В Iраку триває вiйна.
Останній тиждень в Іраку, за всіма ознаками, слід називати не повстанням, а справжньою війною. Проти коаліції воюють як шиїти, так і суніти. Повідомлення з Іраку мають усі ознаки звітів iз лінії фронту. Позавчора подав у відставку тимчасовий міністр внутрішніх справ Іраку Нурі Бадран, оскільки очолювана ним 50-тисячна шиїтська міліція не в змозі (чи не хоче?) чинити спротив шиїтським повстанцям.
Головними учасниками сутичок є американці та загони бойовиків радикального духовного Муктада аль-Садра. І саме ці сторони несуть найбільші втрати. Після позавчорашніх боїв у серці конфлікту, місті Фалуджа, вулиці були вкриті сотнями трупів іракців. Жінки та діти панічно тікають iз міста. Щоправда, вчора американський цивільний адміністратор Іраку Пол Бремер повідомив журналістам, що війська США згортають свою військову операцію у Фалуджі, але у зв'язку з провокаціями бойовиків це перемир'я, яке було приурочено до Великодня та сьогоднішнього великого релігійного свята шиїтів Арбайн, протривало лише півтори години.
Американці, підрозділи яких найчисельніші, найкраще підготовлені та досвідчені, виправляють помилки своїх партнерів по коаліції. Позавчора та вчора вони вели бої у так званій польській стабілізаційній зоні поблизу міста Кербела. Як повідомила агенція ПАП, польські військовослужбовці не брали участі в боях, оскільки «їхнім завданням є стабілізація». Рішення про перекидання американських військ у польську зону ухвалив командуючий коаліційними військами в Іраку генерал Рікардо Санчес після того, як повстанці поставили полякам ультиматум залишити Кербелу. В рамках операції в польській стабілізаційній зоні, яка отримала назву «Рішучий меч», американські підрозділи знову відновили контроль над містом Ель-Кут, за яке відповідав і яке здав повстанцям напередодні український миротворчий контингент, повідомила агенція «Рейтер». Американські підрозділи також розпочали відновлювати контроль над містом Ен-Неджеф, яке здали загонам аль-Садра іспанські військові. Проте американці не в змозі контролювати весь Багдад. Учора вони евакуювали з району Мадініт Садр, у якому мешкають переважно шиїти і який є опорною точкою Муктада аль-Садра, комісаріат поліції та місцеву владу. Це сталося після кривавих сутичок з шиїтськими бойовиками.
Іракські бойовики все частіше використовують тактику захоплення заручників. Вони взяли в полон сімох корейських місіонерів, яких, щоправда, вчора звільнили, але надалі утримують трьох цивільних японців, одного канадця з гуманітарної організації та двох арабів з Ізраїлю і погрожують вбити їх. Розвиток подій показує, що садристи будуть розширювати захоплення заручників з числа журналістів, працівників ООН та інших цивільних іноземців для наступного шантажу командування коаліції. Британська газета «Гардіан», назвавши свій учорашній репортаж з Іраку «Хаос, різня і викрадення», доходить до песимістичного прогнозу: «Ризик катастрофи все більше зростає». А ліва британська «Дейлі міррор» констатує: «Ми програли мир і наразили на небезпеку весь світ».
На позавчорашній прес–конференції, як «УМ» вже повідомляла, начальник обласного управління охорони здоров’я Богдан Ониськів зазначив, що від наразі незрозумілої недуги померли семеро людей. Однак уже наступного дня, за неофіційною інформацією з компетентних джерел, стало відомо, що в області сталося щонайменше десять летальних випадків. Серед осіб, які померли, — і дві студентки одного з тернопільських вузів. А ще — не менше десятка людей перебувають у лікарнях у важкому стані. >>
«У «темниках» було вказано: обов'язково акцентувати на тому, що Янукович сидів поруч iз Путіним, — розповіла мені приятелька з ТБ. — Він що, тримав Путіна за ....., що на цьому так важливо наголошувати?!». Переглянувши російську пресу, стає зрозумілим, що не Янукович Пітуна, а Путін Януковича, а на додачу ще й Кучму тримав. Російський президент, запрошуючи високих київських гостей у підмосковну резиденцію Ново-Огарьово буцімто на святкування дня народження (келейне святкування і запізніле: день народження минув 7 жовтня, а випити на своє 52-річчя Володимир Володимирович більше нікого з високих гостей не запрошував), уже знав: він заявить про підтримку Москвою спадкоємності влади в Україні. Він не вельми симпатизує Януковичу, але за «підписки» Леоніда Даниловича той став єдиною наразі силою в Україні, яка робить Путіну те, що жінки роблять чоловікам, і задоволений Путін, за відсутності альтернативи і наполегливості люблячих киян, згодився. Ось як описує «новоогарьовський процес» російська газета «Коммерсантъ», якій не пощастило отримати «темника» з київської вулиці Банкової: «Спершу з машини вийшов Кучма. Він вийшов і поцілував Путіна кудись у шию. За ним до російського президента підійшов Віктор Янукович... і старанно зробив те ж саме, силкуючись скопіювати всі рухи душі старшого товариша. Це було непросто, позаяк Янукович значно вищий за Кучму. Але йому вдалося». >>
Учений зі світовим ім'ям, засновник і президент Міжрегіональної Академії управління персоналом, голова правління Всеукраїнського благодійного фонду «Милосердя» 50-річний Георгій Щокін потрапив до лікарні внаслідок побиття. Як повідомив «УМ» керівник центру громадських зв'язків столичної міліції Дмитро Андрєєв, напад вчинили четверо невідомих, озброєних дерев'яними палицями-кийками. Сталося це позавчора на початку 12-ї години дня. Від нападу пана Щокіна не змогли захистити навіть двоє охоронців, які разом з президентом МАУП потрапили до лікарні. >>
Маршрутні таксі стають дедалі небезпечнішим видом транспорту, адже рідко який тиждень нині вони не фігурують у зведеннях Державтоінспекції. Минулий тиждень не став винятком, відзначившись аж двома ДТП за участю маршруток — на Рівненщині та в Криму. >>
Банк Швеції вчора оголосив прізвища лауреатів Премії з економічних наук ім. Альфреда Нобеля за цей рік. Вона заснована вже після смерті Нобеля, але за своєю значимістю прирівнюється до Нобелівської премії. >>
У суботу в Афганістані відбулися перші демократичні президентські вибори. Інтерес до них був надзвичайний. З 10,5 мільйона мешканців країни з правом голосу до виборчих дільниць з'явилися більше 10 мільйонів. І не побоялися при цьому погроз талібів влаштувати терористичні замахи, не побоялися вистоювання у довжелезних чергах, в яких вони гаяли час, вигукуючи: «Демокрасі, демокрасі!». >>
