«Вухатий» бізнес

Три роки тернополяни Дмитро Малащук та Олег Мулик займаються розведенням кроликів–акселератів. У селі Мислова Підволочиського району на ділянці 0,2 гектара під відкритим небом підприємці розмістили понад 100 кліток, де зростають близько тисячі кроликів. Бізнес чоловіки назвали «еко–кролики», оскільки тварин, яких вони вирощують, вивели у спеціальних умовах. М’ясо таких кролів, на відміну від звичайних, не має запаху. Організм людини засвоює його на 96 відсотків, тоді як звичайних — на 50—60 відсотків. Через те м’ясо акселератів користується великою популярністю, а кіло такої кролятини коштує 50 гривень.

Російський «велетень»

«В одному з інтернет–видань я прочитав статтю про розведення кроликів–акселератів за системою російського селекціонера Ігоря Михайлова. Мене дуже зацікавило те, що ці кролики можуть набирати вагу до 4,5—5 кілограмів живої ваги за чотири місяці, тоді як звичайні кролики такої ваги досягають лише за сім–вісім місяців. А тому через місяць ми вже прямували в Санкт–Петербург на племінну ферму селекціонера Михайлова», — розповідає Олег Мулик.

Потрапивши на ферму, хлопці були вражені побаченим. На території площею в один гектар розміщувалися сотні кліток із різноманітними породами кроликів. Але найбільше здивування у них викликало те, що на цій фермі все контролює спеціальна комп’ютерна програма: дані про кожного кролика заносять до неї одразу після його народження.

«Обидва ми були далекі від розведення кроликів. Хіба що бачили кілька разів звичайних кроликів у сусідів. Я за фахом — агроном, а Олег — правознавець. Нас цікавили лише кролики такої породи, які були б непримхливими у догляді, стійкими до інфекцій і швидко набирали б вагу», — зауважує Дмитро Малащук. Тоді російський селекціонер порадив їм породу «Білий велетень»: кролики мають дуже пухнасту шерсть, з якої виходять гарні хутряні вироби, і хороший імунітет, стійкий до різних інфекцій, який не потребує проведення щеплень.

Кролики — це насамперед хутро!

У Тернопіль хлопці поверталися із чотирма заплідненими крільчихами і чотирма міні–фермами. До слова, міні–ферма відрізняється від звичайної клітки тим, що має спеціальну витяжку, яка втягує неприємний запах і дає змогу кроликам дихати свіжим повітрям, що позитивно впливає на їхній імунітет.

Ці клітки так оснащені, що фермери практично не порушують звичний ритм кролячого життя: комбікорми та сіно засипають у спеціальні зовнішні ніші, все це потрапляє до годівниці у міру того, як тварина все споживає. Система водопостачання складається з двох перевернутих каністр, а фекалії та сеча стікають униз. «Усе передбачено так, що тварини цього запаху не відчувають», — каже Дмитро.

Коли підприємці привезли своїх вуханів додому, то зіткнулися з певними труднощами. «Ми не знали, як правильно розміщувати міні–ферми і як приймати окрол, до кроликів приходили по п’ять–шість разів на день. Розмовляли з ними, брали їх на руки. Пам’ятаю, що, коли перших кроликів потрібно було різати, ми дуже сумували, настільки до них звикли», — пригадує Дмитро Малащук. Родичі і друзі спочатку з насмішкою ставилися до незвичного для Тернопільщини «кролячого» бізнесу, але потім переконалися, що він приносить неабиякий прибуток. «Правда, напевне, б у нас нічого не вийшло, якби ми своїх кроликів не любили, а так це заняття нам приносить не лише дохід, а й неабияке задоволення», — додає він.

Коли бізнес почав приносити перші прибутки, на той час фермери мали близько 30 міні–ферм, вони вирішили розводити ще кілька порід кроликів. «Друзі привезли зі Словенії коричневого та чорного «Рексів». Ці кролі мали шкурку, як у плюшевих ведмедиків. Ми дуже раділи, що наша ферма поповнилася іншими різновидами. Утім через деякий час зрозуміли, що попит на породу «Білий велетень» набагато більший, тому зосередилися лише на ньому», — розказує підприємець.

Нині найбільша мрія — розширити виробництво: не тільки розводити кролів заради м’яса, а й використовувати їхнє хутро. «Хочемо відкрити майстерню з вичинки шкурок, щоб займатися пошиттям із кролячого хутра шуб, покривал та конвертів для немовлят», — діляться планами «кролячі» фермери.

Людмила ВЕСЕЛЬСЬКА