До визначення лауреатів премії «Греммі» залишилося трохи більше доби, і весь світ затамував подих в очікуванні, кому цього року дістануться найпрестижніші музичні нагороди Америки. Призерів буде чимало, адже володарів музичного «Оскара»–2010 визначатимуть у 110 категоріях — від популярних жанрів до класики і вузькоспеціалізованих записів: латиноамериканські ритми, польки тощо. На відміну від попередніх років, коли бодай в окремих категоріях класичної музики траплялися українські прізвища, цього року з–поміж понад півтисячі номінантів немає жодного нашого співвітчизника. Та це не означає, що нинішня церемонія вручення «Греммі» повністю позбавлена українського акценту. Шанси на перемогу одразу у двох категоріях («Найкращий альбом сучасного фолку» та «Найкраще оформлення альбому») має популярна виконавиця Ніко Кейс. Батьки якої свого часу носили прізвище Шевченко.
Після популярної у 1960—70–ті співачки Мелані (Меланії Сафки) в американській поп–музиці довго не було справді помітної зірки українського походження. Аж доки в середині 1990–х не почала тривале сходження до вершин слави бойова руденька дівчина Ніко Кейс, у жилах якої тече стовідсотково українська кров. Щоправда, сама Ніко про це згадує рідко.
Її батько та мати походили з сімей українських емігрантів у Канаді, але, на відміну від більшості діаспорян, своїм походженням не пишалися і щему за втраченою батьківщиною не відчували. Інакше навряд чи змінили б горде українське прізвище Шевченко на невибагливе англійське Кейс.
Наприкінці 1960–х Шевченки–Кейси в пошуках кращого життя перебралися до США. Там, у місті Александрія, штат Вірджинія, 8 вересня 1970 року й народилася Ніко. Але своїм рідним містом співачка вважає Такому в штаті Вашингтон неподалік канадського кордону, куди разом із батьками переїхала ще маленькою.
Батько майбутньої зірки вибрав дуже невдалий час для переселення з Канади до США: майже відразу його мобілізували в армію і відправили до В’єтнаму. Повернувшись додому з війни, яку пройшов у авіації, колишній Шевченко, як і більшість «в’єтнамських» ветеранів, почав зловживати алкоголем та наркотиками. Коли Ніко було п’ять чи шість років, батьки розлучилися, і незабаром мати вдруге вийшла заміж. Дівчинка жила то з мамою та вітчимом–археологом, який заробляв копійки, то з вічно нетверезим татом. Про дитину мало хто дбав, тож часто вона цілими днями не мала й ріски в роті. «Моє дитинство було дуже неприємним, — розповіла співачка в інтерв’ю часопису «Роллінг стоун». — Але я не скаржусь, бо таке дитинство мали 80 відсотків американських дітей».
За таких обставин Ніко росла водночас і сором’язливою, й надмірно агресивною — за спробу її образити могла накинутися з кулаками і на ровесників, і на дорослих. Тож коли у 15 років «проблемна дитина» втекла з дому і кинула школу, вчителі зітхнули з полегшенням. А втікачка подалася в музичні світи: спершу була ударницею (як зізнається сама співачка, цю позицію вона обрала через надмірну сором’язливість, адже за ударною установкою можна сховатися), потім — гітаристкою, клавішницею, вокалісткою кількох маловідомих панк–груп.
У шістнадцять юна бунтарка перебралася до Сіетла, де, щоб заробити на хліб, бралася за будь–яку роботу: вантажила листи й посилки на автомобілі поштової служби, працювала продавщицею у м’ясному відділі супермаркету тощо.
Сама того не усвідомлюючи, Ніко опинилася в потрібному місті в потрібний час. У Сіетлі, де завдяки місцевому колориту панк–рок набув нових форм, зароджувався особливий музичний стиль — «грандж». На якийсь час місто стало музичною столицею США, десятки сіетлівських грандж–груп здобули загальнодержавну популярність, а ідейним поводирем молодого покоління Америки стала група «Нірвана». Бас–гітарист цього культового рок–тріо Кріс Новоселік був добрим товаришем Ніко Кейс, а з менеджером групи дівчину пов’язували любовні стосунки. Лідер «Нірвани» Курт Кобейн поважав Ніко як вокалістку і талановитого графіка, використавши одну з її робіт для концертного плаката «Нірвани».
