Віртуальні скарбниці

За останні п’ять років (раптом це ще один позитивний вплив Помаранчевої революції?) стало модним подорожувати Україною. Гасло дитячого журналу «Люби і знай свій рідний край» набуло актуальності, а людей, які з ним живуть, записали в ряди «просунутих». Дивлячись, як друзі закуповують дорогі атласи автомобільних доріг, глянцеві путівники, інформація в яких застаріває раніше, ніж він встигне «доїхати» зі складу до книгарні, роздобувають тоненькі секретні буклети з інформацією про маловідомі, але саме тим і привабливі пам’ятки історії і культури, розумію, що на інформаційній туристичній ниві — цілина. Я констатую факт, покоряюся долі й віддаюся буденному плину життя, але інші люди роблять із цього висновки і щось змінюють на краще. Так, компанія R–media, яка спеціалізується на інтернет–технологіях, нещодавно запустила інтернет–телеканал «Музеї України» http://uamuseum.r–media.com.ua. Канал здійснює роботу у звичному для традиційного телебачення режимі безперервного мовлення, а також у режимі VOD (відео за запитом). На сайті вже є інформація про Музей космонавтики імені С. П. Корольова, «Музей втіленої мрії», м. Жи­томир, Національний музей–заповідник україн­ського гончарства в Опіш­ному, Регіональний музей­ етнографії сіл пониззя ріки Теребля, Будинок–музей­ М. А. Волошина, Горлів­ський музей мініатюрної книги ім. В. О. Ра­зумова, Історико–краєзнавчий музей «Сріберна земля» ім. Василя Тегзи, Меморіальний музей П. М. Ангеліної, Мемо­ріальний музей О. С. Гріна, Михайлівський районний державний краєзнавчий музей імені Д. Є. Онопрієнка, Музей Гетьманства, Музей Івана Гончара, Оповіді про­ святого Миколая. Націо­нальний музей у Львові ім. Андрея Шептицького, Республіканський історико–археологічний заповідник «Калос Лімен».

Керівник проекту Артем Тарашкевич каже, що з одного боку R–media треба було протестувати платформу, з іншого — напередодні Євро–2012 такий продукт може бути затребуваним, а може, в далекій перспективі і комерційним,і нарешті, музеї — це установи, які мають що показати, себто цікавий візуальний ряд. Артем Тарашкевич знайшов музейну базу на сайті фонду «Україна 3000» і планомірно обдзвонює всі українські музеї з проханням надати відеопрезентації, слайд–шоу, записи з відкриття виставок. «Ідея з’явилася у вересні, — каже Артем, — наразі всі області ще не обдзвонили, але в процесі музейники підказують нам установи, які не ввійшли в базу, щойно відкриті чи не зафіксовані у довідниках. На маленькі музеї виходимо по телефону — інтернету там, як правило, немає, але про такі музеї охоче знімають телеканали, є у них і свої відеопрезентації. Представники багатьох музеїв, коли дізналися про такі можливості, сказали, що зроблять відеоматеріали про музей спеціально для нас. У планах — зробити повноцінний інтернет–канал, на якому будуть не тільки крутитися відеопрезентації музеїв, а й висвітлюватися події, виставки. А також зробити повноцінну студію з виходом в ефір».

Планів громаддя, але наразі київські айтішники зіткнулися з тим, що великі столичні музеї не дуже охоче йдуть на контакт, із недовірою ставляться і до невідомої компанії і до незнайомих людей. «Деякі музейники кажуть: у нас є інтернет–сайт, ви нам не потрібні. Але я впевнений, що вони не зовсім зрозуміли наші наміри. Тоді в нас не було серйозних партнерів, зараз ми ведемо переговори про співпрацю з фондом «Україна 3000». Вони нададуть нам право використовувати своє ім’я в листах на ім’я музейників, вони даватимуть посилання на наш ресурс, на початковому етапі це дуже важливо. Зараз ми підписали угоду про співпрацю з видавництвом Мінкульту. А ще я не очікував, що у київських музеїв немає відеоматеріалів у цифровому форматі. Пообіцяли підготувати матеріали Природничий музей, Києво–Печерська лавра. З регіонами працювати легше». А як же авторські права? «Якщо є автор відео і дані про нього, ми їх вказуємо. Ми не витягуємо нічого з інтернету, користуємося тільки тим, що надають самі музеї — ніякого піратства», — каже Артем. Ще одна проблема, з якою зіткнулися в R–media — мовна: жоден музей, крім Житомирського музею космонавтики, не має відео­презентації англійською, а отже, для іноземних туристів половина інформації — вербальна — нівелюється. Але починати з чогось все одно треба.