Володимир Лис.
«Хобі, що стало стихійним лихом» — так називає своє захоплення прогнозуванням погоди відомий волинський журналіст і письменник Володимир Лис. Займається він цією справою понад двадцять років. Перший свій прогноз склав у 1989 році, й відтоді щороку тисячі людей у всіх куточках України чекають «погоди від Володимира Лиса». Хоч Володимир Савич попереджає, що прогноз він складає винятково для Волині, відтак його передбачення «діє» в радіусі 150 кілометрів.
Хоча без зайвої скромності може похвалитися: були роки, коли він угадував погоду на цілий рік практично стовідсотково. Найвдалішим був 1994 рік, коли він передбачив велику посуху на Волині. У 1995–му він точно спрогнозував погоду по всій Україні, це була знаменита зима 1995—1996 років. З нею прийшла і загальноукраїнська слава до самодіяльного синоптика. До Лиса телефонували і писали з усієї України, до його послуг вдавалися керівники сільгосппідприємств, бізнесмени, продавці, успіх яких залежав великою мірою від погодних умов. Навіть виробники морозива хотіли знати наперед, яке буде літо, щоб спрогнозувати точно обсяги виробництва солодкого продукту. Правда, були й геть провальні роки, коли прогнози Лиса справджувалися лише відсотків на п’ятдесят. І тоді злива гнівних дзвінків та листів падала на голову автора. Пан Володимир складає прогноз за давньою методикою спостережень за погодою від 26 грудня по 6 січня. Як він це робить — детальніше можна дізнатися в його книзі «Таємна кухня погоди», що вийшла друком понад рік тому. Її ще можна придбати в автора, бо з розповсюдженням у регіонах України виникли організаційні складнощі. Виявилося, що простіше написати книжку, ніж організувати її продаж. Тому автор був би вдячний, якби знайшлися охочі взятися за цю справу.
Щодо цьогорічного прогнозу, то січень видався дещо не таким, як мав бути за прогнозом Лиса. Перші дві його декади Володимир Савич «угадав», а ось третя декада, за його висновками, мала б бути теплою. 26 грудня, за яким визначається погода в січні, було теплим, отож і місяць мав бути зі снігом та відлигами. Насправді в останню січневу десятиденку тріщали морози. Сам автор ставиться до цього з гумором, на відміну від деяких читачів.
— Як людина, котра за східним календарем народилася у рік Тигра, авторитетно засвідчую, що він ще не розпочався і настане аж 14 лютого о 4.50 за київським часом, — каже Володимир Лис. — Бажаючі тоді зможуть зустріти його, але, за східною традицією, обов’язково під відкритим небом і на відкритому просторі, бажано в полі. Та свою «східну смугастість» рік нинішній уже почав виявляти в січні, даруючи вельми контрастну погоду. Ця традиція, на жаль, збережеться й надалі. І взагалі, як далі переконаєтеся, за довгостроковим народним прогностиком рік цей, за результатами спостережень 26 грудня — 6 січня, має бути більше мокрим, ніж сухим. Утім його перебіг, якщо все йтиме за затвердженим десь там нагорі «планом», свідчить про перспективу врожайного року...
ЛЮТИЙ
Перші дні останнього зимового місяця мають бути морозними, справді зимовими. І так повинно тривати майже до кінця першої декади. Ця холодна погода повинна завершитися мокрим снігом і дощем десь 8–10 лютого. За ними поступово теплішатиме з апогеєм у середині місяця. Тепло має спочатку перерватися ще не дуже відчутно на початку двадцятих чисел, а ось в останні дні лютого зима знову, втретє чи вчетверте, повернеться.
БЕРЕЗЕНЬ
Місяць багатий на професійні свята, серед яких і Всесвітній метеорологічний день — 23 числа. До того ж нагадаємо, що 14 березня, за народним календарем, визначається, якою має бути погода влітку, а в деяких країнах через день відзначають так зване «котяче весілля». Цьогорічного 19 березня випадає відразу два ювілеї великих українських поетів — Максима Рильського і Ліни Костенко. Отож я не уник спокуси, аби не підкріпити прогнозування чудовими рядками їхніх поезій про пори року.
Що ж до самого березня, то початок календарної весни має бути засніженим, швидше зимовим, ніж весняним. Нагадають про себе заметілі, які з перервами турбуватимуть майже всю першу десятиденку. Після 8 березня почне поступово теплішати, і перше весняне тепло має прийти в середині місяця. Його змінять дощі, сльота і, швидше за все, ще одна порція снігу після 22–го числа. А потім настане короткочасне тепло.
КВІТЕНЬ
До того часу, поки, за гарним образом Ліни Костенко, «весна підніме келихи тюльпанів», не в парниках, звісно, а на відкритих квітниках, ця красуня–примхливиця ще обдарує нас і теплом, і холодом. А на початку місяця після невеликого похолодання — Великдень, який нинішнього року прийде надзвичайно рано — 4 квітня і подарує нам теплі, справді весняні дні. Можливо, вони заполонять і наступну, провідну неділю, але, швидше за все, саме цього дня погода почне псуватися. Середина місяця дощова (де–не–де і засніжити може), а потім на тиждень (орієнтовно 18—25–го) — випогодження. Кінцівка місяця холодна, може, і приморозкова, особливо в нічні години.