Через три роки після втечі з дому дівчина взялася за розум, поїхала до рідної для батьків Канади і, не припиняючи виступати з місцевими панк–гуртами, закінчила нарешті школу. А згодом здобула ще й диплом бакалавра мистецтв у Ванкуверському інституті мистецтв та дизайну. Після випуску в Ніко закінчилася студентська віза, і Канаду довелося залишити, але надалі вона часто туди приїздила. І за заслуги перед канадським мистецтвом навіть отримала від уряду звання почесного громадянина Канади.
До США Кейс повернулася вже цілком зрілою виконавицею. На зміну бунтівному підлітковому панк–року в її творчість прийшли більш витончені й поважні музичні стилі. 1997 року Ніко записала свій дебютний альбом The Virginian, який одразу привернув увагу публіки та музичних критиків. Упродовж наступних трьох років вийшло ще три дуже різнопланові, з музичної точки зору, диски: сольний Furnace Room Lullaby («Колискова з обігрівальні»), The Other Women («Інші жінки») у складі дуету The Corn Sisters із канадською співачкою та авторкою пісень Керолін Марк і збірка надзвичайно мелодійних пісень Mass Romantic («Масова романтика») у складі канадського інді–секстету з Ванкувера The New Pornographers.
Робота в «Нових порнографах» на рівні з сольною кар’єрою стала для Ніко Кейс визначальною і прославила її як самобутню співачку з неповторним стилем. Провокативна назва анітрохи не відповідає музиці цього супергурту, до складу якого входять лідери інших популярних груп. У «Порнографах» вони дають вихід емоціям та музичним ідеям, які через вимоги контрактів із компаніями грамзапису або через усталений імідж не можуть втілити у «своїх» гуртах. У 2000—2007 роках Ніко Кейс записала з «Новими порнографами» чотири альбоми, які користувалися більшою популярністю, ніж її власні сольні роботи. До того, як минулого року справжнім вибухом на музичному ринку стала платівка Middle Cyclone («Всередині циклону»), яка одразу очолила американські інді–чарти й була номінована на премію «Греммі» в категорії «Найкращий альбом сучасного фолку».
Хай «фолкова» назва номінації не вводить в оману — Ніко Кейс працює переважно в стилі альтернативного кантрі. Коли наприкінці 1999 року Ніко вперше виступила в храмі музики кантрі «Гранд Ол Опрі» у столиці цього жанру, американському місті Нешвілл, це було все одно що концерт «Секс пістолз» у нью–йоркській «Метрополітен Опера». Тижневик «Тайм» назвав цей виступ «Ударом проти імперії», адже представниця молодого покоління внесла в миле консервативне болото народного американського жанру бунтівний дух панк–року. Тоді «Тайм» назвав Ніко Кейс та її колегу Шелбі Лінн «новими королевами музики кантрі».
Це звання Кейс утримує і досі, хіба що «трон» її за цей час став іще вищим. Ніко на це заслужила, адже постійно розвивається, багато працює і має репутацію надзвичайно вимогливої артистки. Перед тим як дати добро на випуск альбому «Всередині циклону», вона прослухала його частково та повністю майже 20 тисяч разів.
Ніко Кейс чітко розуміє, чого прагне, і не хоче поступатися принципами заради великих грошей. Відхиливши дуже вигідні пропозиції кількох великих компаній, співачка й надалі видає свої альбоми на незалежних лейблах, які надають їй повну творчу свободу. Відмовилася Ніко й від фотосесії для журналу «Плейбой», хоча за фото «ню» вродливій зірці пропонували суму з багатьма нулями.
Головним фірмовим знаком Ніко є голос: гортанний, сильний, з неповторним тембром — такий, певно, мали сирени, які зачакловували моряків, щоб затягнути їх у морську безодню. Змішуючи багато популярних стилів, вона талановито синтезує їх в одне переконливе і мелодійне ціле, створюючи музику водночас цікаву, якісну і глибоку. Тому годі сподіватися почути записи Ніко Кейс на українських FM–станціях — для них це «неформат». Послухати більшість її альбомів можна в інтернеті, а сайт Anti.com надає можливість безкоштовно і цілком легально скачати окремі пісні.
Два роки тому Ніко Кейс придбала неподалік Нью–Йорка старовинну ферму площею 40,5 гектара, збудовану ще 1640 року. Великий хлів співачка переобладнала під студію звукозапису, на якій, зокрема, записано й кілька з 14 пісень номінованого на «Греммі» альбому «Всередині циклону». Остання композиція цієї платівки з французькою назвою Marais la Nuit («Нічне болото») триває 30 хвилин. Насправді це своєрідний жарт — упродовж цього часу слухачі насолоджуються... кваканням жаб у ставку за хлівом.
