«Він — молодий і сильний, він красивий і такий лапочка! Він вдихне в політику новий, свіжий струмінь! Нам потрібні нові люди, нові імена й обличчя!». Так пояснює на політичному інтернет–форумі своє бажання проголосувати за Сергія Тігіпка 19–річна дівчина, яка 17 січня цього року вперше в житті виконала свій громадянський обов’язок. І таких, як вона, в Україні дуже багато — мабуть, левова частка з тих 3,2 мільйона виборців, які віддали голоси найбільшій несподіванці цих президентських перегонів. Раптом вигулькнувши із політичного забуття, виходець із комсомольського активу, який встиг попрацювати віце–прем’єр–міністром в уряді Павла Лазаренка і Валерія Пустовойтенка та міністром за Прем’єра Віктора Ющенка, був серед лідерів владного блоку «За єдину Україну!» і прокучмівської більшості у Верховній Раді, головою Нацбанку й керівником виборчого штабу Віктора Януковича на минулих президентських виборах, несподівано зайняв благодатну нішу «нового обличчя».
Тепер перед Тігіпком відкриті широкі перспективи: розраховуючи на його електорат, перед Сергієм Леонідовичем розшаркуються і Янукович, і Тимошенко, а щонайменше 13 відсотків виборців і далі дивляться на нього з надією, висловлюючи готовність підтримати поки що досить абстрактну «Сильну Україну» й на парламентських виборах. Як «перша дівка на селі», володар третього майже призового місця виборчого п’єдесталу має право крутити носом. Чим успішно й займається, викликаючи ще більшу повагу й любов «своїх» виборців, які голосували за Тігіпка значною мірою саме тому, що він не викликав асоціацій із жодним з «обридлих» кандидатів першого ешелону...
