох варіантах — намальованому й вишитому. На одній стіні «Квітка» і «Птах» ледве помітні, через бліді фарби, стерті часом. Зате з іншого боку дівчата відтворили їх такими, як задумувала художниця.

Організатори виставки переконані: якщо на початку ХХ століття одяг, оздоблений гладдю з Вербівки, підкорив не одну міжнародну виставку, про що свідчать вирізки з газет в архівах, то варто продовжити тра­дицію авангардистів сьо­годні. Валерія Костюкова каже, що вони якраз цим і займаються. «Екстер і Малевич нас зацікавили тим, що працювали з ескізами для одягу. Сьогодні ми переймаємо їхні методи та оздоблюємо свій одяг, як колись у Вербівці. Може, й серед нас народяться нові Малевичі з Екстер», — міркує Костюкова.