Окрім музики та фахового інтересу до дизайну, Ніко захоплюється фотографуванням. А ще вона — відома захисниця прав тварин. Одна з пісень останнього альбому навіть називається I’m An Animal («Я — тварина») — дуже вже співачка любить братів наших менших. На фермі Ніко мешкають чотири собаки, яких вона забрала з притулку для бездомних тварин, та безліч іншої живності.
А от для чоловіка там поки що місця нема. Так уже склалося, що у свої 39 Ніко ставить музику вище за чоловіче товариство. Та й часу на особисте не залишається — Кейс уже з головою поринула в запис нового альбому.
У Нью–Йорку відбулася одна з найулюбленіших подій шоу–бізнесової тусовки — церемонія вручення премії MTV Video Music Awards, заснованої найпопулярнішим музичним телеканалом у світі. Уперше подію такого масштабу організували в Брукліні, і незважаючи на «непрестижний» статус цього району, дійство було справді вражаючим. >>
Цілком можливо, що за кілька років світ перестане асоціювати Ольгу Куриленко винятково з дівчиною Бонда: сьогодні вона задіяна у кількох проектах всесвітньо відомих режисерів, що дає їй надію вийти за рамки образу статичної красуні. Сміливо припускаю, що у майбутній біографії актриси буде глава, в якій описуватиметься, що змінити амплуа їй дозволила робота у фільмі дебютантки Міхаль Боганім «Земля забуття» (картина виходить на екрани кінотеатрів України 26 квітня): Ольга грає молоду жінку, яка не може забути про трагедію, що сталася в її житті під час вибуху на ЧАЕС. Актриса сама вийшла на проект маловідомої режисерки. «Від когось Ольга довідалася, що існує сценарій фільму про Чорнобиль, і зацікавилася ним, — розповідала в інтерв’ю «УМ» Міхаль. — Оскільки я знімала до цього документальне кіно, то мені не йшлося про те, щоб залучити до роботи над фільмом відомих акторів. Але коли зустрілася з Ольгою і поговорила з нею, то зрозуміла, що вона підходить на цю роль».
Незважаючи на те, що українка працює з такими великими, як Деніел Крейг, Терренс Малік, Том Круз, їй вдається залишатися «земною». «Особливі прикмети» цієї знаменитості: скромність, виваженість, працьовитість. Хоча, можливо, у майбутньому ми дізнаємося про недитячі інтриги, завдяки яким, а не лише екзотичній красі, Куриленко пробиралася на вершини Голлівуду, проте в інтерв’ю «УМ» Оля постала саме такою. За її словами, вона не потребує «зіркової свити»: у неї немає менеджера, асистента, водія, публіциста. «Свою кінокар’єру я будую сама. Для простої поради мені достатньо мого асистента», — стверджує Куриленко. >>
Лікарі, які робили розтин тіла співачки Уїтні Х’юстон, виявили в її легенях воду. Така остання новина із закулісся раптової смерті американської зірки поп– та соулмузики. >>
Цьогорічна, 58–ма, церемонія вручення найвищих американських музичних нагород «Греммі», яка відбулася в Лос–Анджелесі у ніч із неділі на понеділок за київським часом, пройшла під знаком жалоби. Напередодні у своєму готельному номері була знайдена мертвою славетна співачка Уїтні Х’юстон, яка мала виступити на цій церемонії, тож вечір фактично перетворився на вшанування її пам’яті. Спершу організатори навіть думали взагалі скасувати захід, але родина Х’юстон попросила цього не робити. Проте в програму церемонії було внесено зміни. >>
Цьогорічна, 83–тя, церемонія нагородження премією Американської кіноакадемії виявилася чи не найбільш передбачуваною з початку сторіччя. В усіх головних номінаціях «Оскар» отримали фаворити, та й решта переможців критиків не здивували. >>
Змагання, в тому числі й музичні, привабливі несподіванками. Цьогорічне «Євробачення» подарувало дуже симпатичний «сюрприз»: перемогу звичайної німецької дівчини, вчорашньої школярки, яка, не маючи змоги похвалитися вокальними даними чи особливим музичним талантом, підкорила Європу своєю щирістю і простотою. Німеччина стоїть на вухах і носить Лєну Майєр–Ландрут на руках, продюсер на хвилі цієї ейфорії пропонує відправити її на «Євробачення» й наступного року, а сама тріумфаторка зітхає: мовляв, усе це приємно, але коли ж їй тепер навчатися? >>