ЛИПЕНЬ
Аж не віриться, що колись вірш того ж Рильського з такими прекрасними рядками: «Ластівки літають, бо літається, і Ганнуся любить, бо пора...» називали занепадницьким, декадентським і навіть антирадянським. А у знаменитому вірші «Війна червоної й білої троянди», написаному рівно 55 років тому, Максим Тадейович створив незабутній пейзаж:
Був теплий дощ, в траві стоїть вода,
На гілці синя бабка обсихає,
Запах буркун гостріше. Молода
Уперше в небі ластівка ширяє.
Здається, ці рядки про цьогорічний липень. Перші його п’ять–сім днів обіцяють бути дуже теплими. Але далі дві хвилі серйозних дощів з перервами. Тепла майже вся остання десятиденка, за винятком хіба кінцівки, бо дощі можливі 29–30 липня.
ТРАВЕНЬ
Після холодних днів на початку місяця має потепліти і прийти те, про що не менш образно і, сказати б, панорамно висловилася та ж Ліна Василівна:
Цвіте весна садами молодими,
Шумлять вітри, як гості з іменин.
В таке цвітіння, князю Володимире,
Тобі не важко бути кам’яним?
Тепла п’ятиденка, геть тепла погода — можливо, до 9–го числа. Але саме на День Перемоги (допустимий варіант — наступного дня) обіцяє пройти дощ. Середина травня — також із періодичними дощами, похолоданням. Теплою обіцяє бути майже вся третя декада, яка й завершить весну.
ЧЕРВЕНЬ
На початку літа прогнозуються сонячними перші дні, але з можливими нічними приморозками. Зіпсується погода після сьомого числа. Примхлива, з дощами майже вся друга десятиденка. Холодна хвиля — наприкінці декади. А ось після 20 числа — прихід теплої літньої погоди. Тієї, про яку Максим Рильський писав:
Косарі вмиваються до сонця
Чистою, студеною водою
З голубої, доброї криниці,
Гострять коси, і чутно далеко
їх мантачок голосну розмову.
СЕРПЕНЬ
Майже весь теплий, погідний випадає цьогорічний серпень. Дощі можливі в середині місяця, а деяке погіршення погоди — вже після Дня незалежності. Тоді, коли можна буде сказати вслід за Рильським:
Осінь ходить, яблука золотить.
Я приїхав у незнаний край.
— Чужоземко молодая, хто ти?
— Одгадай.
ВЕРЕСЕНЬ
А відгадувати, звісно, не треба. Початок вересня, його перша п’ятиденка, — типово літня. Час збирання другого, вже картопляного, врожаю. Але поспішати треба буде, бо десь числа шостого–восьмого почнеться несприятлива погода. Особливо прохолодною має бути середина місяця. Потепління повинно настати після вісімнадцятого числа. Третя декада буде знову теплою (за винятком хіба кінцівки), з приходом першого бабиного літа.
ЖОВТЕНЬ
Старт місяця прохолодний, але з поступовим випогодженням. Із приходом цієї пори доречно знову покликати у свідки Ліну Костенко:
Красива осінь вишиває клени
Червоним, жовтим, срібним, золотим.
А листя просить: — Виший нас зеленим!
Ми ще побудем, ще не облетим.
Потепління наростатиме, хоч його перерве дощ 9–10 жовтня. Середина місяця також тепла. Раптове похолодання повинно прийти 17–18 числа. Можливий перший сніг. Але після нього — нове розкошування золотої осені, напевне, до кінця місяця.
ЛИСТОПАД
Починаючи прогнозування на цей місяць, так і хочеться сказати: увага, можливе все! Я вже писав про те, що погода початку XXI століття геть нагадує погоду початку першого десятиліття другого тисячоліття від Різдва Христового, тобто 1000—1010 років. Так–от, руські літописи і західноєвропейські хроніки зафіксували, що після кількох отих теплих, навіть спекотних десятиліть у листопаді 1010 року розпочалася найсуворіша за всю історію людства будь–коли зафіксована зима. Тоді сніг лежав і тривав мороз в усій Європі з початку листопада до середини квітня наступного року. Замерзли навіть дуже теплі Середземне та Егейське моря, ба, єдиний раз в історії — річка Ніл на півночі Єгипту. Отож варто гадати, чи не повториться такий погодний феномен і посеред нинішнього потепління?
Усе ж, за довгостроковим прогнозом, приблизно на Дмитра, 8 листопада, таки має знову випасти сніг. Але після нього прийде потепління, і холодна погода на початку другої половини місяця зміниться типовою осінньою. Так буде тривати майже до кінця місяця, коли можна сказати теж словами Ліни Костенко: «Старі дуби, спасибі вам за осінь».
