Трохи легкості в холодній зимі

«Картини, які ми показували під час «Уїкенду в Каннах», що був у грудні, — досить важкі. Тому під час цього кінопоказу ми вирішили представити легкі фільми», — директор Французького культурного центру Матьє Арден тримає келих із червоним вином на вечірці з приводу відкриття фестивалю «Вечори французького кіно». На другому поверсі київського кінотеатру «Україна» неймовірно людно: камери ледве розвертаються, щоб «упіймати» «зірок», пиво сусіда — тільки й пильнуй, щоб не вихлюпнулося на тебе.

Звісно, попит на французьке кіно в нас неймовірний — тут не треба нічого рекламувати чи популяризувати. Але все ж бентежить, що всі фільми фестивалю — 2008 року. А де ж новинки? Матьє Арден обіцяє, що їх ми побачимо під час «Французької весни» та «Тижня франкофонії», «застарілість» теперішніх фільмів через те, що їх відбирали ще влітку. Добре, що взагалі дійшли до України, позаяк росіяни викуповують права на прокат і на нашій території, а тоді елементарно їх не показують. Але це все — складні механізми позалаштункового кінематографічного процесу. На екрані ж — легке кіно.

У найближчі дні французи пропонують переглянути п’ять стрічок: «Париж! Париж!», LOL, «Мої зірки і я», «Клієнтка французького жиголо», «Луїза–Мішель». LOL цікава тим, що там грає Софі Марсо: зірка «Бумів» тепер перевтілюється у матір бунтівного підлітка. «Мої зірки і я» сяють завдяки участі Катрін Деньов та Емануель Беар. А «Клієнтка французького жиголо» приваблює режисурою відомої клоунеси від кіно Жозіан Баласко (цікаво, що Баласко кілька років шукала фінансування на фільм, який деякі французькі продюсери вважають доволі шокуючим).

На прем’єрі фестивалю (з повтором 1 лютого) показували романтичний мюзикл «Париж! Париж!». Це нічого, що влітку ця робота Крістофа Барратьє вже була на великих екранах, зворушлива трагікомедія варта додаткового прокату. Режисер намагається перенести нас у декорації передвоєнного Парижа: 1936 рік, передмістя, театри, кабаре і шансоньє. Світ театру ніби диктує легкість у житті, але будні за лаштунками виявляються не такими феєричними. Компанія колишніх працівників театру вирішує реанімувати закритий заклад не з любові до мистецтва, а тому, що потрібно десь працювати. Весь антураж фільму — декорації, політичні перипетії — ніби відходять на другий план, поступаючись грі акторів. Досвідчений Жерар Жюньо чудово зіграв батька–невдаху, який страждає за малим сином, якого в нього відібрали. Важко відвести очі й від юної Нори Арнезедер, яка отримала за цю роль кілька нагород як кращий початківець: дівчина грає співачку з прекрасним голосом, що асоціюється з Едіт Піаф, і змушує вкотре пригадати Маріон Котійяр у фільмі «Життя в рожевому світлі».

«Вечори французького кіно» триватимуть у Києві до 3 лютого. З 4 лютого будуть у Вінниці, з 11 — у Запоріжжі, з 18 — Львові, з 25 — у Харкові та Одесі, з 4 березня — у Дніпропетровську.