ГРУДЕНЬ
Холодною має бути перша половина грудня. Цього разу випадання снігу ймовірне на початку другої декади. Після нього — посилення морозів, які відступлять на початку двадцятих чисел, адже й останній день спостережень — 6 січня — був саме таким. Ну а щодо поезії, то хто не знає знаменитого дитячого вірша про те, як «білі мухи налетіли, все подвір’я стало біле», і про санчата, які змайстрував для Галі, Петрика, Кіндрата старий Максим. Лишається чекати вічним людським чеканням, коли «у повітрі гракають ворони, значить — от уже й весна...»
Дочка Шона Карра, більше відомого як зятя Юлії Тимошенко, трохи підпсувала «страждально–войовничий» імідж своєї непрямої «бабусі». Завдяки їй усі дізналися, що торік Юля Володимирівна непогано відпочила в Іспанії. А сайту «Таблоїд» стало відомо, що за свій кількатижневий релакс Тимошенко платила по 7 тисяч євро за добу. >>
«Ти диви: тут як на авторинку, — двоє друзів роздивлялися літаки з парку «антонівської» авіакомпанії, що стояли в ряд один біля одного. — Напишемо внизу: не битий, не шпакльований, один господар...». >>
...Густа завіса хмар над Гайдарами, що на Харківщині, і непримне мрячіння дрібного дощу принесли добру звістку. Новий український синоптик Тимко II не побачив учора власну тінь. Це означає, що весна в наших краях буде ранньою і теплою. Отже, зимі вже недовго залишилося... >>
Сьогодні цивілізований світ не хоче їсти цукор і лікуватися хімією — він повертається до тисячолітніх джерел життя і обирає... мед. На всіх континентах «нектар богів» стає рушієм харчового, сільськогосподарського, фармацевтичного, косметичного виробництва. Продукти бджільництва тепер в усьому — в помадах, хлібі, інгаляторах, жувальних гумках, мазях, вині... Україна у «медових справах» задніх не пасе: за виробництвом меду ми — перші в Європі й п’яті у світі. В нас прадавня культура бджільництва й надзвичайні економічні перспективи. Мед може і повинен стати світовим брендом української нації — таким як французький сир і вино чи російська горілка. І світ уже дав нам картбланш: у 2013 році до України з’їдуться на конгрес бджолярі з усіх куточків планети. Адже на цьогорічному всесвітньому форумі у Франції ми переконали усіх: Україна — медовий край. Як це відбувалося, бачила і «Україна молода». >>
«Нове чорнобильське «Укриття» захистить Україну і світ!» Відтоді, як цей захоплений вигук пролунав над країнами і континентами, світ завмер в очікуванні небаченої конструкції завдовжки 257, завширшки 150 і у висоту — майже 110 метрів... Минув не один термін завершення будівництва цього дива, а нас як захищав, так і захищає від отих клятих радіонуклідів трохи підрихтований старенький саркофаг, зведений усього за півроку без зайвих гасел і обіцянок.
Що ми зазвичай чуємо і читаємо про Чорнобиль? Безневинні сенсації на кшталт двоголових телят (трьох–чотирьох — потрібне підкреслити) чи одноголових самоселів, байки про мертве місто Прип’ять і дивне захоплення екскурсіями в епіцентр трагедії. Як і раніше колеги–журналісти, геройськи напнувши груди, з мікрофоном і блокнотом рвуться до зруйнованого реактора, аби й собі «засвітитися» в чорнобильській зоні... Вся ця екзотика була й буде. Ось тільки «за кадром», як завжди, залишаються досить делікатні соціально–економічні і фінансові проблеми Чорнобиля, які не такі показні на вигляд і надто складні для газетно–телевізійних матеріалів, а тим паче для сприйняття пересічними громадянами. До цих проблем докопатися не так просто, та й кому це потрібно? Не розпорошуючись на всі чорнобильські проекти, уважніше придивимось до найбільш «уживаної» теми останніх років — заплановане будівництво нового «Укриття», або НБК (нового безпечного конфайнменту). Ось перше–ліпше повідомлення з посиланням на члена групи радників ЄБРР із чорнобильського проекту, академіка Валерія Кухаря: «На жаль, усі плани досі не виконували, та є надія, що до 2012 року ми отримаємо «Укриття»–2»... >>
Європейський Союз зацікавився нашими степами. Як завжди — набагато глибше, ніж ми самі. Хоча, з іншого боку, ще недостатньо, бо степи насправді потребують значно більшої уваги. «Ми» в даному контексті — це українці з Одеської та Луганської областей, росіяни з Тихого Дону і жителі Кагульського району Молдови. Саме в цих краях призабутий уже ТАСІС започаткував програму «Комплексне використання земель євразійських степів». Головна ідея: як би так налагодити господарське життя в степових районах Євразії, щоб і зиск отримати, і степи зберегти в первозданному вигляді. На перший погляд, завдання нереальне, тим більше що сама Європа свої степи не вберегла. >>
